Підстави адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері охорони культурної спадщини

     

      Вагомий внесок у розроблення проблем адміністративної відповідальності, зробили відомі вчені-юристи, зокрема В. Б. Авер’янов, А. Б. Агапов, Д. М. Бахрах, І. П. Голосніченко, Є. В. Додін, Л. В. Коваль, В. К. Колпаков, А. Т. Комзюк, Б. М. Лазарєв, О. Є. Луньов, Д. М. Лук’янець, Н. С. Малеїн, І. В. Март’янов, О. І. Остапенко. Питання правової охорони культурної спадщини розглядали у своїх працях В. І. Акуленко, Т. Г. Каткова, Т. В. Курило, О. І. Мельничук та ін.

      Наявність необхідних умов, які є причиною існування якогось явища і слугують поясненнями для нього, прийнято називати підставами [207, с. 266]. Проблема підстав юридичної відповідальності постійно перебуває в полі зору вчених. Це насамперед зумовлено зв’язком інституту відповідальності з державним осудом і примусом, із встановленням у законі обсягу і меж можливості застосування заходів правового впливу, здійснення справедливого правосуддя, втручання в автономію людини і водночас охороною прав та свобод від різних посягань. Підстави адміністративної відповідальності в юридичній літературі розглядаються в кількох аспектах.

      По-перше, підстава адміністративної відповідальності розглядається як право держави на застосування до людини примусових заходів. З цього погляду підстави адміністративної відповідальності і юридичної відповідальності в цілому збігаються. Це випливає з детермінованості поведінки людини соціальними причинами, зі свободи волі людини, що, власне, дозволяє допускати як правомірну, так і протиправну поведінку. Державне регулювання суспільних відносин зумовлене об’єктивною необхідністю, вимагає наявності дієвих засобів впливу на неадекватну поведінку суб’єктів. Одним із таких засобів, що історично склалися в суспільстві, є застосування різних видів юридичної відповідальності. Саме у свободі волі індивіда і можливості протиправної поведінки міститься підстава її застосування.

      По-друге, підстава адміністративної відповідальності розглядається як необхідність її існування поряд з іншими видами юридичної відповідальності. У даному аспекті розглядається її інструментальна цінність. Це передусім здатність здійснювати регулюючий вплив, досягати певної мети, необхідність особливої охорони певних відносин, прав та свобод, законних інтересів. У сфері правового регулювання вона має як самостійну цінність, так і в комплексі з іншими видами відповідальності. Різні за своїм характером, за правовою природою і ступенем суспільної шкідливості (небезпеки), правопорушення зумовлюють наявність різних видів відповідальності. Виникаючи у сфері цивільно-правових і трудових відносин, правопорушення характеризуються зв’язком із певними галузями права. В основі цивільно-правового делікту лежить заподіяння матеріальної і моральної шкоди, а відповідальність за нього має відновлювальний характер і може реалізовуватися без забезпечення державним примусом. Дисциплінарна відповідальність каральна за своєю сутністю, однак її застосування обмежене рамками трудових або службових відносин. На відміну від них, адміністративний проступок і злочин відбуваються у сфері державно-правової охорони і не пов’язані з цивільно-правовими і трудовими відносинами. Їх розходження між собою пояснюється різним ступенем суспільної шкідливості (небезпеки), що, у свою чергу, викликає необхідність існування самостійних видів державного примусу і, зокрема, юридичної відповідальності [205, с. 56]. Для практичної реалізації необхідні підстави застосування, що розкривають умови і момент виникнення адміністративної відповідальності конкретної особи. Аналіз ознак адміністративної відповідальності дозволяє виділити три її підстави:

      1) нормативну, тобто систему норм, що описують протиправне діяння і адміністративні стягнення, які встановлюються за його вчинення;

      2) фактичну, тобто діяння конкретного суб’єкта, що порушують правові приписи, які охороняються адміністративно-правовими санкціями (адміністративні проступки); 3) процесуальну, тобто процедуру накладення конкретного стягнення за конкретне адміністративне правопорушення.

      Перші дві підстави адміністративної відповідальності зумовлюють її соціальну важливість. Для настання відповідальності необхідна наявність всіх трьох підстав і саме в такій послідовності. Насамперед повинна бути норма, що встановлює обов’язок і санкцію за його невиконання. Потім може виникнути фактична підстава – протиправне діяння. За наявності норми і діяння, що її порушує, уповноважений суб’єкт у встановленому законом порядку має право призначити стягнення за адміністративний проступок. Фактичною підставою адміністративної відповідальності, що дозволяє притягнути особу до неї, є скоєння адміністративного правопорушення (проступку). Частина 1, ст. 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, також адміністративна відповідальність настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

      Вся работа доступна по Ссылке