Концептуальні засади криміналістичного забезпечення розслідування

     

      Виробництво як процес перетворення економічних ресурсів у життєві блага являє собою основу економіки держави. Тому, питанням забезпечення охорони праці і її важливої складової – безпеки виробництва завжди приділяється значна увага. Зокрема, завдання захисту життя і здоров’я людини у процесі трудової діяльності випливає з конституційних зобов’язань держави.

      Не потребує доведення той факт, що найважливішим і найбільш дієвим інструментом такого захисту є застосування заходів кримінально-правового впливу.

      За роки незалежності в Україні було реалізовано численні практичні заходи у напрямі реформування системи охорони праці задля забезпечення безпеки життя і здоров’я людини у процесі трудової діяльності. Зокрема, удосконалено систему нормативно-правового забезпечення у галузі охорони праці, систему органів державного нагляду за додержанням вимог законодавства про охорону праці, оптимізовано діяльність структурних підрозділів з охорони праці у центральних та місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, удосконалено державне управління охороною праці через реформування державних органів управління охороною праці (зміст зазначених заходів, зважаючи на їх влив та значення для розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням вимог законодавства про охорону праці, будуть розглянуті згодом). Водночас, як вже неодноразово доводилось констатувати, існуючий рівень охорони праці і безпеки виробництва не відповідає об’єктивним потребам. Про що свідчить і збільшення кількості правопорушень у цій сфері.

      Очевидно, що комплексне вирішення проблеми захисту життя і здоров’я людей в процесі трудової діяльності, з одного боку, потребує вжиття заходів, спрямованих на реалізацію гарантованих Конституцією прав працюючих, а з іншого – підвищення ефективності реагування з боку правоохоронних органів на факти кримінальних правопорушень, зокрема, шляхом підвищення ефективності їх розслідування.

      Вирішення цієї проблеми ускладнюється з одного боку, існуванням таких негативних явищ як безсистемність діяльності органів державної виконавчої влади, які здійснюють нагляд і контроль за додержанням вимог законодавства про охорону праці, дублюванням їх повноважень, необґрунтованістю та суперечливістю ухвалюваних рішень, прийнятих нормативно-правових актів, неналежною організацією або взагалі відсутністю взаємодії, як внутрішньої, так і зовнішньої, а з іншого боку, що стосується діяльності правоохоронних органів, то на ефективність розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням вимог законодавства про охорону праці у кожному разі суттєво впливає ряд чинників, пов’язаних зокрема з нормативно-правовим, методико-криміналістичним, кадровим, техніко-криміналістичним, інформаційним забезпеченням їх діяльності.

      Таким чином, розгляд та розв’язання проблем розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням вимог законодавства про охорону праці передбачає не просте визначення та характеристику особливостей цих злочинів, що зумовлені їх специфікою, а потребує комплексного, системного розгляду широкого кола питань, у тому числі і пов’язаних з діяльністю органів досудового розслідування та органів державної виконавчої влади, які здійснюють нагляд і контроль за додержанням вимог законодавства про охорону праці, оскільки процес розслідування завжди супроводжується широким залученням знань, зокрема, у галузі охорони праці та супроводжується зовнішньою взаємодією.

      Таке поєднання та розгляд зазначених проблем убачається найбільш логічним і виправданим з позиції криміналістичного забезпечення розслідування злочинів. Убачається, що саме концепція криміналістичного забезпечення, як специфічний спосіб сприйняття та керівна ідея, дозволить системно висвітлити проблеми розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням вимог законодавства про охорону праці та зробити можливим вибір найбільш ефективних шляхів їх вирішення.

      Вивчення криміналістичної літератури, завдань, які зумовлені вимогами законодавства, результати практики розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням вимог законодавства про охорону праці дозволили віднести до структури криміналістичного забезпечення розслідування цих злочинів найбільш важливі складові, які передбачають: – формування чіткого уявлення про нормативно-правове забезпечення розслідування цих злочинів, невід’ємною складовою якого є законодавчі та нормативно-правові акти у галузі охорони праці;

      – визначення реального стану кадрового забезпечення органів досудового розслідування, до повноважень яких належить розслідування цих злочинів, як важливої складової їх діяльності;

      – розгляд техніко-криміналістичного забезпечення як дієвого механізму виконання завдань розслідування;

      – визначення особливостей інформаційного забезпечення, зумовлених специфікою цих злочинів;

      – вирішення на концептуальному рівні проблем методико-криміналістичного забезпечення розслідування цих злочинів, як інформаційної основи криміналістичного забезпечення їх розслідування, що передбачає:

      а) дослідження правового та організаційного забезпечення досудового розслідування цих злочинів;

      б) розгляд особливостей організації та проведення окремих слідчих (розшукових) дій під час розслідування;

      в) визначення криміналістичних засад використання спеціальних знань;

      г) розгляд питань взаємодії слідчих з адміністраціями підприємств, установ, організацій та контролюючими органами.

