Оцінка потенціалу формування інтеграційної зрілості міжкраїнових взаємовідносин у Причорноморському регіоні

     

      Економіка Росії − шоста економіка серед країн світу за обсягом ВВП за ПКС (на 2010 рік). [250]. За номінальним обсягом ВВП Росія займає 11-е місце. Номінальний ВВП Росії за 2010 рік склав 44,5 трлн рублів, [250] ВВП за ПКС - $ 2,23 трлн. [250].

      У структурі економіки Росії переважає сектор послуг (торгівля, транспорт, ресторани, готелі, зв'язок, Фінансова діяльність, операції з Нерухоме майном, Державне управління, безпека, освіта, охорона здоров'я, Інші послуги) − більш 56,7% структури доданої вартості в 2007 році (у ВВП − 48,6%). Крім того, є обробна промисловість (харчова промисловість, текстильні и швейні виробництво, виробництво виробів Зі шкірі, виробництво взуття, оброблення деревини, виробництво з дерева, целюлозно-паперова виробництво, видавнича діяльність, поліграфічна діяльність, виробництво коксу та нафтопродуктів, хімічне виробництво, виробництво гумових та пластмасових виробів, виробництво інших неметалевих мінеральних продуктів, металургійне виробництво, виробництво машин и устаткування, виробництво електроустаткування, виробництво електронного та оптичного устаткування, виробництво транспортних засобів та обладнання, інші виробництва) – 19,1% структури доданої вартості (16,4 % ВВП), на видобуток корисне копалин припадає лише 10,4% структури доданої вартості (9,0% ВВП). Будівництво становіть усього 5,9% структури доданої вартості (5,1% ВВП), сільське, лісове господарство та рибальство складають в сумі 4,5% структури доданої вартості (4,5% ВВП Росії). Найменшу частко в структурі доданої вартості займає виробництво и розподіл електроенергії, газу та води – 3,1% (2,7% ВВП). На чисті податку на продукти припадає 14,2% ВВП.

      Серед всіх галузь промисловості Росії найбільш сильними, по відношенню до 1991 року, виглядають: виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування, хімічне виробництво, обробні виробництва, видобуток паливно-енергетичних корисне копалин; целюлозно-паперова виробництво (лісові ресурси Росії – найбільші у світі); видавнича та поліграфічна діяльність; металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів, виробництво и розподіл електроенергії, газу та води (за даними до 2006 року) [250].

      У 1990-і роки рівень оподаткування в Росії був завищеним і неприйнятним для фірм і, незважаючи на постійне посилення податкового законодавства в ті роки, підприємства продовжували масово й успішно ухилятися від податків [250]. У 2000-ті роки президентом Росії В.В. Путіним було підписано низку законів, якими були внесені поправки до податкового законодавства: була встановлена плоска шкала прибуткового податку з фізичних осіб в 13%, знижена ставка податку на прибуток до 24%, введена регресивна шкала єдиного соціального податку, скасовані оборотні податки і податок з продажів , загальна кількість податків було скорочено в 3 рази (з 54 до 15) [250]. У 2006 році заступник міністра фінансів РФ Сергій Шаталов заявив, що за період податкової реформи податкове навантаження знизилася з 34-35% до 27,5%, а також відбувся перерозподіл податкового навантаження в нафтовий сектор. Податкова реформа також сприяла збільшенню збирання податків і стимулювала економічне зростання [250].

      У жовтні 2001 року В.В. Путін підписав новий Земельний кодекс РФ, який закріпив право власності на землю (крім земель сільгосппризначення) і визначив механізм її купівлі-продажу. У липні 2002 В.В. Путіним був підписаний федеральний закон « Про обіг земель сільськогосподарського призначення», який санкціонував купівлю-продаж і земель сільськогосподарського призначення.

      Було проведено ряд інших соціально-економічних реформ: пенсійна (2002), банківська (2001-2004), монетизація пільг (2005), реформи трудових відносин, електроенергетики і залізничного транспорту.

      До 1 липня 2006 року російський рубль став конвертованим по поточних і капітальних операціях.

      В економіці Росії відзначалося зростання ВВП (у 2000 – 10%, в 2001 – 5,1%, в 2002 – 4,7%, в 2003 – 7,3%, в 2004 – 7,2%, в 2005 – 6,4%, в 2006 – 8,2%, в 2007 – 8,5%, в 2008 – 5,2%), промислового і сільськогосподарського виробництва, будівництва, реальних доходів населення [250]. Відбувалося зниження чисельності населення, що живе нижче рівня бідності (з 29% в 2000 році до 13% в 2007) [250]. З 1999 по 2007 роки індекс виробництва обробних галузей промисловості зріс на 77%, у тому числі виробництва машин і устаткування – на 91%, текстильного і швейного виробництва – на 46%, виробництва харчових продуктів − на 64% [250].

      Світова економічна криза не обійшла стороною і Росію. За оцінкою Світового банку, російська криза 2008 року «розпочався як криза приватного сектора, спровокований надмірними запозиченнями приватного сектора в умовах глибокої потрійного шоку: з боку умов зовнішньої торгівлі, відпливу капіталу та жорсткості умов зовнішніх запозичень». Відбувся обвал на фондовому ринку Росії, девальвація рубля, зниження промислового виробництва, ВВП, доходів населення, а також зростання безробіття. Антикризові заходи уряду зажадали значних витрат. Станом на 1 липня 2009 року міжнародні резерви Центрального банку становили $ 412,6 млрд. У порівнянні з 1 липня 2008 року, коли обсяг міжнародних резервів Росії становив $ 569 млрд, цей показник знизився на 27,5%. У травні 2009 року ВВП Росії знизився на 11% по відношенню до аналогічного місяця минулого року. Експорт за цей місяць впав у порівнянні з травнем 2008 на 45%, склавши $ 23,4 млрд, імпорт знизився на 44,6% до $ 13,6 млрд. Сальдо торгового балансу зменшилося в 1,8 рази. [48] У другій половині 2009 року економічний спад був подоланий, в III і IV кварталах цього року зростання ВВП Росії з урахуванням сезонності склало 1,1% і 1,9% відповідно. [250] За підсумками 2009 року ВВП Росії впав на 7,9%, що було одним з найгірших показників динаміки ВВП в світі, в той же час показавши кращу динаміку, ніж кілька країн колишнього СРСР [250]. Дані показники дозволили Росії вийти на третє місце за ВВП на душу населення серед країн колишнього СРСР, обігнавши за цим показником Латвію і поступившись тільки Естонії і Литві.

      У березні 2010 року в доповіді Світового банку відзначалося, що втрати економіки Росії виявилися меншими, ніж це очікувалося на початку кризи. На думку Світового банку, частково це сталося завдяки масштабним антикризовим заходам, що їх вжив уряд [251].

      Вся работа доступна по Ссылке