Теоретичні положення криміналістичної характеристики
У розробленні криміналістичних рекомендацій розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням вимог законодавства про охорону праці, наряду з аналізом слідчої і судової практики, необхідно керуватися вченням про криміналістичну характеристику злочинів, адже вона є першим і основним структурним елементом інформаційно-пізнавальної моделі будь-якої криміналістичної методики.
Формування наукового поняття криміналістичної характеристики злочинів пов’язане з історією розвитку криміналістичної методики. Цей термін було введено до науково ужитку Л. О. Сергєєвим у 1966 році [297]. Водночас на усталену думку, початок науковому розробленню цієї категорії було покладено О. Н. Колесніченком, який згадав про криміналістичну характеристику злочинів у авторефераті своєї докторської дисертації у 1967 році. За словами І. О. Возгріна, О. Н. Колесніченко «вже на початку 60-х років у своїх наукових публікаціях... відмічав необхідність використання у методиках розслідування криміналістичної характеристики злочинів» [188, с. 77].
Перш ніж перейти до розгляду криміналістичної характеристики злочинів, пов’язаних з порушенням вимог законодавства про охорону праці, слід зазначити, що у криміналістичній літературі до цього часу не напрацьовано загальновизнаного визначення криміналістичної характеристики злочинів. Деякі автори зводять криміналістичну характеристику злочинів до описання ознак злочину, що проявляються зовні у вигляді матеріальних і ідеальних (інтелектуальних) слідів [79, с. 59]. Інші визначають її як систему відомостей про злочин як реальне явище дійсності, об’єкт дослідження в ході досудового слідства та в суді [90, с. 97]. Відрізняється від наведених понять, те, яке пропонується Р. С. Бєлкіним, він вважає, що криміналістична характеристика являє собою відображення типового, у зв’язку з чим немає і не може бути характеристики окремого конкретного злочину. Характеристика, у якій би відобразились усі суттєві ознаки даного злочину, можлива лише за результатами розслідування і буде у такому випадку слугувати не його меті, а, або науці, або меті аналізу та узагальненню слідчої практики. Це не характеристика, а опис конкретного злочину, який у свою чергу, не може бути розповсюджений на всі подібні злочини саме через свою індивідуальність. Враховуючи це, криміналістична характеристика злочину – це «всього лише ймовірна модель події і, як така, може бути підставою для ймовірних же висновків – слідчих версій» [153, с. 83].
Протягом тривалого часу категорія криміналістичної характеристики злочинів вважалась однією з найбільш сталих і непорушних. Її значення, як для криміналістичної теорії в цілому, так і для прикладних криміналістичних досліджень не викликало сумнівів, автори вказували на можливість безпосереднього використання криміналістичних характеристик окремих видів і груп злочинів при їх розкритті і розслідуванні. Було опубліковано значну кількість робіт, у яких автори висловлювались про сутність і структуру криміналістичної характеристики [12, 19, 79, 90].
Але пізніше відбулись зміни позитивної оцінки криміналістичної характеристики, які супроводжувались уточненнями її сутності і структури, і з’явився критичний підхід. Наприклад, була опублікована робота Р. С. Бєлкіна, у якій автор висловлює переконання у тому, що категорія не виправдала надій, які на неї покладалися вченими і практиками, зжила себе, і з реальності, якою вона уявлялась усі ці роки, перетворилась на ілюзію, на криміналістичний фантом [18, с. 221]. Робота Р. С. Бєлкіна не єдина у цьому сенсі. У багатьох дослідженнях автори у більш м’якій формі вказують на невідповідність криміналістичних характеристик, що розробляються сучасним потребам. Аналіз критичних робіт, присвячених криміналістичній характеристиці [19, с. 220–224; 12], свідчить, що більшість недоліків, про які говорять автори, мають місце під час розроблення криміналістичних характеристик конкретних видів і груп злочинів, пов’язані із невмінням виділити специфічний криміналістичний аспект під час опису елементів і ознак злочинів.
Вся работа доступна по Ссылке
