Сучасний стан страхового менеджменту ризиків в аграрній сфері
Підприємницька діяльність в аграрній сфері через об'єктивні причини, пов'язані зі специфікою самого сільськогосподарського виробництв, є більш ризикованою порівняно з іншими галузями народного господарства, що істотно знижує інтерес страхових організацій розвивати страховий бізнес у цій сфері; високий рівень ризиків у сільському господарстві об'єктивно обумовлює високий рівень страхових внесків; фінансове становище більшості сільгоспвиробників, а в умовах фінансової кризи особливо, не дозволяє їм активно брати участь в існуючих програмах страхування; низький рівень культури страхування з боку страхових компаній і відсутність різноманітних програм страхування; суб'єктивізм у прийнятті рішень з боку керівників сільськогосподарських підприємств, багато з яких відмовляються від страхування ризиків сподіваючись, що страховий випадок в даному сільськогосподарському році не настане.
Чинна система страхування в аграрній сфері має певні недоліки, які можна розділити на дві групи. До першої групи відносяться проблеми, пов'язані з недостатнім рівнем державного регулювання та підтримки страхування: недосконалість, декларативність і відсутність системності в законодавчому забезпеченні агрострахування; недостатня фінансова забезпеченість виконання прийнятих нормативно-правових актів, спрямованих на підтримку страхування в сільському господарстві; закритість процесу формування страхових тарифів з різних видів страхових продуктів; неефективна система адміністрування, нагляду та контролю за діяльністю страхових компаній з боку служб страхового нагляду; низька кваліфікація спеціалістів органів страхового нагляду; відсутність репрезентативної статистики аграрних ризиків, відсутність об'єктивної та доступної інформації про стан страхового ринку і діяльності страхових компаній; слабка правова захищеність інтересів аграріїв у договорах страхування.
Друга група проблем пов'язана зі специфікою страхування в аграрній сфері: значний суб'єктивізм аграрних ризиків, що заважає їх об'єктивній оцінці; труднощі забезпечення кваліфікованого, об'єктивного і своєчасного проведення експертизи страхових випадків; необізнаність більшості аграріїв в питаннях страхування; відсутність у більшості сільськогосподарських товаровиробників фінансових ресурсів для повноцінного страхування, відсутність досвіду агрострахування в багатьох страхових компаній та ін. [146, с. 1-3].
Сільськогосподарське страхування відноситься до майнового страхування і являє собою систему економічних відносин з приводу формування та використання страхового фонду, покликаного гарантувати захист майнових інтересів сільгоспвиробників від стихійних лих різного характеру. Страхові відносини будуються на основі специфічного економічного (страхового) інтересу господарюючих суб'єктів аграрного сектора економіки, що визначається корисністю страхової послуги, яка впливає на споживчу поведінку і виражається споживчою вартістю [77, с. 10-15].
Система сільськогосподарського страхування забезпечується взаємозв’язком трьох її основних блоків − економічного, правового та організаційного. Економічний механізм є сукупністю фінансово-економічних важелів, стимулів, інструментів і способів регулювання страхових відносин. Організаційний та нормативно-правовий механізм забезпечують цілісність і реалізацію економічного механізму страхування в аграрній сфері.
Важливим компонентом системи аграрного страхування є державне регулювання: координація економічних та взаємозв’язок страхових інтересів усіх учасників страхування з метою стабілізації та розвитку агропромислового виробництва, забезпечення продовольчої незалежності держави шляхом створення фінансового захисту сільгоспвиробників від стихійних лих.
Державне регулювання аграрного страхування передбачає реалізацію механізмів субсидування, пільгового оподаткування, контролю цільового використання бюджетних коштів та виконання зобов'язань учасниками страхового ринку, які забезпечують вирішення завдань і досягнення мети страхування в аграрній сфері. Організаційно-економічний механізм державного регулювання визначає характер державного втручання в систему аграрного страхування.
Вся работа доступна по Ссылке
