Врахування екологічних аспектів макроекономіки при формуванні ресурсної моделі економіки. Визначення категорії «абсолютний (прихований) дефіцит ресурсів»

     

      Упровадження додаткової енергетичної одиниці виміру витрат ресурсів дозволяє також розкрити механізм формування додаткового екологічного навантаження на макроекономічному рівні. Перейдемо до розгляду цього механізму, оскільки він безпосередньо пов’язаний із запропонованими визначеннями станів макроекономічної рівноваги та досконалої (ефективної) конкуренції.

      Відносно нещодавно відгалуженої від класичної економіки такої дисципліни, як економіка навколишнього середовища (environmental economics), у рамках якої намагаються зменшити антропогенне навантаження на природу. Ця дисципліна, в основному, концентрує увагу на вирішенні проблем на мікроекономічному рівні. Найчастіше пропонується запровадити “справедливі” ціни, які б ураховували податок на розв’язання екологічних проблем [137, 138]. Але головний недолік такого напрямку полягає в неможливості запобігти поширенню забруднення. Можливо тільки “лікувати” наслідки постфактум, дещо стримуючи темпи забруднення.

      Щоб поліпшити ситуацію, потрібно питання вирішувати також на макроекономічному рівні, що дозволило б запобігти навіть виникненню деяких екологічних проблем. Але літератури з теорії на такому рівні значно менше, а результати досліджень досить суперечливі. Деякі дослідники [139], наприклад, стверджують, що цілі економічного зростання, забезпечення високого рівня зайнятості населення та збереження навколишнього середовища є конфліктними і поєднати їх неможливо.

      Інші науковці [140], наприклад, стверджують, що захист навколишнього середовища та економічний добробут є взаємнозалежними. Вони вважають, що забруднення навколишнього середовища та економічне процвітання не обов’язково мають бути у конфлікті, але не пояснюють шляхів до практичного втілення такої ідеї. А, наприклад, Россер і Барклі [141, 142] відмічають циклічний характер розвитку екологічних та економічних систем, але також не пояснюють природу рушійної сили такого руху та, як наслідок, не пропонують адекватну політику для його регулювання.

      Однак певному поєднанню цілей економіки й екології на макроекономічному рівні заважають згадані вище (див. табл.1.3) фундаментальні недоліки традиційних макроекономічних концепцій та моделей.

      Із часів формування класичної економіки споживання ресурсів було в центрі уваги при спробах аналізувати будь-які процеси в економіці. Так, наприклад, У.Петті, розкриваючи природу виробничих витрат, безпосередньо включав природні ресурси до процесу формування вартості. Він писав, що праця – батько багатства, а природа – його мати. А одна з перших теорій економічного зростання розглядала цикли врожайності як рушійну силу макроекономічної динаміки [1, 5-8]. На той час це було природно, тому що сільське господарство становило основу будь-якої економіки.

      Але, незважаючи на декларацію про вклад природи у формування вартості, практично вплив природи не враховується і сьогодні. Самі по собі природні ресурси розглядаються як такі, що нічого не варті, а природа розглядається як нескінченне сховище ресурсів і, одночасно, необмежений смітник для відходів виробництва, що, зокрема, зумовлює принципову розбіжність цілей економіки та екології.

      Сьогодні немає практично жодної економічної моделі, де безпосередньо згадується про природні ресурси при спробі пояснити рушійну силу економічної динаміки, тобто вплив природи безпосередньо не враховується в системі економічних оцінок. Одним із наслідків цього є суттєва розбіжність цілей економіки та екології на макроекономічному рівні.

      Крім того, в останні роки спостерігається стала статистична залежність між споживанням енергоресурсів та цінами на них, з одного боку, та темпами економічного зростання, з іншого. Пояснення цього факту теж перебуває поза межами існуючих теорій. Тому сьогоднішні макроекономічні моделі є в центрі нашої уваги.

      Запропонований підхід до аналізу макроекономічної динаміки відкриває можливість певного поєднання цілей економіки та екології на макроекономічному рівні. В основі такого поєднання лежить запропоноване тут визначення макроекономічної рівноваги. Як відмічалось вище, стан економіки, коли рівні поточних ринкових та “природних” цін чисельно збігаються, пропонується визначати як стан макроекономічної рівноваги. В такому стані валовий внутрішній продукт (ВВП) буде вироблятися з мінімальними як монетарними, так і енергетичними витратами ресурсів.

      Вся работа доступна по Ссылке