Теоретико-методичні та правові засади організування фінансового моніторингу

     

      Сучасний розвиток суспільства, глобалізація, фінансові кризи формують велику кількість ризиків і загроз економічній стабільності, та призводять до зростання міжнародних тіньових економік і тіньових секторів всередині країни, які провокують зростання попиту на легалізацію доходів, отриманих від протиправної та кримінальної діяльності. За оцінкою Управління ООН з наркотиків і злочинності, об’єм незаконної діяльності, включаючи економічні злочини, щорічно складає біля 2,1 трлн.дол.США, що становить приблизно 3,6 % світового ВВП, з яких щорічно відмивається біля 1,6 трлн.дол.США. За даними ФАТФ, об’єм відмивання грошей лише за допомогою інформаційних технологій через віртуальні системи складає 50 млрд.дол. США в рік і продовжує зростати. Тіньовий сектор світової економіки складає від 20 до 35 % за оцінками міжнародних експертів. [196]

      Світова фінансова криза загострила існуючі проблеми та сприяла активізації транснаціональної організованої злочинності. Постраждали в першу чергу національні кредитні та не кредитні фінасові організації, які є основним фільтром на шляху злочинних доходів. Вони почали залучати «брудні» кошти, оскільки ліквідних засобів бракувало. За словами колишнього голови Управління ООН з наркотиків і злочинності Антоніо Коста, в гострій фазі кризи низка банків у світі була врятована завдяки вкладанню в їх активи декількох мільярдів доларів наданих наркокартелями.

      Банківський сектор є найважливішою частиною фінансової системи, а більшість фінансових операцій відбуваються саме через банківські установи. Саме тому система запобігання легалізації злочинних доходів повинна базуватись на банківській системі. Прозорість фінансових систем, посилення нагляду за банківською діяльністю, посилення міжнародного співробітництва між регулюючими, наглядовими органами та фінансовими установами у сфері боротьби з легалізацією злочинних доходів та фінансуванням тероризму є обов’язковими заходами для забезпечення стабільності та надійності фінансової системи. Ключовим завданням будь-якої країни є недопущення використання банківської системи для відмивання грошей і фінансування тероризму. Ось чому надійна система фінансового моніторингу є надзвичайно важливою.

      Термін «фінансовий моніторинг» є доволі новим та використовується здебільшого в Україні та Росії, в той час як за кордоном використовують термін «боротьба з (запобігання) відмиванням грошей» (anti-money laundering). Тому, нам, насамперед, варто проаналізувати саме поняття “фінансовий моніторинг” та “первинний фінансовий моніторинг”, зокрема, оскільки сучасні фінансові та економічні словники не містять визначення ані фінансового моніторингу, ані первинного фінансового моніторингу. Термін «моніторинг» (лат. monitor – застережний) вперше було вжито на Стокгольмській конференції ООН 1972 року по захисту навколишнього середовища як «систему безперервного спостереження, вимірювання та оцінки стану навколишнього середовища». Проте цей термін давно поширився у інші сфери. У великому тлумачному словнику сучасної української мови дається таке визначення поняттю «моніторинг»: «безперервне стеження за будь-яким процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату, а також прогнозування та запобігання критичним ситуаціям». А поняття «фінансовий», у цьому ж словнику визначається, як «пов’язаний з організацією фінансів, грошового обігу й кредиту» [14].

      У сучасному економічному словнику зустрічається термін «моніторинг» (з англ. monitoring), що означає комплекс, систему спостереження за станом організацій, підприємств, установ кредитно-фінансової сфери (внутрішній), станом кредитного портфелю кредитної організації (кредитний).

      В російській мові найближчим до фінансового моніторингу є поняття «фінансовий контроль», що означає контроль за дотриманням законів і нормативних актів при здійсненні фінансових операцій, угод юридичними і фізичними особами [158]. Багато науковців, таких як Гаврилов А.А., Дзьоба В.Б., Плескач В.Л., Соляннікова С.П. та інші розглядають фінансовий моніторинг як широкий комплекс заходів організаційного, методологічного й управлінського характеру щодо певних об`єктів, підприємств, комерційних установ на регіональному та державному рівні [75, с. 265]. Проте ми будемо вживати даний термін відповідно до національного законодавства та найбільш вживаного визначення комплексу заходів щодо запобігання та протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

      У новій редакції Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» від 18.05.2010 N 2258-VI визначено терміни «фінансовий моніторинг» та «первинний фінансовий моніторинг», усунувши таким чином непорозуміння та законодавчі колізії щодо даних понять, визначення яких на законодавчому рівні не існувало до цього часу. У зазначеному Законі «фінансовий моніторинг» визначено як «сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу». «Первинним фінансовим моніторингом» визначається «сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами первинного фінансового моніторингу, спрямованих на виконання вимог цього Закону, що включають проведення обов'язкового та внутрішнього фінансового моніторингу» [121].

      Відповідно до Базового Закону, «обов'язковий фінансовий моніторинг - це сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами первинного фінансового моніторингу, з виявлення фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу відповідно до статті 15 цього Закону, ідентифікації учасників таких операцій та вивчення їх діяльності, ведення обліку цих операцій та відомостей про їх учасників, обов'язкового звітування про них Спеціально уповноваженому органу, а також подання додаткової інформації про фінансові операції та їх учасників, що стали об'єктом фінансового моніторингу з боку Спеціально уповноваженого органу». А «внутрішній фінансовий моніторинг», згідно із БЗ, - це сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами первинного фінансового моніторингу, з виявлення фінансових операцій, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу відповідно до статті 16 цього Закону, із застосуванням підходу, що ґрунтується на проведенні оцінки ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму; ведення обліку таких операцій та відомостей про їх учасників; подання інформації Спеціально уповноваженому органу про операції, що мають високий ступінь ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а також додаткової інформації про фінансові операції та їх учасників, що стали об'єктом фінансового моніторингу з боку Спеціально уповноваженого органу» [121].

      Проаналізувавши міжнародне та національне законодавство у сфері ЗПВГ/ФТ, робимо висновок, що фінансовий моніторинг у цій сфері полягає у безперервному відстеженні суб'єктами первинного фінансового моніторингу ризиків легалізації злочинних доходів та фінансування тероризму, і вжиття ними необхідних заходів обачливості щодо клієнтів, оцінки та управління зазначеним ризиком, облік і аналіз, звітування та співробітництво. Іноземні та вітчизняні науковці по різному визначають поняття фінансового моніторингу. На думку російського науковця М.А. Маркова, фінансовий моніторинг в банку – це поняття, аналогічне поняттю фінансового контролю, а також напряму пов’язане з обов’язковими процедурами внутрішнього контролю в частині проведення фінансових операцій [94].

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16859.html " target="_blank">Ссылке