1.1 Теоретичні аспекти управління макроекономічною динамікою і прогнозування криз. Уточнення базових економічних категорій

     

      У першому розділі, розглядаючи історію розвитку основних типів моделей, що використовуються для аналізу макроекономічної динаміки та прогнозування рецесій, показано природу ключових фундаментальних недоліків цих моделей та обґрунтовано можливий шлях до їх подолання в рамках нового підходу до аналізу макроекономічної динаміки та відповідної моделі, що дозволить регулятору отримати завчасну (щоб мати час на дії) інформацію про час зміни макроекономічної тенденції, зокрема про час настання економічної кризи.

      Аналізуючи переваги та недоліки відомих моделей макроекономічної динаміки, а також різні погляди (часто протилежні) на принципи їх побудови, автор намагається визначити причини, які б заважали поєднати переваги відомих моделей у рамках однієї нової моделі. При цьому бажано було б позбутися недоліків «старих» моделей у рамках «нової». Позиція автора цієї роботи полягає в тому, що кожен підхід до аналізу макроекономічної динаміки (детерміністський чи випадкових коливань), кожна з моделей мають безумовно справедливі базові ідеї, але завдання дослідження полягає у створенні синтезуючого підходу та відповідної моделі, в рамках якої визначаються ринкові умови, за яких ці ідеї можуть бути реалізовані в рамках нової моделі.

      Основна проблема, з якою стикаються регулятори в різних країнах, – відсутність моделей макроекономічної динаміки, здатних надійно прогнозувати зміни макроекономічних трендів (зокрема, економічних криз), що впливає на ефективність управління на системному рівні. Під макроекономічною динамікою загалом розуміється зміна у часі основних макроекономічних показників (ВВП, інфляція, безробіття тощо). Особливим періодом макроекономічної динаміки є економічна криза. Регулятор зазвичай починає активно протидіяти економічній кризі, коли криза вже фактично досягла максимального рівня.

      Проблема прогнозування чи, хоча б, вчасної ідентифікації початку економічної чи фінансової кризи постійно перебуває в центрі уваги як учених-економістів та економістів-практиків, так і політиків, бізнесменів та урядовців. Вважається, що для всіх цих економічних агентів було б достатньо мати надійний прогноз економічної кризи (рецесії) хоча б за три місяці до її початку. Це дозволило б значно підвищити ефективність регулювання як національної економіки, так і приватного бізнесу [1, с.2].

      Однак, незважаючи на підвищену увагу з боку практично всіх економічних агентів, економічні та фінансові кризи були і залишаються несподіванкою для більшості з них, про що свідчать значні фінансові втрати, численні банкрутства та дефолти, що супроводжують ці кризи. В чому ж причина такого стану речей? Чи можливо взагалі однозначно спрогнозувати економічну чи фінансову кризу?

      Перш за все, економічні кризи можна розділити на два відносно незалежні типи: рецесії та фінансові кризи. Зазвичай рецесії супроводжуються фінансовими кризами, однак, як свідчить статистика, більшість фінансових криз виникає саме між рецесіями, що дає підстави для окремого аналізу фінансових криз. Загалом під рецесією розуміється падіння економічної активності реальних секторів економіки протягом тривалого часу. На практиці часто використовується спрощене правило для кількісного визначення рецесій: рецесія – це від’ємний приріст реального ВВП протягом двох (і більше) кварталів поспіль. Рецесія може тривати від двох кварталів до 4-х років (Велика Депресія). Фінансова криза – це криза лише фінансового сектора економіки. Однак, оскільки фінанси «з’єднують» усі інші сектори економіки, то вона відчувається як у всій економіці, так і в економіках всього світу одночасно, оскільки ті ж самі фінанси «з’єднують» і всі країни світу. Причини цього виду економічної кризи вивчені ще менше, ніж причини рецесій. Тому загальновизнаного визначення для фінансової кризи фактично не існує. Однак така криза зазвичай супроводжується значним падінням усіх фінансових індексів у всьому світі та відчувається дефіцит готівки «твердих» валют. Фінансова криза може тривати від одного кварталу (наприклад, 1987 рік) до 2-3 років.

      Ринковим економічним системам властиві постійні коливання будь-яких агрегованих показників економічної активності. Однак, виникає проблема інтерпретації характеру коливань будь-якого показника економічної активності. Наприклад, якщо таким показником є валовий внутрішній продукт (ВВП), то виникає питання: чи є коливання ВВП закономірними або випадковими? В залежності від відповіді на це питання всіх економістів можна поділити на дві групи.

      Вся работа доступна по Ссылке