Концепції формування геоекономічної стратегії держави в сучасних умовах

     

      У сфері геополітики знаходиться весь спектр зовнішньополітичних відносин між державами, тому що будь-яке політичне рішення має своє просторове вираження. Традиційне для геополітики трактування рушійного чинника історичного прогресу, за А. Мехеном і Х. Маккіндером, пов'язане із протистоянням морських і континентальних держав. До морської цивілізації ще Ф. Ратцель відносив західний чи атлантичний світ, який відрізняється відкритістю зовнішнього світу, має економічно ефективні морські комунікації та флот, а берегова зона Світового океану використовується як плацдарм для колонізації. Відповідно, ці держави зацікавлені у свободі судноплавства, відкритості портів і різних преференцій, їх принципи відповідають сучасному поняттю «відкритого суспільства», а континентальна цивілізація, як антагонізм, характеризується консервативним початком.

      Із позицій геоекономіки найбільшої популярності набула концепція «Автаркія великих просторів», де під терміном «автаркія» розуміється економічна політика, спрямована на створення замкнутого самодостатнього господарства, у межах окремої країни або групи країн, із метою відокремлення від економічних систем інших держав. Головними теоретиками цієї концепції є Фрідріх Ліст і Рудольф Челлен.

      Основною науковою працею Ф. Ліста є «Національна система політичної економії», у якій він запропонував об'єднати Австрію, Німеччину і Пруссію у єдиний «митний союз», у межах якого будуть інтенсивно розвиватися інтеграційні процеси та ринкові відносини [67]. У запропонованому форматі Ф. Ліст наполягав на тому, щоб внутрішні обмеження на свободу торгівлі в межах союзу були мінімальні або взагалі скасовані [67]. При цьому щодо більш розвиненого й могутнього англосаксонського світу має існувати гнучка та продумана система митних зборів, що не допускає залежності «союзу» від зовнішніх постачальників і орієнтована на максимально можливий розвиток промислово-господарських галузей, необхідних для забезпечення повної автаркії. Вчення Ф. Ліста дістало назву «економічного націоналізму», і саме він є засновником теорії «державного протекціонізму», а історично ідеї Ф Ліста були з успіхом застосовані в Німеччині у 1834 р., коли був створений митний союз.

      Р. Челлен, шведський політичний діяч і автор терміна «геополітика», розробив концепцію держави як економічно та геополітично захищеного «народного дому» [227]. Його геополітичні концепції втілились у так званій «шведській моделі», у якій злилися ідеологія «консервативної революції» і радикальна політична воля шведської соціал-демократичної партії. У роботах із геополітики він приділяв особливу увагу проблемам автаркії, для Р. Челлена питання самодостатності − не стільки економічна, скільки політична проблема: «Держава, яка залежить від імпорту, ніколи не може бути незалежною, бо держава − дім і серце громадян. Держава шукає чи прагне захистити інтереси народу, а захищаючи ці інтереси, вона захищає свою економічну систему, яку народ створив у своєму рідному просторі» [227]. Фактично Р. Челлен закликав до політики «закритих дверей», бо вважав, що політика «відкритих дверей» − це війна засобами економіки, тобто доктрина держави як «домашнього господарства» або «народного дому» − і є її, держави, економічною політикою. Антитезисні принципи «відкриті двері» і «народний дім» не можуть співіснувати, бо проведення політики «відкритих дверей» по суті є блокадою, спрямованою на руйнування народного господарства. «Народний дім» − це «закриті двері» [62, 227]. Розвиток інформаційних технологій і вдосконалення інших комунікацій послабило роль та обмеження географічного фактора у внутрішньодержавних відносинах і, як наслідок − держава-нація виявилася схильною до впливу міжнародних економічних відносин. Нова «географія», обумовлена глобалізацією та появою транснаціональних структур, викликала потребу в регіоналізації та створенні нових конструкцій «великих просторів». У науковому середовищі формуються поняття «центр» і «периферія», перехідне положення між якими займає, у тому числі, і пострадянський економічний простір.

      У такій ситуації з'являється теорія «Виклик − Відповідь», що належить англійському історику та соціологу А. Тойнбі, у якій він заперечує існування єдиної історії людства, а сама історія розглядається як кругообіг субцивілізацій [210]. Життєздатність цивілізації визначається можливістю послідовного освоєння життєвого середовища й розвитком духовного − творчої енергії − початку в усіх видах людської діяльності. В останні п'ятсот років західноєвропейська субцивілізація захопила пріоритет у сфері культурного та політичного проникнення в інші регіони Землі, що і знайшло відображення в політиці європоцентризму. Після Другої світової війни та розпаду СРСР співвідношення сил на міжнародній арені висунуло на передній план проблему комунікації між субцивілізаціями. Культурологічний підхід дістав розвитку у працях І. Валлерстайна, який у роботі «Світ-системний аналіз» запропонував диференціювання цивілізації на три типи [248]:

      1) міні-системи, що являють собою невеликі суспільства, для яких характерна єдність культури;

      2) світ-імперії, у форматі яких виявлялися різні культури;

      3) світ-економіки, по суті − капіталізм.

      Вся работа доступна по Ссылке