Економічна сутність страхового менеджменту

     

      Роль страхування в сучасній економіці обумовлена функцією фінансового стабілізатора розвитку економіки, що дозволяє суб’єктам економіки компенсувати збитки та накопичувати фінансові ресурси для інвестування у народне господарство [35, с.1-3; 40; 41; 43, с.5].

      В силу специфіки діяльності страхова компанія працює в умовах подвійного ризику, що потребує використання механізму управління, адекватного природі та структурі ризику [36, с.1-5]. Ускладнення ризикової ситуації зумовлює трансформацію механізмів управління ризиком. Нині ризик розглядається не як несприятлива подія, а як атрибут навколишнього середовища. Відповідно, функціонування суб'єкта відбувається в умовах зростаючої невизначеності, при цьому, з’ясувавши дії в умовах однієї невизначеної ситуації, суб'єкт зіштовхується з іншою невизначеністю. У таких умовах управління ризиком не може бути зведене до мінімізації ризику, оскільки на сучасному етапі суспільного розвитку завданням стає трансформація потенційно несприятливого події [33, с.145-148].

      Оскільки страхова компанія одночасно є як об'єктом, так і суб'єктом управління ризиком, вона перебуває «на перетині» двох процесів: ускладнення ризикової ситуації, що підвищує потребу в страховому захисті, та трансформації методів управління ризиком. Складність об'єктивних процесів, що впливають на страхову компанію, потребує поглиблення теоретичних уявлень про управління ризиком, розробки концепцій страхового менеджменту [50, с.1-5]. Удосконалення прийомів управління, швидке та адекватне реагування на зміну коньюктури ринку, розвитку нових напрямів та інструментів у роботі страхових компаній дає вітчизняним страховикам змогу задіяти додаткові потужні резерви підвищення ефективності страхової діяльності [92, с.1-5].

      У сучасних умовах страхування є одним з основних складових управління ризиками. В процесі страхування потенційний страховий інтерес підприємців пов'язаний з отриманням покриття за максимальною кількістю ризиків [87, с.7-15; 136, с.1-5].

      Існують різні методи управління ризиком. Кожен з них має свої переваги і недоліки, тому використовувати їх слід у сукупності або в певній комбінації. З точки зору мінімізації витрат будь-який метод може бути задіяний, якщо він вимагає найменших витрат. Кожен метод може використовуватися лише до того моменту, коли витрати на його застосування не почнуть перевищувати віддачу [22].

      Разом з тим, рівень розробки проблем капіталізації страхових компаній, формування нової моделі економічного зростання залишається недостатнім для формування ефективного страхового менеджменту ризиків для підвищення конкурентоспроможності страховика. Оскільки процес формування системи страхового менеджменту піддається модернізаційним змінам з боку держави, транснаціональних компаній і наднаціональних фінансових інститутів, необхідно оцінити можливості й використати інструменти управління ризиками для просування нових страхових продуктів та розвитку страхового ринку [134, с.5-10; 141, с.336-342].

      Страховий менеджмент – це система управління у сфері страхової діяльності, що передбачає застосування фінансових механізмів управління страхуванням, перестрахуванням, формуванням та розміщенням страхових резервів; управління ризиками та персоналом для ефективного функціонування страхової компанії [127, с.62-68; 133, с.72-79]. При цьому фінансове управління страховою компанією передбачає прогнозування, планування, регулювання і контроль грошових потоків страховика. Доцільно чіткого розмежовувати галузі страхової діяльності, пов'язані з прийняттям рішень бізнесменами, менеджерами і страхувальниками, та сферою діяльності страховика, пов'язаної з управлінням ризиками і створенням страхових продуктів. З цією метою Л.І. Цвєтковою запропоновано ввести в понятійний апарат управління страховими ризиками два нових поняття "ризики рішень суб'єктів страхування" і "ризики діяльності суб'єктів страхування", застосування яких орієнтовано на предметну область управління страховими ризиками. Нею обґрунтовано необхідність систематизації ризиків рішень трьох класів суб'єктів страхування: бізнесменів-страховиків (власників та інвесторів страхових компаній), менеджерів та клієнтів страхової компанії. З урахуванням цього розроблено модель прийняття рішень, що дозволяє більш цілеспрямовано використовувати методичні підходи до аналізу ризиків рішень суб'єктів страхування кожного з зазначених класів [149; 194; 197, с. 24-27].

      Жук І.М. розглядає страховий менеджмент з позицій теорій економіки підприємства, основ менеджменту та прикладної теорії загальних систем. Системний підхід дозволяє проводити широке і перспективне дослідження проблем [64, с.1-3]. З точки зору системного підходу, страхові компанії – це відкриті системи, якими не можна здійснювати управління як неживими системами, лише шляхом введення контурів зворотнього зв'язку. Необхідно здійснювати управління з урахуванням проектування, планування,

     саморегулювання, стимулювання та мотивації для досягнення поставленої мети [91, с. 40-44].

      З позицій теорії менеджменту обґрунтування органом управління страхової компанії оптимального шляху її розвитку означає вибір найкращого з усіх можливих варіантів. Необхідна також спільна оцінка цілей менеджменту і власників страхової компанії [198, с. 1-3; 203, с.124-128].

      Розділяти роль власників та менеджменту страхової компанії досить важко, бо рішення, що приймаються одними, безпосередньо впливають на діяльність інших. Приймаючи свої рішення, власники страхової компанії впливають на майбутню роботу її менеджменту. У свою чергу, менеджмент страхової компанії виконує функції її власників, коли йому доводиться визначати цілі, виділяти ресурси і приймати інші рішення. Тому власники і топ-менеджери страхової компанії повинні працювати в тісному контакті, виконуючи загальні цілі й завдання. При цьому їх точки зору можуть різнитися внаслідок природного вихідного розмежування їхніх ролей та обов'язків. Використання системного підходу дозволяє звести до мінімуму ці відмінності, оскільки він розглядає власників та топ-менеджерів страхової компанії як одну особу, що приймає рішення для оптимізації страхового менеджменту [45, с. 110-114; 83, с. 7-10].

      Системний підхід здатний давати відповіді, на питання, що виникають при визначенні оптимального варіанту розвитку страхової діяльності, задовольняти потреби менеджменту і власників страхової компанії в узгодженні їхніх інтересів при вирішенні поставлених завдань [64, с.1-3].

      Концепція формування системи управління ризиками передбачає чотири етапи: 1) аналіз основних видів ризиків, що входять у комплекс ризиків страхувальника, визначення ступеня їх впливу на його діяльність; 2) оцінка ризиків і можливих втрат для визначення ризикостійкості основних показників діяльності страхувальника; 3) визначення найбільш ефективного методу управління ризиками для забезпечення контролю та з’ясування джерел відшкодування можливих втрат; 4) оцінка ефективності управлінських дій [49, с. 1-3; 51, с. 1-5].

      Вся работа доступна по Ссылке