Теоретико-методологічні основи класифікації економічних циклів у системі управління макроекономічною динамікою

     

      Зазвичай більшість циклів характеризується не однією, а декількома класифікаційними ознаками одночасно. Крім того, важко провести чітку межу між цими ознаками на практиці. Наприклад, не існує чіткого та однозначного методу визначення меж між коротко - , середньо - та довгостроковими коливаннями економічної активності, циклами. Ці методи відокремлення меж є предметом постійних дискусій серед економістів. Зазвичай межі циклів різної тривалості задаються у вигляді доволі широкого інтервалу, що ускладнює визначення початку та кінця циклу в реальному часі, тобто ускладнює датування циклів.

      Розглянемо ці проблеми на прикладі найбільш відомих класифікаційних ознак та відповідних економічних циклів.

      В залежності від періоду і амплітуди, від тривалості цикли можуть бути класифіковані як: короткострокові (2-4 роки), середньострокові (7-11 років), довгострокові чи вікові (55-75 років). Також можна виділити і цивілізаційні та більш тривалі цикли, але вони, вочевидь, не є об’єктом дослідження економіки.

      Одночасно, в рамках цих циклів різної тривалості можна також відокремити і цикли за об’єктом дослідження та їх спеціалізації. Емпіричні дані свідчать, що цикли існують у багатьох сферах економічної діяльності. Загалом більшість економістів (особливо західних) відрізняють п’ять найбільш відомих типів циклів за об’єктом дослідження, спеціалізації та тривалості [1 с.19, 4, 14-23]:

      1. Сільськогосподарські або цикли павутини (сезонні, короткострокові).

      2. Цикли руху запасів або Кітчіна (короткострокові).

      3. Цикли інвестицій в основний капітал або Жюглара (середньострокові).

      4. Будівничі цикли або цикли Кузнєца (довгострокові).

      5. Цикли Кондратьєва (довгострокові).

      Кожен із них відображає особливі цикли, що можуть поширюватись настільки, щоб спричинити бізнес-цикли. При цьому кожен із цих циклів має різну тривалість. Сільськогосподарські цикли. Найбільш відомим із локальних циклів в економіці є класичний сільськогосподарський товарний цикл. Цей тип коливань та відповідна модель, що їх пояснювала, були названі Н. Калдором «павутиноподібними». В подальшому ця павутиноподібна модель була розвинута М. Езекілем, і його ім’я найчастіше пов’язують з цим циклічним процесом. Теорія припускає, що регулярні коливання виникають у сільськогосподарському виробництві через те, що, по-перше, виробництво поточного періоду виражене у поточних або минулих цінах і, по-друге, поточна ціна визначена поточним виробництвом. Концептуально сільськогосподарський цикл може бути ініційований посухою або будь-яким іншим стихійним лихом у країні або за кордоном, що може зменшити пропозицію і збільшити ціну товару. Й навпаки, висока ціна може спонукати виробників збільшити виробництво у відповідний період, що тоді призведе до падіння ціни, і так процес продовжуватиметься. Довжина цього циклу визначається часом, необхідним для виробництва нової генерації врожаю або худоби.

      Емпірична робота над циклом сільськогосподарського виробництва виявила, що теоретична модель не повністю охоплює дійсний сільськогосподарський цикл (наприклад, цикл у свинарстві триває близько чотирьох років, хоча нова генерація свиней може бути вирощена за 12 місяців). Дослідники також виявили, що циклічна поведінка сільськогосподарських цін була більш нерівномірною, ніж виробничого циклу [1 с.20, 14-22].

      Цикли руху запасів. За знчного поширення комп’ютеризованих систем контролю запасів, здавалось би, що цикли руху запасів стають все меншою проблемою для майбутнього. Однак було помічено, що коливання запасів стають відносно більш важливими для економіки, ніж раніше, через те, що інші компоненти реального випуску стають менш мінливими. Ця обставина виявляє необхідність дослідження циклу запасів.

      Вся работа доступна по Ссылке