      Обраний підхід до розгляду проблем розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням вимог законодавства про охорону праці дозволить визначити і розглянути у взаємозв’язку максимально широке коло питань криміналістичного забезпечення їх розслідування, що відповідатиме вимогам повного та комплексного виконання завдань дослідження. Вивчення криміналістичної літератури засвідчило, що питання криміналістичного забезпечення розслідування злочинів викликають суттєвий інтерес серед науковців. Про це свідчить значна кількість робіт, присвячених згаданій тематиці та наукова дискусія навколо визначення поняття, змісту, структури криміналістичного забезпечення розкриття і розслідування злочинів, яка триває до сьогодні.

      Висвітлення важливих аспектів проблем криміналістичного забезпечення розкриття і розслідування злочинів відображене у роботах відомих вітчизняних та зарубіжних вчених: Т. В. Авер’янової, В. П. Бахіна, Р. С. Бєлкіна, В. С. Бурданової, І. О. Ієрусалімова, А. В. Іщенка, П. В. Коляди, І. П. Красюка, В. В. Лисенка, Є. Д. Лук’янчикова, Є. І. Макаренка, В. В. Матвієнка, В. О. Образцова, В. Д. Сущенка, Ж. В. Удовенко та інших авторів. Поняття криміналістичного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ було запропоноване В. Г. Коломацьким на початку 80-х рр. минулого століття і визначається як система впровадження у практичну діяльність посадових осіб, підрозділів, служб та органів внутрішніх справ з охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю криміналістичних знань, які втілені у вміння працівників використовувати наукові, методичні і тактичні криміналістичні рекомендації, техніко-криміналістичні засоби та технології їх застосування з метою запобігання, розкриття та розслідування злочинів [65, с. 61–77].

      Р. С. Бєлкін криміналістичне забезпечення діяльності органів внутрішніх справ в цілому, і кримінальної міліції особливо, визначає як систему криміналістичних знань і навичок та вмінь їх працівників використовувати наукові криміналістичні рекомендації, застосовувати криміналістичні засоби, методи та технології їх використання з метою запобігання, виявлення, розкриття і розслідування злочинів [162, с. 64].

      Існують також інші, відмінні від згаданих, підходи до формування поняття криміналістичного забезпечення. Наприклад, В. О. Волинський, критикуючи позицію Р. С. Бєлкіна звертає увагу на те, що останній зводить криміналістичне забезпечення лише до знань і навичок, не приділяючи уваги деяким важливим обставинам: а) самі по собі криміналістичні знання та навички не виникають, вони формуються в процесі певної діяльності (наукової, учбової); б) такі знання і навички реалізуються знову ж таки у діяльності з розкриття і розслідування злочинів; в) застосовувати криміналістичні засоби, методи і технології можна лише тоді, коли вони розроблені та впроваджені в практику, а це теж діяльність; г) врешті, всі ці напрями діяльності – не самоціль, в практиці боротьби зі злочинністю реалізуються їх результати, практика визначає їх зміст (мету, завдання, форми), виходячи зі своїх повсякденних потреб [62, с. 26–27].

      На думку В. О. Волинського, поняття криміналістичного забезпечення можна визначати за аналогією з поняттям техніко-криміналістичного забезпечення розкриття і розслідування злочинів, під яким розуміється специфічна діяльність, яка спрямована на створення умов постійної готовності правоохоронних органів до застосування криміналістичної техніки та реалізацію таких умов у кожному конкретному випадку розкриття і розслідування злочинів [62, с. 30; 63]. Згодом В. О. Волинський обґрунтував розгляд техніко-криміналістичного забезпечення як елемента одного з напрямів діяльності в цілому по криміналістичному забезпеченню розкриття і розслідування злочинів [161, с. 55–56].

      Вся работа доступна по Ссылке