Інституціональне забезпечення реалізації інтеграційних пріоритетів України у регіоні Причорномор’я
Загальноєвропейський процес, що розвивається на сучасному етапі, в економічній сфері має дві складові:
розширення та поглиблення інтеграції в Західній Європі;
реформування політичних і економічних систем у країнах Східної Європи.
Надзавданням при реалізації ідеї про формування єдиного європейського економічного простору є їх об'єднання, однак для цього країнам Східної Європи необхідно підготувати внутрішні та зовнішні економічні передумови для інтегрування у європейський економічний простір як рівноправних суб'єктів міжнародних економічних відносин.
Підвищення оперативності та диверсифікації міжнародної торгівлі все відчутніше впливає на регуляторно-контрольний апарат убік його спрощення.
Оскільки витрати на додержання процедур міжнародної торгівлі становлять близько 10% від обсягу її вартості, то, залишившись осторонь від інтеграційних процесів, Україна в перспективі виявилася б неспроможною підтримувати міжнародну конкурентоспроможність.
У зовнішньоекономічній сфері перед Україною стоять принципово нові цілі з реалізації сучасної концепції включення економіки в систему світогосподарських зв'язків:
1) використання зовнішньоекономічної діяльності для припинення економічного спаду й початку стабілізації соціально-економічного становища країни;
2) розвиток експорту як структуроутворюючого фактора;
3) акумуляція додаткових фінансових ресурсів із метою структурної перебудови;
4) проведення політики перехідного протекціонізму.
При цьому проблема адаптації господарської структури України до нових реалій світової економіки пов'язана з виконанням ряду умов, таких як:
структурні перетворення економіки;
активне включення в систему зовнішньоторговельних відносин;
розвиток інтеграційних процесів.
Таким чином, в Україні має бути створена економічна система, сумісна із західноєвропейською, і здатна функціонувати з нею у єдиному економіко-правовому просторі. Україна може використати сприятливі політичні передумови для розширення економічних зв'язків із Європейським Союзом, однак сьогодні немає підстав розраховувати на автоматичні дії суто політичних чинників. Отже, входження України в загальноєвропейський простір являє собою тривалий і поетапний процес.
Поетапна інтеграція світогосподарських зв’язків України передбачає її активну участь у регіональних утвореннях, що ставлять за мету активізацію економічної взаємодії країн, що входять до них. Зокрема, йдеться про Організацію чорноморського економічного співробітництва, ініціатива створення якого була висунута Туреччиною ще у 1990 р., а Декларація про причорноморське економічне співробітництво була підписана главами держав 11 країн-учасниць 25 червня 1992 р.
Щодо пострадянських держав − Причорноморське співробітництво обґрунтовано розглядати у двох форматах:
у вузькому, коли йдеться про співпрацю територій держав-націй, що мають безпосередній вихід до Чорного моря і в господарському відношенні взаємозалежні з ним;
у широкому, коли йдеться про підключення до економічної співпраці суверенних держав регіону.
При цьому співпраця розвивається за трьома такими напрямами:
1) створення режиму вільного переміщення факторів виробництва, що сприяло б розширенню виробничої кооперації, спільним інвестиціям у сферах, визначених взаємними інтересами;
2) побудова спільними зусиллями інфраструктурних об'єктів, розширення співробітництва на транспорті, у сфері зв'язку, енергетики, туризму та екології;
3) формування інституційного середовища − мережі банків і ділових центрів для фінансування й інформаційної підтримки приватного бізнесу і державних інвестицій в інфраструктурні проекти.
Введення режиму взаємовигідних торгових преференцій є необхідною умовою забезпечення сталого зростання економік країн ОЧЕС, а в перспективі − зона вільної торгівлі ОЧЕС має стати частиною європейської архітектури.
Діяльність ОЧЕС у міру її становлення все більше фокусується на регіональних проектах, а одним із найбільших є спроба створення транспортного кільця навколо Чорного моря з виходом на транс'європейські магістралі, транспортні мережі Центральної та Північної Європи, Центральної Азії, Близького і Середнього Сходу. Із 1996 р. ініційовано проект створення об'єднаної енергетичної системи, який дозволить постачати енергію на ринок. Створений регіональний енергетичний центр дозволяє вирішувати питання маршрутів транспортування нафти і газу, у тому числі і проект російсько-болгарського нафтопроводу Бургас-Александруполіс. У стадії завершення знаходиться проект створення трансрегіональної лінії волоконно-оптичного зв'язку ІТУР (Палермо-Стамбул-Одеса-Новоросійськ) і регіональний Чорноморський проект (Варна-Одеса-Новоросійськ-Поті).
Безсумнівно, найбільший інтерес до створення чорноморської інтеграції буде виявлений з боку місцевої влади територій, прилеглих до Чорного моря. Прагнення об'єднати зусилля міст і країн у вирішенні найбільш гострих проблем регіону стало основою для створення у 1992 р. міжнародної неурядової некомерційної організації «Міжнародний Чорноморський клуб». Своє головне завдання співдружність бачить у створенні вільного економічного простору, особливо сприятливого для взаємодії у сфері бізнесу, торгівлі, екології, науки, культури і туризму. При цьому необхідно відзначити позитивну динаміку розвитку зовнішньоекономічної взаємодії країн-учасниць ОЧЕС як усередині організації, так і за її межами. Це підтверджує той факт, що в даній взаємоінтегрованій групі співпрацюють держави, що динамічно розвиваються, які до того ж отримують реальні вигоди від співпраці. Україна активно співпрацює із країнами ОЧЕС, про що свідчить товарообіг між нашою країною і даною групою.
