Фінансово-грошові умови реалізації стратегії

     

      Історія свідчить, що вихід з будь-якої кризи, докорінні перетворення політичної та соціально-економічної сфер суспільства дають необхідний ефект лише за наявності науково обґрунтованої політики, що відображає об'єктивні реалії і виклики часу та реалізується через програми, що мають необхідні умови та інструменти реалізації. Підтвердженням цього стала програма президента США Рузвельта для подолання Великої депресії, програми побудови нового постіндустріального суспільства в Японії, країнах Південно-Східної Азії, перспективні п'ятирічні плани і програми перетворень у Китаї. Відповідним чином і до стратегії економічного та соціального розвитку повинен бути вироблений і здійснений такий комплекс заходів, який дозволив би, з одного боку, утримати у післякризові роки зростання ВВП не менш як на 4%, а з іншого – створити надійні передумови для відчутного прискорення економічної динаміки, досягнення у перспективі середньорічних темпів приросту ВВП на рівні 6–7%. Тільки такі темпи будуть достатніми для вирішення невідкладних соціальних проблем, піднесення життєвого рівня населення, передусім малозабезпечених громадян.

      Розвиток економіки України у післякризові роки позначився позитивними показниками економічної динаміки. Між тим, ознаки поліпшення становища мають підстави перерости у прояви економічного пожвавлення, яке повинне покласти край кризовим явищам та розпочати етап зростання української економіки на якісно нових засадах. Проте зазначений антидепресійний потенціал є лише можливістю, а його реалізація може зіткнутися із суттєвими ризиками, які зроблять позитивні тенденції нестійкими та скороминучими.

      Однією з найгостріших проблем, що впливає на стан реального і фінансового секторів української економіки, є інфляція. Також занепокоєння в період кризи і у післякризовий період викликала у більшості експертів стабільність банківської системи. Бюджетно-податкова політика України в умовах фінансово-економічної кризи була спрямована на вирішення локальних завдань, відтак не був задіяний її потенціал як ключового інструменту антикризової політики. Різке скорочення ВВП, падіння товарообороту, погіршення фінансових результатів діяльності підприємств та зниження доходів населення спровокували у 2009 р. значне звуження дохідної бази бюджету.

      У результаті підвищення та індексації соціальних гарантій, необхідності інвестування в підготовку Євро-2012, а також виконання низки соціальних ініціатив відбулося зростання видатків державного бюджету, що в результаті сформувало значний дисбаланс між зобов’язаннями уряду та доходами бюджету.

      З урахуванням витрат на рекапіталізацію банківської системи та покриття розривів Пенсійного фонду і провідних державних компаній (НАК «Нафтогаз України») фактичний дефіцит у 2009 р. сягнув 12% від ВВП і утримувався на такому ж рівні і в 2010 р. (майже 11% від ВВП), що становило 110–120 млрд. грн. Як зазначалося вище, зростання дефіциту бюджету до такого рівня формуватиме додатковий тиск на макроекономічну стабільність через посилення напруженості на валютному ринку, прискорення інфляційних процесів, підвищення вартості кредитних ресурсів.

      Негативною тенденцією виступає зниження значення державних інвестицій як чинника економічного пожвавлення. З метою вивільнення фінансових ресурсів на поточні потреби уряд суттєво зменшив капітальні видатки, обсяг яких у 2009 р. у Зведеному бюджеті України порівняно з попереднім бюджетним періодом зменшився вчетверо – на 30,8 млрд. грн. Як результат, частка капітальних видатків зменшилася до 4,3 % від загального обсягу видатків бюджету, що є критично низьким показником. Для прикладу, у країнах Центрально-Східної Європи цей показник становить близько 20–25 %. Таким чином, бюджет повністю використаний на задоволення поточних потреб, проте не задіяний для вирішення структурних та інвестиційних проблем економічного зростання.

      Брак фінансових ресурсів призвів до загрози посилення фіскального тиску на економіку. Наразі розроблено велику кількість нормативно-правових актів, метою яких є збільшення податкових надходжень до бюджету. Деякі з них мають конструктивне спрямування, оскільки розширюють податкову базу за рахунок боротьби з ухилянням від сплати податків, проте інші можуть мати досить негативні наслідки для економічної активності. Ризиком для економічного зростання є і збільшення державного боргу. Дефіцит ресурсів змусив уряд вдаватися до емісії коштів. Оскільки пряма емісія заборонена законодавством, уряд розробляє опосередковані механізми.

      Негативним чинником виступає також зростання частки неподаткових надходжень у структурі дохідної частини держбюджету. В Україні значну частку таких надходжень становлять відрахування до бюджету державних підприємств та установ. Таким чином, зростання частки «неподаткових надходжень» означатиме вимивання ліквідності з державного сектору економіки.

      Комплекс названих ризиків матиме наслідком перетворення бюджетно-податкової політики на ключове джерело ризиків для макроекономічної стабільності України. Розбалансованість державних фінансів може суттєво погіршити очікування суб’єктів господарювання та населення, а саме – інфляційні очікування через високу ймовірність емісійного фінансування частини дефіциту бюджету, а також очікування проведення жорсткої фіскальної політики, спрямованої на посилення тиску на корпоративний сектор, що охолоджує інтерес інвесторів до економіки України.

      Вся работа доступна по Ссылке