Передумови організування фінансового моніторингу в банківській системі

     

      Протягом останніх 10-15 років під впливом глобалізації трансформувалась світова і національна фінансові системи. З одного боку, глобалізація сприяла становленню ринкової економіки, розвитку фінансової системи, розширенню обміну товарами і послугами між країнами. Проте, з іншого боку, в умовах глобалізації злочинцям стало легше приховувати доходи, отримані від злочинної діяльності, і переміщувати ці грошові засоби через кордони країн для їх легалізації. Для досягнення своїх цілей злочинці часто використовують банки з широко розвиненими міжнародними кореспондентськими відносинами. Протягом дня гроші можуть пройти через банківські рахунки декількох країн. Для формування глобального міжнародного фронту ЗПВГ/ФТ вирішальне значення має стандартизація підходів різних країн до всіх аспектів даної проблеми. Гармонізація національного законодавства та інституційних механізмів на базі єдиних міжнародних стандартів ЗПВГ/ФТ покликана забезпечити ефективне стримування відмивання злочинних доходів через фінансовий сектор кожної країни, а також повномасштабну міжнародну взаємодію у даній сфері.

      Стандартизацію антилегалізаційного фінансового моніторингу можна конкретизувати шляхом ретроспективного огляду інституційних підвалин творення міжнародної та національної систем ЗПВГ/ФТ. Рекомендації Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (FATF) є універсальним зведенням в єдину систему сукупності організаційних принципів, правових норм та інститутів у сфері ЗПВГ/ФТ. Відповідно до міжнародних стандартів найбільш суворі вимоги висуваються до наглядового та регуляторного режиму по відношенню до таких базових фінансових установ, як банки, професійні учасники фондового ринку і страхові компанії, на яких, крім Рекомендацій FATF, розповсюджується дія Базових принципів щодо ЗПВГ/ФТ, встановлених документами Базельського комітету банківського нагляду, Вольфсберзької групи, Міжнародної асоціації страхового нагляду та Міжнародної організації комісій з цінних паперів.

      Необхідність міжнародної співпраці та обміну інформацією між правоохоронними органами, банками, регулюючими органами та іншими органами, що працюють у фінансовій сфері викликала створення Групи Егмонт, що об’єднує фінансові розвідки країн світу. Вона налічує 132 члени та сприяє оперативному обміну необхідною інформацією у сфері ЗПВГ/ФТ. Україну в цій організації представляє ДСФМ. Виходячи з аналізу основних засад виконання банками обов’язків СПФМ, можна констатувати вирішальне значення ідентифікаційних процедур щодо особи клієнта з точки зору запобігання допущенню недобросовісних осіб до фінансової системи країни з метою її подальшого використання у протиправних цілях.

      Вказаний тренд у сприйнятті клієнтів не тільки як носіїв потенційної вигоди для фінансових установ, але й загроз та ризиків, породжених їхньою деструктивною з суспільної точки зору поведінкою, прослідковується з вісімдесятих років минулого століття і бере початок із Декларації Базельського комітету з банківського нагляду про запобігання злочинному використанню банківської системи з метою відмивання нелегальних грошових коштів [189]. Вказана Декларація, прийнята у грудні 1988 р., вперше встановила міжнародні стандарти запобігання та протидії легалізації, доходів одержаних злочинним шляхом, для фінансової системи та банківської, зокрема. У ній зазнчається, що банки та інші фінансові установи можуть бути використані як посередники для переказу або вкладу коштів, отриманих в результаті злочинної діяльності. Стабільність банківської системи може бути поставлена під загрозу, якщо у суспільній думці банківські установи будуть асоціюватись із злочинцями. Крім того, банки самі можуть зазнати прямих збитків від шахрайства, через необережність або недопрацювання при виявленні недобросовісних клієнтів, або через падіння добропорядності своїх співробітників, пов’язаних із злочинцями. Таким чином, органи банківського нагляду повинні сприяти встановленню відповідних етичних стандартів професійної поведінки для банківських та інших фінансових установ, які повинні включати такі ефективні процедури:

      1) належна ідентифікація усіх осіб, які співпрацюють з цими установами або яким надаються певні послуги;

      2) відмова від здійснення операцій, які видаються незаконними;

      3) встановлення співробітництва з правоохоронними відомствами.

