Форма правління як елемент форми держави і базова категорія державознав-ства
Філософська категорія форми держави, поряд із сутністю й змістом, є найва-жливішою категорією юридичної науки і широко використовується в різних галу-зях знань, виконую¬чи організуючу, системотворчу роль. Поняття форми держа¬ви розкриває взаємозв’язок між окремими аспектами держави, дає канву для розгор-тання поняття «держава» в цілісну теорію, систему понять. При цьому провід-ним елементом форми держави виступає форма правління або, як її іноді назива-ють, структурний тип держави. Адже держава в організа¬ційному плані виступає як система органів, кожен з яких пев¬ним чином пов’язаний з державою в цілому та іншими дер¬жавними органами.
Форма правління, як і держава в цілому, є багатоаспектним явищем, тому й вивчається багатьма суспільними науками.. При цьому вивчення форми правління відбувається під різними кутами зору. Гносеологічний підхід, характерний для теорії держави та права, дозволяє виявити взаємозв’язок між формою правління та її змістом, сутністю. Історично-порівняльний підхід до вивчення форми прав-ління, що використовують історичні та філософські науки, дає можливість дослі-дити динаміку державного життя і зміну його форм під впливом комплексу при-родно-географічних, історичних, політичних, соціально-економічних, культурно-релігійних факторів, а також зміну уявлень за різних історичних епох про сут-ність, критерії кла¬сифікації, позитивні та негативні риси різних форм правління. Для науки конституційного права більш притаманне дослід¬ження форми правлін-ня через призму політико-правових відносин, у контексті пошуку моделі держав-ності, яка була б оптимальною для розгортання демократичного потенціалу кон-ституції, забезпечення основних прав і свобод громадян, найбільш ефективного володарювання. Неабияке значення має форма правління й для державного будів-ництва, оскільки дозволяє виявити найбільш суттєві структурно-інституційні ха-рактеристики, яких бажано досягти в процесі розбудови ме¬ханізму держави, ви-значити загальні орієнтири курсу реформ. З огляду на те, що Україна перебуває на етапі конституційної та політичної реформи, проблема форм державного прав-ління поряд із суто теоретичним значенням має зараз для неї ще й гостру практи-чну актуальність.
Ефективність усієї політичної системи в цілому, дієвість економічних, соці-альних і політичних реформ, що здійснюються в нашій державі, значною мірою зумовлюється існуючим механізмом взаємодії органів державної влади між собою та з населенням. То ж цілком очевидно, що без глибокого й всебічного усвідом-лення характеру й принципів взаємовідносин органів державної влади усіх рівнів, знаходження оптимальної конфігурації державного апарату побудувати ефектив-ну, потужну, справді демократичну й соціально орієнтовану державу неможливо. Від того, наскільки відповідає форма правління, що розбудовується, об’єктивним потребам розвитку Українського суспільства, залежить підсумок тих заходів, що вживаються для подолання політичної й соціально-економічної кризи.
Знання про поширені у світі моделі організації державної влади містять самі по собі не тільки теоретичну цінність, що дозволяє скласти цілісне уявлення про сучасний стан тієї чи іншої державності, але й несуть суттєве практичне наванта-ження, з’ясовуючи певні закономірності й тенденції еволюції державного механі-зму.
Форми держави (у тому числі й форми правління) ніко¬ли не залишались і не залишаються раз і назавжди встанов¬леними, незмінними. Під впливом багатьох економічних, соціально-політичних, ідеологічних та інших факторів вони завжди змінювались і розвивались. Постійно змінювалось і уявлення про них. Тому ціл-ком слушним видається тверджен¬ня Л. Гумпловича, що „вчення про відмінність держав або про державні форми» є «настільки ж хитким і невстановленим, як і визначення поняття держави” [83, c. 221].
Дослідження феномена держави завжди було пов’язане з численними проти-річчями щодо його поняття, змісту, форми та ін., однак цей напрямок у сучасній за-гальній теорії держави та конституційно-правовій науці не тільки не втратив своєї актуальності, теоретичної й практичної значущості й цінності, але ще більш зріс і потребує подальшої поглибленої розробки. Як справедливо відзначає М. І. Байтін, „чим активніше виявляє себе у цій галузі наукова думка, тим більше виникає нових складних, тісно пов’язаних із життям питань, що мають істотне теоретичне і практи-чне значення, але поки що недостатньо досліджених” [27, c. 5].
Вся работа доступна по Ссылке
