Концептуально-понятійне визначення безпеки дорожнього руху

     

      Дорожній рух – одна з найбільш характерних і невід’ємних частин сучасної цивілізації. Автомобільний транспорт, транспортні коридори та автодороги, мости, тунелі буквально змінили обличчя землі. Вони втілюють в собі міцний прояв науково-технічного прогресу і значною мірою впливають на темпи економічного і соціального розвитку кожної країни і всього людства. Процеси, які пов’язані з дорожнім рухом і супроводжують його явища та їх наслідки, потребують глибокого наукового осмислення. Особливе місце серед них займають ті явища, процеси та наслідки, які мають негативне значення, особливо які виявились за останні десятиріччя у великих містах: матеріальний збиток в результаті дорожньо-транспортних пригод, шум, загазованість повітряного простору, захаращення вулиць припаркованими автомобілями, транспортні затори, дороги зайняли значну частину родючих земель, автомобіль відіграв і продовжує відігравати не останню роль у забрудненні оточуючого середовища, включаючи атмосферу, воду, ґрунт тощо [160, с. 14]. Зазначені негативні явища не обійшли стороною й нашу державу.

      Для вирішення цих проблем органами державної влади застосовуються різні засоби правового регулювання суспільних відносин, зокрема й адміністративна відповідальність, яка є одним з важливих інструментів державного управління. Застосовуючи цей інструмент, за вчинення окремого правопорушення, держава забезпечує охорону прав і законних інтересів громадян від протиправних посягань, що істотно впливає на їх свідомість і поведінку як один із засобів профілактики та запобігання правопорушенням, зокрема й у сфері безпеки дорожнього руху.

      Однією із сучасних проблем, що мають суттєве значення, поряд із широким спектром соціально-економічних завдань держави та суспільства є теоретична розробка та практична реалізація заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. В умовах формування державної системи забезпечення безпеки дорожнього руху, що направлена, перш за все, на створення нових та вдосконалення існуючих механізмів реалізації принципів пріоритету життя та здоров’я громадян як учасників дорожнього руху над економічними результатами господарської діяльності, важливим завданням є теоретичне дослідження та обґрунтування питань безпеки дорожнього руху.

      У числі об’єктів теоретичного вивчення забезпечення безпеки дорожнього руху центральне місце належить дослідженню поняття безпеки дорожнього руху. Дослідження зазначеної сфери потребує з’ясування як основних, так і спеціальних понять та категорій, адже у різних джерелах визначення цієї сфери є неоднозначним: поряд існують поняття “вуличний рух”, “дорожній рух”, “забезпечення безпеки дорожнього руху», “система безпеки дорожнього руху”, “сфера безпеки дорожнього руху”, “організація забезпечення безпеки дорожнього руху” тощо, які нерідко вживаються як синоніми поняття “безпека дорожнього руху”, але мають різний зміст.

      Говорити про те, що наведені терміни є тотожними було б неправильно, тому що кожний з них має свою дефінітивну складову та несе за собою неоднорідний за визначенням зміст. А отже, відповідно по-різному може бути побудоване дослідження з обраної нами теми дисертації. Тому перед тим як розглядати проблематику адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, необхідно спочатку визначити дефініцію поняття „безпеки дорожнього руху”.

      Національне законодавство не дає визначення поняття „безпека дорожнього руху”, у той же час це словосполучення вживається у багатьох нормативно-правових актах без пояснення його змісту: Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП), зокрема стаття 128-1, має назву „Порушення або невиконання правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху” [86]; Кримінальний кодекс України (КК), зокрема стаття 286 називається „Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами” [103]; Закон України „Про міліцію” від 20.12.1990, зокрема ст.ст. 2, 11 [148]; Закон України від 30.06.1993 “Про дорожній рух”, зокрема ст.ст. 3-16, 22-27, 30, 33-35, 37-38, 43-44, 48, 52 [141]; Закон України „Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001, зокрема ст.ст. 6, 28, 39, 46, 48 [135]; Закон України „Про автомобільні дороги” від 08.09.2005, зокрема ст.ст. 11-12, 16, 20, 32, 36, 38, 43-44, 48 [136]; Програма забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 456 [133]; Закон України від 24.09.2008 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху” [137]; Указ Президента України від 20.11.2007 № 1121 “Про невідкладні заходи із забезпечення безпеки дорожнього руху” [149]; Постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 341 “Положення про Державтоінспекцію МВС України” [151]; Наказ МВС України від 26.02.2009 № 77 “Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху” [120]; Наказ МВС України від 27.03.2009 № 111 “Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС” [121] та інші.

      Всі вищезазначені правові акти містять у своїх нормах словосполучення „безпека дорожнього руху”, але прямо не роз’яснюють зміст цього терміну, а отже, це означає, що вітчизняне законодавство має суттєву прогалину в цій сфері. Наприклад, у Росії поняття безпеки дорожнього руху визначено на самому високому рівні, що знімає всілякі проблемні питання щодо правильного розуміння цього поняття.

      На нашу думку, необхідно на законодавчому рівні дати чітке та одностайне визначення поняття “безпека дорожнього руху”, яке було б відправною крапкою та фундаментальною основою для його тлумачення і не викликало сумнівів та непорозумінь під час його трактування. Тому необхідно компенсувати прогалини законодавця у визначенні цього поняття та прийти до остаточного його тлумачення.

      Слід зазначити, що поняття “безпека дорожнього руху” є предметом багатьох наукових досліджень. До теперішнього часу серед правознавців відсутнє його однозначне розуміння, що призвело до існування ряду наукових точок зору. На теперішній час у правовій науці склалися відносно стійкі уявлення про основні підходи щодо визначення безпеки дорожнього руху. 1) Безпека дорожнього руху як умова реалізації державою намічених цілей в області соціально-економічної політики.

      Саме політики повинні визначати, які цілі суспільство повинне ставити перед собою, щоб скоротити кількість пригод, смертей та поранень у дорожному русі, які необхідно проводити профілактичні заходи, куди закладати кошти для досягнення поставленої мети тощо. Відповідно до цієї інтерпретації головне – це можливість держави самостійно здійснювати обраною нею політику при наявності необхідних структур та механізмів для їх реалізації [174]. “Проблема безпеки дорожнього руху – проблема політична…”, - заявляє генеральний секретар Асамблеї ООН Кофі Аннан [39].

      Вся работа доступна по Ссылке