Економічні аспекти категорії “механізми управління”

     

      В умовах сучасної нестабільної світової фінансово-економічної ситуації, спаду виробництва, загострення екологічних та соціальних проблем, актуальною постає необхідність формування ефективного механізму управління економікою, який забезпечить збалансований і стабільний розвиток економіки, перехід функціонування економічної системи на принципи сталого розвитку.

      Основою такого механізму повинна стати система економічних інструментів та стимулів, організаційних структур, політико-правових форм забезпечення сталого економічного розвитку. Незважаючи на значні наукові доробки щодо дослідження проблем сталого розвитку, наукова невирішеність багатьох завдань формування ефективного механізму управління соціально-економічними процесами сталого розвитку, свідчать про те, що проблема управління залишається актуальною і вимагає вирішення. Аналіз наукових джерел і практики господарювання переконує у необхідності додаткових досліджень проблеми формування організаційно-економічного механізму управління сталим розвитком.

      Перехід на принципи сталого розвитку економіки вимагає дослідження різноманітних об’єктів та явищ як природно-антропогенної системи, і складного механізму управління, що об’єднує інвестиційну, фінансово-грошово-кредитну політику, політику удосконалення організації праці та виробництва та інші фактори, що функціонують у межах певного організаційно-економічного механізму і є тісно взаємопов’язані та мають однакову цільову спрямованість.

      У відповідності з базовими положеннями теорії управління, управління являє собою організацію суб’єктом управління, впливу на об’єкт управління, з метою забезпечення досягнення поставлених перед об’єктом цілей. У процесі такого впливу реалізуються цілі, завдання, функції, використовуються принципи та методи, які і складають зміст механізму управління [18, 92, 107, 118, 119, 124].

      У загальному випадку механізми в економічній теорії — це системи взаємозв’язків економічних явищ, що виникають в певних умовах під впливом початкового імпульсу. Оскільки взаємозв’язків і імпульсів багато, то кількість механізмів, як їхній добуток, величезна. Механізми, відтворюючи в більшому, або меншому масштабі вихідні явища, є механізмами закритого типу. Механізм, що не відтворює вихідні явища, а дає початок новій серії явищ, називається механізмом відкритого типу. Особливе місце в економіці займають механізми управління.

      Треба зазначити, що останнім часом істотно розширилися межі уявлення про механізми управління. Якщо раніше управління розглядалося лише як процес переконання чи/і примусу, то тепер його трактують як систему взаємопов’язаних організаційних, адміністративних, економічних, соціально – психологічних інструментів. Необхідність використання різних інструментів у різному поєднанні отримує все більше визнання і є природним відображенням комплексного, багатоаспектного характеру самого управління. Сучасна теорія управління трактує поняття «механізм управління» як сукупність форм, структур, методів і засобів управління, об’єднаних спільністю мети, за допомогою яких здійснюється узгодження суспільних, групових і особистих інтересів, забезпечуються функціонування і розвиток соціально-економічної системи. Практично всі дослідники справедливо відзначають, що механізм управління повинен мати стратегічну спрямованість, що забезпечує розвиток підприємства відповідно до обраної стратегії розвитку.

      У розвитку управлінських систем можна виділити чотири етапи [124, с. 49]:

      1. Управління на основі контролю за виконанням (постфактум);

      2. Управління на основі екстраполяції, коли темп змін прискорюється; але майбутнє ще можна передбачати шляхом екстраполяції минулого;

      3. Управління на основі передбачення змін, коли почали виникати несподівані явища й темп змін прискорився, однак не настільки, щоб не можна було вчасно передбачити майбутні тенденції й визначити реакцію на них.

      4. Управління на основі негайних рішень, яке формується за останніх часів, в умовах, коли багато важливих завдань виникають настільки стрімко, що їх неможливо вчасно передбачити.

      Узагальнюючи викладене зазначимо, що найбільш доцільним, на наш погляд, є визначення «механізму управління» як системи елементів управління (цілей, функцій, методів, структури, суб’єктів управління) й об’єктів управління, в якій відбувається цілеспрямоване перетворення впливу елементів управління на необхідний стан або реакцію об’єктів управління

      У процесі управління використовується безліч різноманітних способів, підходів і прийомів, що дозволяють упорядкувати і ефективно організувати виконання функцій, етапів, процедур і операцій, необхідних для прийняття рішень. У сукупності вони виступають як методи управління, під якими розуміються способи здійснення управлінської діяльності, що застосовуються для постановки і досягнення її цілей.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16855.html " target="_blank">Ссылке