Роль програмно-цільового методу в управлінні ресурсами бюджету великого промислового регіону

     

      Програмно-цільовий підхід в управлінні не є чимось принципово новим. Однак, на наш погляд, у тому вигляді, у якому він сьогодні розвивається в Україні, його з упевненістю можна віднести до сучасних методів бюджетного менеджменту. У даному параграфі дисертації автором розглянуто сутність зазначеного методу та обґрунтовано необхідність його використання в управлінні ресурсами бюджету регіону.

      Програмно-цільовий метод досліджували переважно зарубіжні вчені. Проблеми розвитку й удосконалення методів бюджетного управління в цілому та програмно-цільового методу зокрема висвітлено у працях О. Андрєєвої, М. Афанасьєва, Р. Аллана, Ш. Бланкарта, К. Вайса, В. Гамукіна, Р. Зоді, А. Кірєєвої, Т. Ковальової, І. Кривогова, Р. Кочкарова, A. Лаврова, О. Лобко, Ф. Мошера, Р. Майсгрейва, Ю. Німець, А. Премчанда, Б. Райзберга, Дж. Стігліца, Р. Хакета, Ханса де Брюйна та ін.

      Для українських вчених та практиків програмно-цільовий метод став актуальним предметом дослідження протягом останнього десятиліття. Дослідженню його сутності, теоретико-методологічних основ та обґрунтуванню необхідності впровадження в управління бюджетними ресурсами присвятили свої наукові праці О.І. Амоша, В.П. Александрова, В.М. Геєць, В.В. Лепа [2], С.О. Булгакова, Г.В. Кучер, А.А. Мазаракі, О.І. Барановський [41], В.М. Білопольська [17; 21], Т.С. Бабич [10], О.В. Димченко [64], Т.В. Жибер [10; 77], І.В. Запатріна [81; 245], Т.Б. Лебеда [81], М.І. Кульчицький [108; 109], В.В. Коваль [94], І.О. Мітюков [132], А.А. Максюта [119], Ц.Г. Огонь [145], З.С. Перун [109], К.В. Павлюк [162], О.А. Самошкіна [246], М.Г. Чумаченко [62], І.Я. Чугунов [245; 246] та ін. У процесі дослідження нами встановлено, що програмно-цільовий підхід до управління «зародився в СРСР у період становлення системи народногосподарського планування як план створення другої паливно-енергетичної бази на сході країни» [77, с. 76]. У 1920-х роках програми використовувалися тільки на рівні держави, з 1960-х - були розгорнуті активні дослідження з опису й формування програм розвитку територіально-виробничих комплексів країни, що, в свою чергу, сприяло поширенню у 80-ті роки цільових комплексних науково-технічних, економічних, соціальних, регіональних, екологічних програм. Розробка та реалізація цільових комплексних програм дозволила концентрувати ресурси на вирішенні найважливіших народногосподарських завдань, які, по суті, стали фундаментом довгострокової перспективи розвитку. Проте влада у радянські часи не приділяла уваги програмуванню бюджетів різного рівня, що, на думку автора, є суттєвим недоліком.

      Аналіз змісту підходів до сутності програмно-цільового методу у радянський період (табл. 1.4) дозволяє автору дисертації зробити висновок про те, що у цей період часу сутність методу зводилась до посилення комплексного й цільового характеру планування, яке було підпорядковане вирішенню галузевих проблем з метою розв’язання загальних соціально-економічних завдань. Основними рисами програмно-цільового методу є: системний підхід, цілеспрямованість, комплексність, оптимальність, перспективність (додаток Г).

      Накопичений за радянські часи досвід програмно-цільового методу планування був адаптований незалежною Україною (1991 рік) до умов ринкової економіки: державні цільові програми стали одним із найважливіших інструментів реалізації соціально-економічної політики держави, що базується на відборі пріоритетних цілей економічного, соціального, науково-технічного розвитку, розробці взаємопов’язаних завдань з їх досягнення в задані терміни з максимальною ефективністю при забезпеченні необхідними ресурсами. Ми, в свою чергу, поділяємо погляди таких українських вчених, як О.В. Димченко та В.В. Димченко, які під програмно-цільовим методом розуміють теоретичні і науково-методичні основи розробки і реалізації цільових програм та вважають, що «важко запропонувати інший метод, який би так добре підходив для вирішення багатофакторних, багатоаспектних і внутрішньо суперечливих проблем територіального розвитку» [64, с. 42]. З даного визначення стає очевидним, що основним його інструментом є розробка і реалізація цільових програм.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16847.html " target="_blank">Ссылке