Аналіз зовнішньоекономічної складової інтеграційних детермінант України в архітектоніці Причорномор’я

     

      Участь у чорноморських інтеграційних процесах є до¬волі компліментарною до загальної принципової позиції України, яка була задекларована на початку незалежності — невходження до наддержавних утворень. Ряд інститутів ЧЕС, зокрема Чорно¬морський банк торгівлі і розвитку, галузеві та спеціальні струк¬тури, а гіпотетично — зона вільної торгівлі можуть значною мі¬рою посприяти наповненню реальним змістом геоекономічної моделі України.

      Стратегічне значення та особливе місце даного субрегіонального проекту співробітництва в системі міжнародних економіч¬них відносин вбачається у тому, що ЧЕС, як місткий ринок, може стати осередком торгівлі між Європою, Близьким Сходом та Азією. Важливим у політичному плані є й те, що об'єднання країн регі¬ону стало першим формальним об'єднанням країн, котрі раніше належали до антагоністичних військово-політичних блоків, які відтак не мали повноцінного механізму взаємної кооперації. Створення міжнародної структури в сучасному високоінтегрованому світі із взаємозалежними цивілізаційними підсистема¬ми не може відбутися без урахування реалій, полюсів впливу та наявних структур політичних, економічних утворень. Усі учас¬ники ЧЕС є членами ООН, а також членами або потенційними членами тих або інших організацій. Велике значення для них має належність до сфери впливу ЄС або до геополітичного простору СНД. Усі країни ЧЕС як члени МВФ, дійсні або потенційні члени СОТ мають враховувати тенденції лібералізації міжнародних ва¬лютно-фінансових відносин, торгівлі. Тому важливим геополітичним моментом у розбудові механізму співробітництва в рамках проекту ЧЕС є намагання «вписати» його в існуючий механізм міжнародних політичних, економічних відносин. Декларація про створення ЧЕС, статут та інші документи цієї організації містять посилання на її відкритість, компліментарність до існуючих між¬народних структур (зокрема ООН, ЄС і ОБСЄ).

      Можна констатувати, що ЧЕС, хоча і не перетворилася на одну із впливових сил у геополітиці, була визнана як структура регіо¬нального масштабу. Зокрема, на саміті ЄС в Люксембурзі було при¬йнято рішення розробити стратегію дій і підтримки стосовно ЧЕС. Щоправда, для ЧЕС, так само, як і для СНД, є характерною певна декларативність та віддаленість у часі між прийняттям політичних документів та запровадженням реальних економічних механізмів.

      Крім того, з позицій реалістичного підходу, слід враховувати, що інтеграція в рамках ЧЕС має істотні обмеження. Країни — члени ЧЕС входять до інших регіональних угруповань, які для них є більш значущими. Так, Греція є членом ЄС, ряд інших країн прагне до вступу до цієї організації. Інший полюс тяжіння — СНД, і навіть прагнення ряду країн (наприклад України в 90-ті роки) використати ЧЕС для того, щоб позбутися інтеграційної залежності за цим век¬тором, не змогли досягти скільки-небудь помітного ефекту.

      Значно пасивніше, ніж Україна, до ЧЕС ставиться Росія, що можна пояснити тим, що після розпаду СРСР в геополітиці цієї країни явно домінував західний акцент. При цьому відчувалося, що навіть відносини з країнами СНД Росія інколи намагалася бу¬дувати, заручившись визнанням з боку Заходу:

      • по перше, того, що Росія є офіційним та єдиним правонасту¬пником Союзу; • а по-друге, того, що СНД є зоною виключно російських геополітичних інтересів [171]. Вважалося, що на цій базі можна буде забезпечити не тільки реалізацію російських економічних інтересів, а й реінтеграцію колишніх радянських республік. Підставами для таких міркувань була їх очевидна економічна залежність від Росії, а також недо¬оцінка нових геополітичних можливостей цих нових незалежних держав, оскільки вважалося, що вони будуть ще тривалий час відрізаними від активних інтеграційних контактів із Заходом та іншими країнами світу.

