Наукові засади планування розслідування

     

      Будь-яке кримінальне провадження, у тому числі і досліджуваної категорії, завжди вимагає від слідчого усвідомлення мети розслідування, визначення порядку слідчих (розшукових) дій та передбачення їх можливих результатів. Координація цих заходів здійснюється шляхом планування розслідування. План являє собою проекцію у майбутнє для досягнення поставленої його мети за конкретних обставин розслідування і можливостей слідства. Якщо слідчий взагалі не здійснює планування розслідування, то існує ризик, що слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії будуть проводитись безсистемно та без взаємного узгодження, що призведе до зниження їх ефективності, а також збільшить часові та трудові витрати на їх виконання, що у свою чергу вплине на якість та строки досудового розслідування [318, с. 14].

      Планування розслідування є однією з важливих умов підвищення його ефективності, а для розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням вимог законодавства про охорону праці необхідність планування викликана ще й великим обсягом роботи слідчого, що зумовлено специфікою цих злочинів.

      Планування включає в себе власне створення плану, організацію його здійснення та контроль за виконанням.

      Результатом планування є план – мотивована модель дій, створена на основі усвідомлення мети розслідування, визначення необхідних ресурсів (матеріальних, трудових) та джерел їх отримання, а також оцінці ефективності використання наявних засобів у процесі розслідування.

      У криміналістичній літературі широко розглянуті питання, що стосуються планування слідчої діяльності. Різні аспекти цієї тематики знайшли відображення у роботах Т. В. Авєр’янової, Р. С. Бєлкіна, О. М. Васильєва, І. М. Лузгіна, М. П. Яблокова та інших авторів. Аналіз різних точок зору науковців щодо планування розслідування дозволяє дійти висновку, що загальним у визначеннях планування розслідування є підхід до нього як до розумової діяльності (процесу) слідчого, що спрямована на оптимізацію та підвищення ефективності розслідування.

      Тож планування розслідування досліджуваної категорії злочинів розглядається як розумовий процес ухвалення рішення, що ґрунтується на опрацюванні вихідної (початкової) інформації і передбачає вибір і постановку мети розслідування, вибір засобів і способів її досягнення шляхом порівняльної оцінки альтернативних варіантів і вибору найбільш оптимального з них в очікуваних умовах процесу розслідування. Зміст і результати плану розслідування визначаються його принципами. До основних них належать:

      Необхідність. Як і будь-яка трудова діяльність, діяльність слідчого потребує планування. Адже саме планування надає цілеспрямованості цій діяльності. На практиці відсутність планування розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням вимог законодавства про охорону праці супроводжується ризиком помилкових дій слідчого, несвоєчасністю внесення необхідних змін та коректив у процес розслідування, що у свою чергу стає причиною процесуальних помилок і призводить до зниження ефективності та затягування розслідування. Принцип необхідності планування важливий і утому сенсі, що його дотримання відповідає об’єктивним вимогам раціонального використання обмежених трудових, а особливо часових ресурсів слідства.

      Ефективність. Вимагає розробки такого плану розслідування, який за наявних обмежених ресурсів, що використовуються, забезпечує отримання найбільш високих результатів виконання завдань розслідування. Критерієм ефективності плану можна вважати безпосереднє його використання у реальній роботі слідчого, як керівництва до дії та його відповідність реальним умовам кримінального провадження.

      Оптимальність. Передбачає необхідність вибору кращого з декількох можливих, альтернативних варіантів напряму розслідування. Критерієм оптимальності плану розслідування, зазвичай, вважається мінімальна трудомісткість або економія часу. Гнучкість, динамічність. Розслідування злочину – динамічний процес, пов’язаний з безперервним надходженням нових даних, встановленням нових обставин, які можуть спонукати до коригування плану, тому він має бути побудований таким чином, щоб забезпечити можливість своєчасного внесення необхідних змін або коректив. Індивідуальність. Будь-яке злочинне порушення має певні особливості, тому план повинен складатися із врахуванням конкретної слідчої ситуації та висунутих версій [45]. Ознайомлення із досвідом розслідування злочинів, пов’язаних з порушенням вимог законодавства про охорону праці, засвідчило, що на практиці у їх плануванні немає чітких правил та схем. Серед опитаних нами практичних працівників постійно планують свою роботу 37 %; час від часу 21 %; планують по складних провадженнях 29 %; планують лише якщо є вказівка керівництва 9 %; не планують взагалі 4 %. Опитані нами працівники складають план переважно у довільній формі майже 96 % (при цьому абсолютна більшість планів мають усну форму або являють собою відмітки (нагадування) у робочому календарі (у тому числі і на ПК), відповідно до відомих їм криміналістичних рекомендацій 2 %. Очевидно, що за таких даних вкрай складно оцінити якість планів розслідування, оскільки виявилось неможливим належним чином ознайомитись з їх змістом.

      Вся работа доступна по Ссылке