Структурні моделі макроекономічної динаміки
В цьому розділі розглядаються на концептуальному рівні деякі сучасні та найбільш важливі для подальшого дослідження структурні моделі економічних циклів і теорій зростання, що класифіковані в таблиці 1.1. [1 с.42-80, 4, 14-23]. Як видно з назви моделі, кожна з моделей циклу відображає той чи інший фактор, який, на думку авторів моделі, є першопричиною виникнення економічного (бізнес) циклу. Загальною ознакою структурних моделей є намагання розглядати серії економічних даних крізь призму тієї чи іншої економічної теорії. Також аналізуються та узагальнюються їх основні недоліки, які негативно впливають на точність прогнозування криз.
Теорія економічного циклу М. Тугана-Барановського. Особливе місце серед українських дослідників економічних циклів посідає М.Туган-Барановський, висновки якого помітно вплинули не лише на українську, але й на світову економічну свідомість. Його працю «Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і близький вплив на народне життя» Ж. Лескюр назвав «найоригінальнішим і найзначнішим твором у всій економічній літературі сучасності», а А. Шпітгоф визнав, що «книжка Тугана-Барановського є першою науковою монографією про кризи» та є «великим кроком у справі розробки теорії криз». Цю працю неодноразово перевидавали у розвинутих країнах світу [12 с. 19, 34].
Туган-Барановський, аналізуючи моделі того часу, вказав на недоліки існуючих підходів до аналізу бізнес-циклів, а деякі з них і зовсім заперечив. Наприклад, спроби пов’язати періодичні кризи з природними шоками (неврожаями або періодичністю виникнення сонячних плям) взагалі не відповідали реальній статистиці. Теорію обміну Жугляра, який стверджував залежність виникнення криз від коливань товарних цін, учений повністю не відкинув, але задав логічне запитання: що ж тоді викликає самі коливання цін? Він указав, що періодичні зміни товарних цін є лише симптомом, а не причиною економічних циклів. Визнаючи логічну довершеність більшості теорій розподілу, Туган-Барановський однак критикував їх за абстрактність і апріорність висновків.
Сам учений заперечував локальний підхід (пошук чинників циклічності в якійсь одній із сфер) і наголошував на необхідності розглядати всю економіку загалом. Причиною економічних криз, за М. Туганом-Барановським, є децентралізованість усієї національної економіки на відміну від досконалої організації виробництва в окремій фірмі. Водночас він же стверджував, що капіталістичне господарство є самодостатнім, і навіть у фазах промислового застою нагромадження капіталу не припиняється [12 с. 615, 34].
Досліджуючи періодичні промислові кризи в Англії, вчений помітив, що фаза піднесення завжди характеризується підвищенням цін на залізо, а фаза спаду – їх зниженням. Оскільки залізо є основним матеріалом знарядь праці, то він переніс цю тенденцію взагалі на засоби виробництва. У висхідній фазі циклу попит на них високий, а у низхідній – навпаки низький.
Посилений попит на засоби виробництва може означати лише те, що в країні створюється новий основний капітал (будуються дороги, залізниці, фабрики, будинки тощо), а це, в свою чергу, пожвавлює промисловість загалом, адже дохід працівників сфери виробництва засобів виробництва витрачається на предмети споживання. З іншого боку, коли нагромадження основного капіталу припиняється, це тягне за собою зниження сукупного попиту і промислову кризу надвиробництва.
Отже, циклічність економічного розвитку пов’язана з тим, що основний капітал суспільства створюється не безперервно, а поштовхами. Відповідь на питання, чому відбувається саме так М. Туган-Барановський дав, виходячи із природи капіталістичного господарства – весь час, навіть у фазі спаду, утворювати вільний капітал. Навіть у період застою, нагромадження капіталу не припиняється через те, що багато доходів (наприклад, рента землевласників, доходи власників державних паперів тощо) майже не залежать від фази циклу.
Вся работа доступна по Ссылке