      Таким чином, ані Україна, ані будь-яка інша країна – член ЧЕС не розглядають участі в цій міжнародній структурі як достатню для свого міжнародно-інтеграційного статусу. Для більшої частини з них взаємне співробітництво під егідою ЧЕС покликане вирішувати завдання розширення обсягів та номенклатури міжнародної торгівлі, взаємовигідного руху факторів виробництва, але не уособлювати собою стратегічні напрями інтеграції та еволюції основних характеристик моделей відкритих економік. Для всіх пострадянських і меншою мірою центрально-східно¬європейських країн ЧЕС є своєрідним засобом компенсувати втрачені можливості розвивати спеціалізоване виробництво за більш бажаними для себе векторами, співробітничати в інших ін¬теграційних формах. Але для України участь в ЧЕС може стати й чинником входження до європейського економічного простору та інтеграції до світового господарства в цілому. Те ж саме можна сказати про Туреччину, деякі інші країни.

      Для проекту є характерними майже всі ключові дезінтеграційні фактори — від політичної нестабільності країн-учасниць, їх еко¬номічної та інфраструктурної несумісності до соціально-культур¬них відмінностей і глибоких застарілих конфліктів як між країна¬ми, так і в середині деяких із них. Інтеграційна політика ЧЕС має реалізуватися у вкрай несприятливому середовищі (конфліктні си¬туації та громадянська війна у Грузії, конфлікти між Вірменією та Азербайджаном, історичне протистояння між Туреччиною та Гре¬цією, напруженість відносин між Росією і Туреччиною, Росією та Грузією). Але в цьому зв'язку можна відзначити й позаекономічний ас¬пект проблеми: ЧЕС перетворилося на компонент нової системи європейської безпеки, сприяє довірі та поліпшенню міжнародних стосунків у регіоні.

      Відносини з ЧЕС набули для України чималого міжна¬родно-економічного та геополітичного значення. Значною мірою це зумовлювалося природними та історико-економічними пере¬думовами, географічною близькістю господарських систем. Але до цього «додали» постсоціалістичні реалії, і чорноморське спів¬робітництво стало своєрідною «компенсацією» за експортні втра¬ти України на ринках країн Центральної та Східної Європи, СНД. Отже, ЧЕС постає для України важливим фактором диверсифіка¬ції міжнародної торгівлі, розвитку спеціалізованого виробництва. З позиції національних зовнішньоекономічних інтересів Украї¬ни участь у ЧЕС доцільно орієнтувати на досягнення таких додат¬кових цілей:

      • розширення ринкового простору, завдяки чому з'являться нові можливості збуту товарів (особливо металургійної, хімічної, харчової промисловості, сільського господарства) та послуг (осо¬бливо транспортних – морських перевезень та в перспективі створення передумов глибшої спеціалізації виробництва та підвищення його якості, конкурентоспроможності та ефективності;

      • відновлення коопераційних взаємин з колишніми партнера¬ми по РЕВ та колишніми союзними республіками, які зараз є членами ЧЕС (насамперед у машинобудуванні, легкій, хімічній, металургійній промисловості);

      • створення механізму використання взаємних переваг та пільг у торгівлі в рамках спеціального міжнародного режиму, зокрема відкриття вільних економічних зон та коопераційно-інвестиційне співробітництво в рамках таких зон;

      • розв'язання деяких геополітичних завдань, зокрема створен¬ня додаткових гарантій щодо можливостей користування прото¬ками, ствердження України як активного економічного партнера багатьох держав на перетині важливих торговельних шляхів та у стратегічно важливому регіоні світу;

      • краще використання можливостей співробітництва в науко¬во-технічній сфері та на базі технологічних досягнень України;

      • створення спільних виробництв з перероблення аграрної про¬дукції, а також у рибній та рибопереробній промисловості;

      • використання суднобудівних та судноремонтних потужнос¬тей України;

      • розвиток засобів телекомунікаційного зв'язку, включаючи волоконно-оптичні засоби;

      • валютно-фінансова взаємодія, зокрема в рамках Чорномор¬ського банку торгівлі та розвитку;

      • диференційований розвиток двосторонніх економічних від¬носин з окремими країнами — членами ЧЕС;

      • поширення прикордонної та прибережної торгівлі;

      • селективна участь у розробленні та реалізації спільних проектів ЧЕС, насамперед у таких сферах, як екологія, наука і технології, транспортна та інформаційно-комунікаційна інфраструктура, туризм, охорона здоров'я, інвестиційна діяльність, розвиток малого і середнього бізнесу тощо.

      Вся работа доступна по Ссылке