Зарубіжний досвід визначення ефективності фінансового забезпечення рівня життя населення
Оцінка ефективності фінансового забезпечення рівня життя населення полягає у вимірюванні прогресу на шляху до досягнення соціальних цілей. Слід виділити статистичні дані, які визначають не тільки економічний характер рівня життя, але й соціальне благополуччя. Потрібна система вимірювань і всеосяжна фінансово-соціальна теорія, яка зможе допомогти зрозуміти складні причинно-наслідкові відносини в соціальному житті в досліджуваній системі. Необхідно з’ясувати зв’язок між соціальними державними програмами, що проводяться, та фінансовими витратами і соціальними умовами з метою виявлення конструктивних кроків для покращання умов життя або соціального статусу населення. Соціальні показники і соціальна звітність можуть забезпечити необхідну для цього інформацію.
Ідея системи соціальної звітності вперше виникла у Міністерстві охорони здоров’я, освіти та добробуту США (Department of Health, Education, and Welfare) – (сьогодні Міністерство освіти (Department of Education), Міністерство охорони здоров’я та соціального забезпечення (Department of Health and Human Services), яке в 1969 р. опублікувало результати дослідження під назвою „На шляху до соціальної звітності” [146]. Це дослідження було проведено групою соціологів (фінансувалося міністерством) і охопило сім основних проблем: 1) здоров’я, 2) соціальну мобільність, 3) навколишнє середовище, 4) дохід і бідність, 5) громадський порядок і безпеку, 6) освіту, науку і мистецтво, 7) власність і орендоване майно [146, с. 55].
У звіті за сімома вищезгаданими напрямами встановлювалися достатні соціальні умови, визначалися зміни за певний період часу, передбачалися шляхи вимірювання їх поліпшення і, нарешті, формулювалася державна соціальна політика, яку слід було проводити, щоб забезпечити подальший прогрес економічного розвитку. Однак фінансові відносини у процесі вирішення зазначених проблем не просліджувалися.
Хоча видання „Соціальні показники” 1973 року [147] з’явилося пізніше за дослідження „На шляху до соціальної звітності”, про нього писали як про першу роботу, у якій зібрані статистичні дані, вибрані й організовані так, щоб описати соціальні умови і тенденції в США. У даній роботі аналізуються соціальні індикатори, що відповідають таким питанням, як: 1) здоров’я, 2) суспільна безпека, 3) освіта, 4) зайнятість, 5) дохід, 6) житлові умови, 7) дозвілля і відпочинок, 8) населення.
Певні похибки в оцінці соціальних індикаторів полягають у недостатньо вивчених причинно-наслідкових зв’язках, що визначають соціальні умови, щоб розробити, так би мовити, „ідеальний показник”, тобто показник, який можна було б пов’язати статистично з іншими показниками, що дозволило б встановити, як зміна однієї умови впливає на зміну іншої. Дані обмежуються врахуванням суб’єктивної інформації, що відображає задоволеність або незадоволеність людей умовами життя. Такі суб’єктивні показники у нашому дослідженні не використовуються, оскільки вони достатньо суперечливі. Проте до такої інформації вдаються при оцінці показників здоров’я та суспільної безпеки.
Соціальні показники повинні відображати співвідношення між фінансовими витратами і результатами, щоб оцінити ефективність фінансового забезпечення рівня життя населення. Соціальні індикатори повинні бути частиною загальної системи соціально-економічних вимірювань, які допоможуть здійснювати певні узагальнення щодо ефективності функціонування системи.
Сучасні економічні статистичні дані є корисними, оскільки мають важливу властивість: їх можна агрегувати від елементарних показників до складного цілого, що стане виразом загального національного доходу. Однак цю агрегацію нелегко здійснити, тому що кожен компонент повинен бути сумісний з рештою компонентів, інакше агрегація втратить сенс. Нарешті дані щодо ВВП можуть бути використані разом з даними, які не об’єднані в одне ціле, виходячи з припущення, що їх причинні зв’язки встановлені. Відповідно необхідно будувати складні індекси, маючи справу з соціальними показниками.
При розгляді системи фінансового забезпечення рівня життя населення необхідно зважати та вирішити одну проблему – це постановка дуже загальних цілей, в яких відсутні нормативи цінностей. Так, мета – підвищення рівня життя населення – є абстрактною, тобто чітко не визначеною. Рівень життя населення, який міститься в системі фінансового забезпечення, слід визначити точно і детально, це необхідно для осіб, які ухвалюють рішення.
Потрібно насамперед визначити походження рівня життя населення: фінансове, соціальне або економічне або й те й інше; короткострокове чи довгострокове. У результаті чого буде досягнуто підвищення рівня життя: за рахунок зниження безробіття, збільшення доходів, збільшення суми, що залишається після сплати податків на душу населення, або зниження цін. Крім того, безробіття можна визначити детальніше, як викликане низькою пропозицією праці чи невідповідним рівнем заробітної плати. Цілі можуть бути такими високими, що їх не можна ні сформулювати, ні досягти. Також не можна пропонувати максимізувати результати діяльності об’єкта дослідження, оскільки це завдання не можна виконати безпосередньо. Так само соціальні показники слід визначити в робочих термінах, щоб зберегти специфічність і пов’язати показники з роботою системи, яку можна виміряти.
Ефективність фінансового забезпечення рівня життя населення можна дослідити, використовуючи різноманітні специфічні методи, серед яких основне місце належить методам систематизації, угрупувань, балансовому методу, розрахунку узагальнених величин (середніх і відносних показників, індексів), кореляційному та регресійному аналізу, аналізу взаємозв’язків, суцільних і вибіркових обстежень для збору об’єктивної і повної економіко-статистичної інформації за досліджуваними об’єктами.
Вся работа доступна по Ссылке
