1.1. Економічна сутність, особливості формування та роль виробництва насіння у насіннєвих підприємствах

     

      Виробництво високоякісного насіння в аграрних підприємствах є важливою ланкою в організаційній структурі сільськогосподарського виробництва. Саме насінництво реалізує досягнення селекції шляхом розмноження високоврожайного насіння нових сортів і впровадження їх у виробництво, отже сприяє підвищенню його ефективності та конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств. Виробництво насіння забезпечує: розмноження високоякісного сортового насіння; зберігання в процесі розмноження всіх морфологічних ознак, біологічної чистоти й сортової якості, властивих цьому насінню і рослинам; формування високих урожайних і посівних якостей насіння спеціальними прийомами вирощування, збирання й післязбиральної обробки насіння. Ученими-аграрниками підраховано, а практикою доведено, що врожаї та валові збори сільськогосподарських культур підвищуються на 20-25% за рахунок висівання високоякісного насіння нових районованих і перспективних сортів та гібридів. Насіння по праву є одним із найважливіших незамінних засобів сільськогосподарського виробництва. Через насіння з покоління в покоління передаються генетичні властивості сортів сільськогосподарських культур. Отже, його виробництво відіграє провідну інноваційну роль у функціонуванні агроформувань.

      Виробництво насіння безпосередньо пов’язане з селекцією. У результаті селекційної роботи створюються нові сорти, а реалізуються досягнення селекції шляхом упровадження у виробництво нових сортів і вирощування на насіннєвих посівах високоврожайного насіння. В основі селекційної діяльності лежить генетика, однак урожайні якості насіння залежать не тільки від генетичної основи, а й від агроресурсних та агротехнологічних умов формування, тобто умов розвитку материнської рослини, а на посівні якості насіння впливають хвороби та інші фактори. Тому при організації виробництва насіння слід враховувати комплекс факторів розвитку та розміщення насінницьких та сільськогосподарських підприємств і врахувати досягнення галузей науки – фізіології рослин, біохімії, фітопатології, ландшафтознавства, ґрунтознавства тощо.

      Насінницька наука у сучасних умовах загострення конкуренції на аграрних ринках, посилення значення продовольчої безпеки насіння повинна забезпечувати гнучкі форми організації, які дають змогу швидко впроваджувати нові сорти у виробництво при зберіганні їх спадкових властивостей і забезпеченні високої якості насіння. Виникнення селекції та насінництва сільськогосподарських культур збігається з часом свідомого вирощування рослин. Людина давно спостерігала, що висівання кращого насіння дає більший урожай. З переходом до землеробства розпочався штучний добір кращих рослин, потім він став більш систематичним, цілеспрямованим, цей добір зумовив створення сучасних культурних рослин.

      Необхідно відзначити, що в Україні насінництво сільськогосподарських культур зародилося у другій половині XIX століття. Спочатку воно, обмежувалося цукровими буряками і майже повністю було зосереджено німецьких фірм – орендаторів. Пізніше окремі поміщицькі господарства почали розмножувати й поширювати місцеві сорти-популяції зернових та олійних культур. Однак за умов відсталого селянського господарства система науково обґрунтованого виробництва насіння так і не була створена.

      У 20-х роках минулого століття насіннєва робота з олійними культурами в Україні була організована на базі бурякорадгоспів системи Цукротресту. Сортове насіння, вирощене селекційними станціями, надходило на розмноження в насінницькі господарства, «насіннєві розсадники». Їх продукція мала назву «оригінальне насіння». Це насіння розмножувалося потім у насіннєвих господарствах, кожне з яких обслуговувало групу радгоспів. Насіння, яке вирощувалося в цих підприємствах, використовувалося лише в системі радгоспів Цукротресту. Починаючи з 1923 р., в Україні була організована мережа закладів сортовипробування. Це дало змогу виявляти, а потім районувати найпридатніші до вирощування селекційні й місцеві сорти.

      Одночасно почала розвиватися й контрольно-насіннєва справа – невід’ємна і важлива ланка в загальній системі виробництва насіння. У 1937 р. в Україні, як і на всій території колишнього СРСР, започатковано діяльність нової системи насінництва. Була прийнята Постанова Уряду, яка затверджувала єдину науково обґрунтовану систему виробництва насіння. Відповідно до прийнятої системи виробництва насіння, районування сорту розпочиналось у селекційно-дослідній установі, яка обслуговувала сільськогосподарські підприємства однієї або кількох областей. Основою первинних ланок насінництва стало створення насіння еліти, головним принципом якого був безперервний поліпшуючий добір кращих рослин сорту. З селекційних установ насіння еліти через систему «Заготзерно» надходило на насіннєві ділянки районних насінницьких господарств (райнасіннєгоспів), де вирощували насіння І-ї репродукції, щоб забезпечити власні посіви певного сорту на наступний рік на всій площі.

      Вирощене в райнасіннєгоспах насіння ІІ-ї репродукції через заготівельні організації надходило на насіннєві ділянки колгоспів і радгоспів, а потім його висівали на товарних площах до VII-ї репродукції. За цією системою господарства поновлювали насіння по кожній культурі один раз на чотири роки насінням вищих репродукцій. Проте ця система наприкінці 50-х років не відповідала рівню колгоспного та радгоспного виробництва. Недоліком цієї системи була багатощаблевість виробництва. За такої системи спостерігалось знеособлення, зниження посівних якостей та сортових властивостей насіння, зменшувалась його інноваційна роль.

      Вся работа доступна по http://mydisser.com/ru/catalog/view/10333.html http://mydisser.com/ru/catalog/view/10333.html " target="_blank">Ссылке