Розвиток світової економіки. Довгострокові тенденції

     

      Циклічність розвитку економіки (у тому числі світової) та, як наслідок, зміна кон’юнктури внутрішніх та зовнішніх ринків зумовлюють наявність різних сценаріїв майбутнього економічного розвитку України.

      Серед зовнішніх умов у довгостроковій перспективі найбільший вплив на економіку України матимуть:

      - кризові явища;

      - вартість та доступність фінансових ресурсів на зовнішніх ринках капіталів;

      - вартість енергетичних ресурсів на зовнішніх ринках;

      - вартість продовольчої продукції;

      - цінова кон’юнктура та обсяг попиту на ринках основної продукції українського експорту.

      Внутрішні фактори (за винятком політичної стабільності та заходів економічної політики) є похідними від зовнішніх:

      - політична нестабільність;

      - нестабільність обмінного курсу національної валюти;

      - інвестиційно-інноваційна активність підприємств;

      - вартість та доступність кредитних ресурсів;

      - швидкість адаптації виробників промислової та сільськогосподарської продукції до умов СОТ;

      - демографічна ситуація (очікуване скорочення чисельності, «старіння» та посилення навантаження на працездатне населення).

      З урахуванням циклічності розвитку економіки, дію внутрішніх та зовнішніх факторів можна об’єднати у три сценарії – оптимістичний (передбачає найбільш сприятливу дію факторів), реалістичний (середньозважений) та песимістичний (передбачає найбільш несприятливу дію факторів). Оптимістичний сценарій передбачає одночасну найбільш сприятливу дію внутрішніх та зовнішніх чинників, песимістичний – сукупність повного форс-мажору обставин. Кожен із сценаріїв передбачає відсутність масштабних військових конфліктів та інших глобальних катастроф.

      За оптимістичним сценарієм середньорічні темпи розвитку світової економіки, з урахуванням циклічного спаду 2008–2009 рр. та можливого спаду у 2017–2019 рр. й 2027–2029 рр., складуть 3,5–4% (проти 5,0% у 2005–2007 рр.) (Сценарії регіонального розвитку до 2020 р. складені за аналогією з «Основными параметрами прогноза социально-экономического развития Российской Федерации на период до 2020-2030 годов» [119] та оцінені експертно на період 2020–2030 рр.). Це можна пояснити тим, що (1) США не мають стимулу прискорювати економічний розвиток, (2) Європа і Японія не мають достатніх резервів зростання, (3) у Китаї, Індії та деяких інших країнах, що розвиваються, які в останні роки значною мірою забезпечують зростання світового ВВП, занадто високі темпи пов'язані із загрозами відповідним національним економікам і навряд чи такі темпи протримаються до 2030 року. Позитивними факторами зростання можуть бути посилення впливу інновацій на економічний розвиток та підвищення енергоефективності виробництва.

      Найвищі темпи економічного розвитку у 2010–2030 рр., вочевидь, покажуть «нові індустріальні країни», країни азіатського Тихоокеанського регіону та окремі держави СНД. Найменші темпи зберігатимуться в ЄС, що змістить головний полюс глобального економічного зростання з Північної Атлантики в АТР.

      Основний обсяг зростання припаде на країни, що розвиваються, і держави СНД, де, принаймні до 2020 р., будуть переважати ресурсомісткі, екстенсивні моделі розвитку, а їх зміна на інтенсивні та ресурсозберігальні почнеться у 2020–2030 рр. Відстаючи в темпах, старий індустріальний світ, проте, збереже першість у випуску наукомісткої продукції та послуг.

      За рахунок країн, що розвиваються, як і раніше буде досягатися значна частина приросту світового ВВП. До 2010 р. сукупний ВВП країн, що розвиваються, за паритетом купівельної спроможності перевищить, за оцінками експертів (ИМЭМО РАН), аналогічний показник розвинених країн. Завдяки накопиченим золотовалютним резервам багато країн, що розвиваються, будуть продовжувати знижувати зовнішню заборгованість.

      У США прогнозується подальше зниження частки у світовому ВВП, середньорічні темпи зростання залишаться на рівні 2000–2007 рр. –2,5 %.

      У Канаді в довгостроковій перспективі темпи зростання ВВП будуть синхронізовані з темпами США.

      У Японії основною загрозою довгострокової перспективи є стабільність фінансових ринків. Середньорічні темпи розвитку передбачаються на рівні 2–1,5% (до 2020 року оцінено за «Мировая экономика: прогноз до 2020 года» [102]. На період 2021–2030 оцінено експертно).

      Китай та Індія демонструватимуть найбільш високі середньорічні темпи приросту ВВП, але зростання економіки надалі уповільняться до 8–6% унаслідок як глобальних економічних проблем, так і вичерпання можливостей екстенсивного зростання [79].

      Вся работа доступна по Ссылке