Інвестиційний попит як чинник структурних зрушень сукупного попиту
У сучасних умовах глобалізації та поглиблення інтеграційних процесів посилюються взаємозалежності економічних систем, що спонукає до вдосконалення комплексних механізмів захисту національних інтересів. Так, у період розгортання світової фінансової кризи 2008-2009 років економіка України показала свою вразливість від негативних тенденцій на світових ринках. У 2011–2012 роках українська економіка демонструвала ознаки пожвавлення, але прогнози для середньострокової перспективи залишаються негативними. Як було проаналізовано у підрозділі 2.1, криза оголила всі існуючі системні диспропорції в економіці країни, що сформувалися у попередні роки. А застосування «пожежних» антикризових заходів носило короткостроковий характер, направлений на подолання поточних проблем. Тому на період економічного підйому в середньостроковій перспективі дуже важливим є розроблення адекватної та послідовної програми розвитку [103].
З огляду на поступове зростання рівня світової економіки, пожвавлення попиту та цін на метали на світових ринках українська економіка може розраховувати на відновлення. Проте наскільки це відновлення буде гарантованим, а його джерела стабільними залежить від вибору внутрішніх чинників зростання. Тому завдання максимальної реалізації рушійного потенціалу внутрішнього попиту на сучасному етапі є безальтернативним.
На відміну від зовнішнього попиту, внутрішній попит — чинник, який цілком підпорядкований впливу національної економічної політики. Але стимулювання споживчого попиту — захід, що дає швидкий, але водночас короткостроковий ефект. Як показала практика попередніх років, підвищення купівельної спроможності населення призводить до посилення інфляційного тиску і прискореного зростання споживчого імпорту через неспроможність національних товаровиробників задовольнити потреби в традиційних споживчих товарах. Так, навіть позитивне зрушення у структурі кінцевого споживання домашніх господарств — збільшення витрат на продукцію машинобудування (автомобілі легкові, побутова техніка та комп’ютери) — на 50 відсотків забезпечувалося за рахунок імпортних поставок. Отже, серед усіх компонентів стимулювання вітчизняної економіки найбільш стабільною та тією, що гарантуватиме її зростання, залишається інвестиційна складова [104].
Інвестиційний попит є основною та найбільш надійною складовою зростання сукупного попиту. Переважання заходів державної економічної політики щодо використання потенціалу інвестиційних чинників відновлення економічного зростання у період після кризи і забезпечення структурного реформування економіки підтверджується значною кількістю досліжень та їхніми авторами, зокрема вітчизняними — Архангельским В [3], Бабич Л. [4; 5], Новицьким В. [80], Федуловою Л. [148], Чухно А. [156] та зарубіжними — зокрема, Айгреном М. [165; 166]. Причому приватні інвестиції, питома вага яких становить 16,4 відсотка ВВП (за 2012 рік) є більш вагомим джерелом зростання сукупного попиту, ніж залучення такого важелю, як державні інвестиції (питома вага яких складає 1,9 відсотка ВВП). За таких умов потрібно враховувати, що будь-яке збільшення державних інвестицій має високу вірогідність того, що частину цих коштів буде марно витрачено, та це не вплине на збільшення продуктивного потенціалу основних фондів. Віддача від державних інвестицій, особливо в таких сферах, як освіта, проявиться в повній мірі тільки в довгостроковій перспективі.
Новий притік приватних інвестицій викликав би усвідомлення того, що криза змінить структуру вітчизняної економіки в довгостроковій перспективі. Фіскальна, монетарна, інвестиційна політики не сприяли формуванню стимулів до капіталовкладення у високотехнологічні галузі економіки. А інвестиційний клімат впливав не лише на рішення інвесторів всередині країни, а й на інвесторів за її межами.
За роки оцінювання такими міжнародними рейтинговими агентствами, як «Fitch Ratings», «Standard and Poor’s», «Мооdy’s Investors Service», «Rating and Investment Information, Inc.», суверенні кредитні рейтинги України поступово покращувалися та мали більш-менш стабільний характер, за виключенням 2009 року — присвоєння рейтингу ССС, що згідно зі статистикою «Standard and Poor’s» передбачає 40 відсотків ймовірності суверенного дефолту протягом одного року (табл. 2.13). Зазначимо, що методологія, якою користуються рейтингові агентства під час присвоєння рейтингу для тієї чи тієї країни, складається з політичного ризику (а саме, оцінюється стабільність політичної системи, соціального середовища, міжнародних відносин) та економічного ризику (зовнішнє фінансове становище, гнучкість платіжного балансу, структура економіки).
Вся работа доступна по Ссылке
