Об’єктивні ознаки адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху

     

      В адміністративно-правовій теорії прийнято виділяти фактичні та юридичні підстави адміністративної відповідальності. Фактичну підставу адміністративної відповідальності, як ми вже зазначили вище, становить адміністративне правопорушення, юридичною ж підставою адміністративної відповідальності є склад адміністративного правопорушення. Під поняттям “склад адміністративного проступку” в теорії адміністративного права розуміють єдність встановлених законодавством про адміністративні правопорушення об’єктивних та суб’єктивних ознак, що характеризують конкретне суспільно небезпечне діяння як адміністративний проступок [15, с. 318 – 319].

      Як зазначає В. К. Колпаков, це абстрактний опис діяння (події, факту, яви-ща). Усі ознаки адміністративного проступку за юридичними властивостями поділяються на ті, які не мають юридичного значення і ті, які мають юридичне значення і входять до складу проступку (описані в законі) чи не входять до його складу, але які обтяжують, виключають чи пом’якшують відповідальність [92, с. 252 – 253].

      КУпАП визнає вiдсутнiсть у дiяннi складу (сукупності суб’єктивних i об’єктивних ознак) адмiнiстративного правопорушення як обставини, що виключає провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення. Тобто це означає, що діяння без таких ознак не є проступком.

      Адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, як і інші адміністративні проступки, також мають свій склад, який включає в себе елементи, що всебічно характеризують вчинене протиправне діяння. До цих елементів належать об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт і суб’єктивна сторона. При цьому, для притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності необхідна обов’язкова наявність у протиправному діянні всіх елементів складу правопорушення. Відсутність хоча б одного з них не дозволяє кваліфікувати діяння як адміністративне правопорушення, а отже, застосовувати адміністративні стягнення.

      Одним із найважливіших елементів складу адміністративного правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху є об’єкт протиправного посягання. Саме із встановлення об’єкта протиправного посягання розпочинається здійснення кваліфікації адміністративного правопорушення.

      Встановлення об’єкта адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху має важливе значення для виявлення характеру і ступеня суспільної небезпечності цього протиправного посягання, його правильної кваліфікації, відмежування від суміжних правопорушень тощо.

      Протягом багатьох років у теорії права існує неспростовна теза про те, що об’єктом будь-якого правопорушення визнаються врегульовані нормами права суспільні відносини. У чинному законодавстві поняття об’єкта адміністративного правопорушення не визначається, а натомість вказується приблизний перелік суспільних відносин, охоронюваних адміністративним законом. Так, у ст. 1 КУпАП зазначається, що завданням законодавства про адміністративні правопорушення є охорона особистих прав і свобод громадян, власності, а також прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, установленого порядку управління, державного і суспільного порядку. Більш стислий виклад об’єкта адміністративного правопорушення міститься в ст. 9 КУпАП, якою адміністративний проступок визначається як діяння, що посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління [86]. Аналіз адміністративного законодавства показує, що під його охорону підпадають лише найважливіші та найбільш значущі для інтересів держави і суспільства відносини, яким протиправними посяганнями може бути завдано досить суттєвої шкоди. Отже, об’єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини, урегульовані нормами адміністративного законодавства, охоронювані адміністративними санкціями з метою забезпечення нормального функціонування порядку управління, захисту власності, прав і свобод громадян.

      Також велике значення має класифікація об’єктів адміністративних правопорушень, оскільки вона дозволяє більш чітко визначити об’єкт кожного діяння, його місце в загальній системі відносин, що охороняються адміністративними санкціями, його цінність.

      Теорія адміністративного права України сприйняла з теорії радянського адміністративного права традиційну триступеневу класифікацію об’єктів проступків “по вертикалі” залежно від рівня їх узагальнення (загальний, родовий, безпосередній) [6, с. 162; 17, с. 291; 182, с. 37; 173, с. 51]. Прихильники чотириступеневої класифікації зазвичай вирізняють загальний, родовий, видовий і безпосередній об’єкти [26, с. 36; 115, с. 61]. Наявна також точка зору, що видовий об’єкт існує в межах родового і співвідноситься з ним як частина й ціле, або ж як вид із родом [41, с. 490; 126, с. 182]. С. Г. Стеценко, підтримуючи триступеневу класифікацію, виділяє загальний, родовий, видовий об’єкти [178, с. 230].

      Як зазначають Ю. П. Битяк, В. М. Паращук, О. В. Дьяченко, загальним об’єктом адміністративних проступків є вся сукупність суспільних відносин, які охороняє законодавство про адміністративні правопорушення [10, с. 176]. На думку І. О. Сквирського, В. К. Шкарупи та інших, загальний об’єкт становлять відносини у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності держави [7, с. 84]. С. Г. Стеценко вважає, що загальний об’єкт – це всі суспільні відносини, урегульовані нормами адміністративного права [178, с. 230].

      Враховуючи думки науковців, можна зробити висновок, що до загального об’єкта будь-якого складу адміністративного правопорушення (в тому числі у сфері безпеки дорожнього руху) будуть належати суспільні відносини, що урегульовані галузевими нормами, які охороняються адміністративно-правовою санкцією. Отже, загальний об’єкт – це система суспільних відносин, які охороняються законодавством про адміністративні правопорушення. В нашому випадку це суспільні відносини з приводу забезпечення громадської безпеки.

      Розглядаючи загальноприйнятий у теорії адміністративного права підхід до побудови класифікації об'єктів адміністративних правопорушень, слід звернути увагу на позицію Т. О. Гуржія, який піддає обґрунтованій критиці логіко-методологічні засади здійснення класифікацій об'єктів за ступенем конкретизації суспільних відносин.

      Вся работа доступна по Ссылке