Прогнозування стану фінансового забезпечення рівня життя населення

     

      Проведений у роботі аналіз існуючих підходів до дослідження рівня життя свідчить про необхідність комплексного підходу до створення цілісного механізму державного регулювання рівня життя у системі його фінансового забезпечення. Комплексний підхід при розробці основних державних програм і програм підвищення рівня життя населення, фактично, властивий соціальноорієнтованій ринковій економіці. У новому методологічному підході принцип комплексності припускатиме узгодженість завдань підвищення рівня життя із загальними макроекономічними напрямами соціально-економічного розвитку країни, оскільки тільки на стадії опрацьовування загальних напрямів державного розвитку можна закласти, з одного боку, дієві заходи щодо підвищення рівня життя (зростання доходів і зменшення їх диференціації, утримання безробіття в соціально-допустимих межах та ін.). З іншого – опрацьовування програм з позиції впливу чинників рівня життя на кількість і якість робочих місць, потреби в додаткових робочих місцях, міжгалузевого перерозподілу заробітної плати та інших макроекономічних пропорцій дозволить попередити виникнення диспропорції грошових доходів різних верств населення. При цьому принцип комплексності припускатиме необхідність об’єднання в єдиний блок соціально-економічних показників рівня життя не тільки на макрорівні (державному), але і на метарівні (рівні регіонів) та на мікрорівні (домогосподарств). Дотримання єдності цілей, завдань і національних пріоритетів на макро-, мета- і на мікрорівні (що особливо важливо в умовах матеріальної диспропорції та значної соціально-економічної диференціації як населення, так і областей або економічних районів) означатиме підвищення рівня життя населення як у країні, так і в регіонах.

      Соціальна політика держави може бути науково обґрунтованою тільки при використанні достовірної інформаційної бази. У сучасних умовах усе більшого значення набуває моніторинг соціально-економічних процесів, прогнозне оцінювання різних варіантів трансформації соціальної політики, а також значний розрив рівня життя населення в різних стратах (рівнях) в України (між „багатими”, „умовно багатими”, „середнім класом”, „умовно бідними” і „бідними”). У зв’язку з цим нами розроблена система індикативного моніторингу рівня життя населення, що дозволяє визначити рівень життя в Україні та ефективність його фінансового забезпечення, ступінь його міждержавної диференціації і в рамках досліджуваної проблеми виявити пріоритетні напрями державної соціальної політики з подолання нерівності.

      Метою динамічних досліджень системи фінансового забезпечення рівня життя є виявлення і моделювання основних закономірностей зміни грошових доходів населення, побудова прогнозів, що у кінцевому підсумку є необхідною умовою вироблення управлінських рішень у соціально-економічній сфері. Міждержавні стратифікаційні дослідження направлені на визначення ступеня диференціації рівня життя між різними верствами з подальшою розробкою заходів щодо її подолання.

      Відповідно до змін, що відбуваються в державі та направлені на розвиток системи індикативного управління фінансовою системою, нами запропоновано дослідження складових системи фінансового забезпечення рівня життя населення щодо встановлених державою соціальних нормативів, які визначаються на конкретний часовий період і дозволяють встановити основні напрями реалізації державних соціальних програм. Вважаємо, що проведення подібного моніторингу дозволить достатньо об’єктивно оцінити ефективність фінансового забезпечення рівня життя населення й обґрунтувати пріоритетні напрями спрямування соціально-економічної політики на зменшення бідності, збільшення середнього класу як на макрорівні, так і на рівні суб’єктів господарювання. Розглядаючи людину одночасно як істоту біологічну та як істоту соціальну, виходячи з певних методологічних підходів і вимог, вважаємо за потрібне виділити такі напрями розгляду стану рівня життя населення: оцінка величини та структури доходів, рівень забезпеченості матеріальними та нематеріальними благами, ефективність діяльності соціальної інфраструктури, повнота фінансового забезпечення потреб шляхом перерозподілу бюджетних ресурсів тощо.

      Держава в особі виконавчих і законодавчих органів влади встановлює методи розподілу валового внутрішнього продукту, національного доходу, грошових накопичень, передбачає види платежів, визначає принципи і напрями використання державних фінансових ресурсів з метою реалізації соціально-економічних функцій держави. Відповідно, структура фінансового механізму є досить складною. До неї входять різні елементи, які відповідають різноманітним фінансовим відносинам. Саме множинність фінансових взаємозв’язків зумовлює застосування великої кількості видів, форм і методів їх організації (елементів фінансового механізму).

      Фінансовий механізм – це складова господарського механізму, яка представлена сукупністю видів і форм організації фінансових відносин, умов і методів реалізації соціальних функцій, у процесі формування фінансових ресурсів і використання грошових фондів цільового призначення. Фінансовий механізм використовується для впливу на економіку і соціальну сферу, проведення єдиної фінансової політики держави, регіонів, суб’єктів господарювання.

      Вся работа доступна по Ссылке