Фінансовий потенціал сталого розвитку соціально-економічної системи

     

      На стадії розподілу фінанси набувають самостійної форми руху. Вони зумовлюють появу своїх специфічних категорій, важелів, інструментів, що регулюють процес створення доходів і грошових фондів, їх розподіл і перерозподіл. У своїй сукупності вони складають основу фінансового механізму. Дослідження ролі фінансів у розподільчих процесах має важливе значення для виявлення їхньої сутності, оскільки саме тут в резуль¬таті руху фінансових ресурсів формуються економічні відносини щодо їх створення і використання, за своєю суттю є фінансовими. Удосконалення фінансових відносин — головна умова посилення впливу фінансів на процес відтворення. Однак, розглядаючи фінанси не як теоретичну абстракцію, а як складову господарського механізму, треба зазначити, що їх вплив на розширене відтворення появляється там і тоді, де й коли відбувається процес створення й використання фінансових ресурсів з урахуванням можливостей розвитку.

      Потенціал сталого розвитку кожного регіону здебільшого залежать від його ресурсних можливостей: природних багатств, виробничих потужностей, кваліфікованого персоналу і т.д. Важливою складовою цього потенціалу є забезпеченість фінансовими ресурсами, тобто фінансовий потенціал.

      Стосовно категорії «фінансовий потенціал», то тут ідеться про комплекс характеристик, здатних забезпечити цілісну оцінку, по-перше, фінансового стану на макро- чи мікрорівні, по-друге — факторів чи умов зміни цього стану і, нарешті, перспектив стійкого економічного зростання на макрорівні чи успішності фінансово-економічної діяльності на мікрорівні.

      Отже, у методологічному плані, фінансовий потенціал є самостійною і визначальною категорією. При цьому концептуальне моделювання поняття фінансового потенціалу пов’язане з необхідністю його реалізації як фундаментальної цілісності. Йдеться про фінансовий потенціал, з одного боку, як абстрактну фінансову категорію, що є наслідком взаємодії всіх елементів фінансових відносин не лише наявних, а й прихованих, проте здатних відбутися, а з другого — як фінансову основу, реальну силу соціо-еколого-економічного розвитку, що характеризується системою показників, які відображають не лише наявні фінансові ресурси, а й їх резерви, які можуть бути використані за певних умов.

      Існує потреба чітко розмежовувати поняття «фінансові ресурси» та «фінансовий потенціал». Те, що і фінансові ресурси, і фінансовий потенціал — це результат функціонування економіки країни й водночас умова його продовження пояснює, чому для оцінки рівня можливостей соціо-еколого-економічного розвитку багато хто з дослідників вважає достатнім використовувати поняття «фінансові ресурси». Насправді останні становлять лише частку фінансового потенціалу, точніше, частку спожитої частини фінансового потенціалу, і в цьому полягає взаємозв’язок між ними.

      Використання категорії «фінансовий потенціал сталого розвитку» здатне вплинути на мобілізацію джерел такого розвитку, виявити нові грані фінансових резервів, чітко окреслити перспективи сталого розвитку і головне — зробити ці перспективи реальними. Що стосується найзагальнішого змісту фінансового потенціалу сталого регіонального розвитку, то це — сукупність фінансових можливостей економічної системи для розвитку в інтересах соціо-еколого-економічного прогресу. При цьому кількісні та якісні зміни цих можливостей досягаються, по-перше, завдяки раціональному й оптимальному використанню фінансових ресурсів на потреби сталого розвитку. Зважаючи на те, що реальні резерви на кожному етапі розвитку мають певні межі, які дуже рухливі, на перший план виходять питання адекватної організації, зокрема, через відповідний фінансовий механізм. По-друге — як наслідок дії власних економічних процесів. При умові активізації економічних процесів формуються нові можливості й резерви, під впливом яких змінюються як обсяги, так і структура фінансових ресурсів, а в підсумку, що є головним, виникає якісно новий рівень формування фінансового потенціалу. Адже економічна сфера є невичерпним джерелом зростання, потенційні резерви соціально-економічного розвитку безмежні, як безмежні здібності людини і технічний процес.

      Теоретично схема взаємозв’язку фінансового забезпечення та сталого розвитку має такий вигляд. Вихідним моментом регіонального розвитку є наявні фінансові ресурси. З приєднанням потенційних фінансових ресурсів (як за рахунок підвищення ефективності використання ресурсів, так і мультиплікатора економічного розвитку) можливості такого розвитку розширюються. Відтак соціо-еколого-економічний розвиток (при умові реалізації) стає джерелом нарощування обсягів фінансових ресурсів і модифікації їх якісних характеристик. Це в свою чергу ще інтенсивніше додає нових обертів економічному розвитку.

      Виходячи з методологічного посилання на те, що фінансовий потенціал є відображенням взаємодії наявних ресурсів та невикористаних можливостей, які формують його єдину сутність, надзвичайно актуальною стає проблема пошуку рішень, пов’язаних із розробленням механізму вивільнення фінансового потенціалу. Методичний аналіз джерел розблокування фінансового потенціалу передбачає обґрунтування механізмів мобілізації та трансформації цих джерел у фінансові ресурси. Основні засоби цього цілком виправдано вбачаються у стимулюванні відродження джерел утворення економічних ресурсів на мікрорівні, зменшенні податкового тиску на виробництво, зміні політики доходів у державі з метою залучення до інноваційно-інвестиційних процесів населення як масового інвестора, відновленні довгострокового банківського кредитування тощо. Динамізм фінансових ресурсів безпосередньо зумовлює динамічний характер фінансового потенціалу. Відтак завдання полягає у виявленні всіх можливостей ефективного використання фінансових ресурсів. У цілому обсяг фінансових ресурсів держави залежить від ВВП, його внутрішньої структури, динаміки складників. Ці самі показники є вирішальними і для формування фінансового потенціалу регіонального розвитку.

      Формування фінансових ресурсів значною мірою залежить від масштабів та ефективності економічного комплексу країни і її регіонів. Серед головних чинників, які безпосередньо визначають обсяги фінансового потенціалу, утвореного на рівні регіонів, є:

      - галузева структура регіональних комплексів та їхня дохідність, що визначає обсяги податкової бази;

      - відмінності між регіонами у рівнях соціально-економічного розвитку;

      - ефективність використання місцевих ресурсів багатоцільового призначення (трудових, земельних, водних);

      - рівень розвитку соціальної та виробничої інфраструктури сільської місцевості;

      - рівень забруднення навколишнього природного середовища, що призводить до диференціації обсягів витрат у сфері надання державних і громадських послуг та цін на ці послуги.

      Пріоритетне значення у створенні ефективного механізму нарощування фінансового потенціалу на регіональному рівні належить впорядкуванню бюджетних відносин, формуванню стабільності дохідної бази, розмежуванню повноважень між центром та регіонами, а також державою і місцевим самоврядуванням, функціональною градацією регіональ¬них видатків, преференціям в сфері економічного регулювання щодо розміщення місцевих замовлень та бюджетного підряду, розвитку малого та середнього бізнесу, організації ринкової інфраструктури та ін.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16855.html " target="_blank">Ссылке