Судовий розгляд скарг на рішення, дії та бездіяльність органу дізнання, особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора
Визначення окремого судово-контрольного провадження як відносно автономного системного утворення кримінального процесу передбачає застосування до порядку його здійснення загальних принципів кримінального судочинства та процесуальних гарантій прав його учасників. Тому судовий розгляд скарг на рішення, дії та бездіяльність органу дізнання, особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора має здійснюватися за загальними положеннями, що передбачені до судового розгляду кримінальної справи, у змагальній формі з наданням сторонам рівних процесуальних можливостей щодо доведення своєї позиції, обстоювання та захисту законних інтересів, особистої участі в судовому засіданні тощо. Учасники судового розгляду скарги повинні мати доступ до матеріалів, які надаються до суду, безпосередньо брати участь в їх дослідженні, надавати пояснення суду, користуватися правовою допомогою незалежно від процесуального статусу в основному провадженні по розслідуванню злочину.
Чинний КПК лише в загальних рисах регулює порядок судового розгляду скарги, який не може бути визнаний досконалим і потребує суттєвого удосконалення з метою забезпечення ефективної реалізації права особи на судовий захист. У ході проведеного анкетування суддів місцевих загальних судів 60 % респондентів звернули увагу на формальний характер процедури здійснення судового контролю, передбаченої чинним КПК, і необхідність її удосконалення. У зв’язку із цим слід нагадати, що у правовій державі, за влучним виразом П. А. Лупинської, процедурні механізми набувають особливого значення, оскільки вони призначені для забезпечення гарантій прав людини в її конфлікті з державою, вони зменшують елемент випадковості, суб’єктивізму в прийнятті рішення [369, с. 24].
Окреме судово-контрольне провадження являє собою різновид судового розгляду, який, маючи суттєву специфіку, обумовлену предметом розгляду, структурно не відрізняється від судового розгляду кримінальної справи, а тому й може бути поділений на певні частини (етапи), які у сукупності забезпечують винесення законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення. До них слід віднести: 1) відкриття судово-контрольного провадження і здійснення підготовчих дій до судового розгляду скарги; 2) підготовчу частину судового розгляду скарги; 3) судове слідство; 4) судові дебати та 5) винесення судом постанови за результатами судового розгляду скарги. Зважаючи на недосконалість чинної правової регламентації порядку здійснення даного провадження, кожен із зазначених етапів, на нашу думку, потребує окремого дослідження в аспекті забезпечення реалізації права на судовий захист.
Провадження у скарзі в суді починається з моменту її реєстрації, яка здійснюється в день надходження її до суду. Згідно із ч. 2 ст. 16² КПК скарга підлягає обов’язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду. Під час реєстрації скарги автоматизованою системою документообігу визначається суддя, який буде розглядати скаргу. Реєстрація скарги є правовою підставою для проведення всіх подальших процесуальних дій суду, пов’язаних із її розглядом та вирішенням, які в сукупності становлять зміст окремого судово-контрольного провадження [ ; ].
Перш ніж вчиняти певні дії, спрямовані на підготовку скарги до судового розгляду, суддя має перевірити її відповідність вищенаведеним вимогам стосовно її змісту.
Закон, як зазначалося, не передбачає єдиного порядку прийняття суддею скарги до розгляду. Лише стосовно скарги на постанову про порушення кримінальної справи суд відповідно до ст. 2368 КПК виносить постанову про відкриття провадження за скаргою або про відмову у відкритті провадження. Стосовно оскарження інших рішень органу дізнання, слідчого та прокурора такого рішення суду законом не передбачено. На практиці при оскарженні до суду постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, про закриття кримінальної справи на скарзі ставиться резолюція судді про призначення її до розгляду.
Вище зверталася увага на доцільність впровадження проміжного рішення для судового розгляду будь-якої скарги на дії, бездіяльність та рішення органу дізнання, досудового слідства та прокурора у зв’язку із необхідністю перевірки суддею її відповідності вимогам, що мають до неї пред’являтися, зокрема, стосовно правомочності суб’єкта оскарження. За результатами такої перевірки пропонується приймати рішення про відкриття провадження по скарзі або відмову у відкритті провадження. Рішення про відкриття провадження по скарзі має завершувати перший етап окремого судово-контрольного провадження, який починається з моменту реєстрації скарги і пов’язаний із з’ясуванням питання про його порушення, встановленням підстав для подальшого розгляду скарги.
Доцільність запровадження порядку прийняття рішення про відкриття провадження по скарзі обумовлюється й тим, що, незважаючи на необмежений характер права на судовий захист, предметом судового оскарження саме в досудовому провадженні мають бути лише ті дії, бездіяльність та рішення, які завдають шкоди конституційним правам та законним інтересам особи і потребують невідкладного судового захисту. Якщо ж відсутність шкоди або загрози спричинення шкоди є очевидною, суд не повинен приймати скаргу до свого провадження, а має винести рішення про відмову у відкритті провадження по цій скарзі. Крім того, зважаючи на те, що особа має право звернутися за захистом своїх прав і законних інтересів не тільки до суду, а й до прокурора, суддя за наявності даних про направлення такої ж скарги прокурору (якщо, наприклад, це прямо зазначено у скарзі до суду) з метою усунення дублювання діяльності прокурора має перевірити, чи не прийнято ним відповідного рішення по скарзі, що задовольняє інтереси особи, яка подала скаргу. У випадку встановлення, що по ній з тих самих підстав винесено рішення прокурором, яким скаргу задоволено, вбачається необхідним також складати постанову про відмову у відкритті провадження по скарзі, копію якої надсилати особі, яка подала скаргу. Підставою для прийняття даного рішення також може бути і наявність нескасованої постанови суду, раніше винесеної за скаргою тієї ж особи і з тих самих підстав. Постанову про відмову у відкритті провадження по скарзі має бути прийнято і в тих випадках, коли скарга подана за межами визначеного законом строку оскарження за відсутності підстав для його поновлення.
Слід звернути увагу на те, що чинний КПК взагалі не передбачає можливості відновлення строку оскарження. У зв’язку з цим В. Д. Бринцев та В. Г. Чернухін зазначають, що суд зобов’язаний дослідити поважність причин пропуску строку та, якщо такий пропущено не з вини особи, яка подала скаргу, вона, за наявності до того підстав, не може бути залишена без задоволення у зв’язку із пропуском строку на її подання [ , с. 18]. Підтримує цю позицію і І. В. Гловюк, пропонуючи застосовувати для вирішення даного питання загальні правила, передбачені ст. 90 КПК [420, с. 160].
