Теоретико-методологічне визначення підґрунтя запровадження додаткової (до монетарної) одиниці виміру в економічні оцінки

     

      Взагалі ідея запровадження додаткової (до монетарної) одиниці виміру в економічні оцінки не є новою для економістів. Фактично ця ідея виникла разом зі становленням економіки, як науки. Одними з перших її висунули ще фізіократи, а потім можна виділити спроби, наприклад, А.Сміта та Д.Рікардо, К.Маркса, С.Подолінського, М.Туган-Барановського. Ці науковці не тільки пропонували різні одиниці виміру, але і, найголовніше, висували різні концепції доцільності цього. Іншими словами, вони намагалися обґрунтувати доцільність запровадження додаткової одиниці виміру в економічних оцінках та взаємозв’язок цієї одиниці з традиційною монетарною одиницею виміру.

      Однак вирішення цього завдання ускладнювалося таким ключовим недоліком їх додаткових одиниць виміру, як незагальність. Розглянемо детальніше спроби цих науковців запровадити дотикову одиницю виміру в економічні оцінки та продемонструємо їх незагальність.

      Додаткова одиниця виміру А.Сміта, Д.Рікардо та неорекардіанців (кукурудза). Ці науковці намагалися запровадити додаткову одиницю виміру для кількісного визначення «природних» цін. Д.Рікардо розвиває ідею А.Сміта про можливість визначення “природних” цін в одиницях одного із сільськогосподарчих товарів (не в монетарних одиницях), наприклад, кукурудзи 100,101. Мабуть, у ті часи це мало б підкреслювати “природність” такого роду оцінок.

      Подальший розвиток цієї ідеї 148-151 виявив деякі її недоліки, які потребували впровадження додаткових припущень для розвитку такої концепції, що призводило до посилення її не загального характеру. Наприклад, в 148 відмічається, що зміна ціни будь-якого товару потребує відповідної зміни обсягів виробництва кукурудзи, навіть якщо це і не пов’язано з потребами суспільства.

      Щоб якось пом’якшити цей недолік, пропонуються різні додаткові припущення, впровадження яких є неоднозначним, викликає тривалі дискусії та обмежує практичне використання таких моделей. Наприклад, тривалу дискусію викликає таке питання: чи потрібно розглядати приріст заробітної платні (в кукурудзяному еквіваленті) з необхідністю відповідного підвищення випуску кукурудзи в сільському господарстві навіть тоді, якщо реальний попит на кукурудзу не зростає? Відповідно виникають питання про границі системи, що розглядається, про те, які змінні величини розглядати як ендогенні, а які – як екзогенні 150-151?

      Варто зауважити, що, по суті, оцінка природної ціни в одиницях кукурудзи (чи пшениці) не додає цій ціні природності чи об’єктивності. Замість кукурудзи із тим же успіхом можна було б використовувати будь-який інший товар, включаючи, наприклад, золото. Проблема полягає в тому, що кукурудзяні оцінки, по суті, є так само відносними, як і монетарні. Кукурудза сама по собі має тільки відносну цінність, яка визначається в порівнянні її з іншими товарами, а її цінність залежить практично тільки від поточного перерозподілу всіх товарів у сферах виробництва та обміну, тобто від стану кон’юнктури.

      Згадана вище проблема “зачарованого кола” (п.1.5), зумовлює неможливість однозначного визначення природної ціни подібним шляхом. Всі міжгалузеві пропорції такої природної ціни є відносними та непостійними, тому що не існує однозначної, свого роду абсолютної точки відліку, яка б дозволяла цінність усіх природних ресурсів визначити з єдиних позицій (див. п.1.5, формулу 1.2). Наявність такого роду точки відліку дозволило б однозначно “конвертувати”, наприклад, цінність нафти та кукурудзи, бензину та металу, що, врешті решт, мало б допомогти з єдиним визначенням і границь системи, що аналізується. А взаємозалежність ринкової ціни та подібної (кукурудзяної) природної не узгоджується з класичною інтерпретацією останньої. Цей факт також служить одною з тем у дебатах, подібних тим, що представлені в 148 -151.

      Додаткова одиниця виміру К.Маркса (робоча година). К. Маркс також запропонував запровадити додаткову одиницю виміру витрат ресурсів  робочу годину, – яка б існувала разом із монетарною в системі економічних оцінок. Така додаткова одиниця за певних умов має всі риси фізичної одиниці виміру, як, наприклад, кукурудза А.Сміта та Д.Рікардо, але, на відміну від неї, її величина не залежить від поточного стану кон’юнктури, від ринкового “суб’єктивізму”.

      Відповідно до цього, Маркс дає загальне визначення процесу праці: “праця є, перш за все, процес, що відбувається між людиною та природою, процес, в якому людина своєю власною діяльністю опосередковує, регулює та контролює обмін речовин між собою та природою... процес праці необхідно розглядати спочатку незалежно від якої б то не було певної суспільної форми” 152 с.189.

      Вся работа доступна по Ссылке