      Більше, того, у вересні 1997 р. Базельський комітет опублікував «Основні принципи ефективного банківського нагляду та Методологію їх оцінки», які є комплексним документом щодо організації банківського нагляду та охоплюють широке коло питань, включаючи заходи ЗПВГ/ФТ [192]. У жовтні 2006 р. Базельський комітет опублікував нову редакцію Основних принципів та Методології, які були схвалені Міжнародною конференцією органів банківського нагляду та узгоджені з ключовими міжнародними організаціями, такими як ФАТФ, Світовий банк, МВФ, Міжнародна організація Комісій цінних паперів (IOSCO) та Міжнародна асоціація органів страхового нагляду (IAIS). Із 25 Основних принципів Базельського комітету, принцип № 18 «Фінансові зловживання» відноситься до протидії відмиванню коштів та передбачає обов’язок органів банківського нагляду встановлювати, чи має банк адекватні регламенти, положення та інструкції (включаючи суворі правила «знай свого клієнта»), які сприяють дотриманню високих етичних та професійних норм у фінансовому секторі та запобіганню навмисного або ненавмисного використання банку в незаконних цілях. Орган банківського нагляду повинен періодично перевіряти відповідність встановленим вимогам систем внутрішнього контролю з метою протидії відмиванню коштів, а також систем із запобігання, виявлення шахрайства та інформування про такі випадки. При цьому наглядовий орган повинен мати достатні повноваження для забезпечення виконання встановлених вимог у сфері протидії відмиванню коштів, включаючи право на вжиття заходів адміністративної або іншої відповідальності щодо банків, які не виконують такі вимоги. Закони та підзаконні акти, що встановлюють відповідні вимоги у сфері ЗПВГ/ФТ, повинні бути розроблені з урахуванням визнаних міжнародних стандартів, включаючи Сорок рекомендацій FATF.

      Базельським комітетом також було опублікувано документ «Належна перевірка клієнтів банками (Customer Due Diligence for Banks)» у жовтні 2001р. [194]. Даний документ викладає загальні підходи до даної проблеми; значення вимог програми «ЗСК» для органів банківського контролю та банківських установ (пункти 8-17); основні елементи вимог програми «ЗСК» (пункти 18-59), включаючи правила та процедури; вимоги щодо ідентифікації клієнтів; постійний моніторинг рахунків та операцій; управління ризиками; роль органів банківського нагляду; впровадження принципів «ЗСК» у міжнародному контексті.

      Впровадження політики протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, державними фінансовими регуляторами і наглядовими органами, а також банками, небанківськими фінансовими установами та ринками цінних паперів, окрім захисту цих інститутів від негативного впливу відмивання грошей, посилює практику надійного управління, що є важливим для їх розвитку. Сильний внутрішній контроль та політика «ЗСК» є фундаментальними, довгостроковими принципами надійної банківської діяльності, нагляду і регулювання. Вони зменшують фінансові ризики комерційних банків, і тим самим національної та міжнародної фінансової системи в цілому. Використання принципів «ЗСК» створює додатковий захист надійності банку і слугує для уникнення ризиків відмивання грошей, ризиків втрати репутації, юридичного і операційного ризиків, а також концентраційного ризику, який є складовим кредитного ризику. Ця система почала використовуватись на ринку цінних паперів США, а у банківській системі спочатку її розглядали як особисту образу і як вартісний проект, що зумовило трудності у її впровадженні. Проте за допомогою ФАТФ та її 40 рекомендацій програма «ЗСК» крок за кроком інтегрувалась у міжнародну фінансову систему. ФАТФ рекомендувала банкам не працювати з анонімними або номерними рахунками, перевіряти клієнтів на основі надійних документів, ідентифікувати їх і встановлювати бенефіціарних власників рахунків, а у випадку сумнівних фінансових операцій припиняти ділові відносини з такими клієнтами.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16859.html " target="_blank">Ссылке