Ризик-орієнтований підхід в антилегалізаційному фінансовому моніторингу
Використання у нелегальній фінансово-економічній діяльності дедалі досконаліших методів, способів та технологій, ставить перед спеціалістами, задіяними у сфері банківського антилегалізаційного фінансового моніторингу, завдання постійного удосконалення способів і засобів ідентифікації клієнтів та первинного виявлення ознак, які вказують на можливість проведення відповідних фінансових операцій та використання установи банку з метою відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом.
Оцінка ризику відмивання грошей та фінансування тероризму в країні, так званого національного ризику відмивання грошей, має бути основою результативної та ефективної системи фінансового моніторингу. Метою оцінки національного ризику відмивання грошей є визначення методів відмивання, які використовуються в країні, як часто ці методи використовуються, наскільки ефективними вони є для руху злочинних доходів, а також де існують прогалини у системі фінансового моніторингу та контролю. Оцінка національного ризику відмивання грошей повинна бути фундаментальною базою для роботи наглядових та правоохоронних органів, підрозділу фінансової розвідки, установ, що надають фінансові послуги. Компетентні органи повинні періодично оновлювати інформацію щодо методів відмивання грошей та проводити оцінку результативності та ефективності фінансового моніторингу.
Оцінка ризику відмивання грошей повинна відображати чи відповідає нормативно-правова база новим вимогам та загрозам, чи достатніми є наявні методи контролю та нагляду. ЇЇ здійснюють у різних галузях, і залежно від обставин вона може бути ретроспективною або перспективною (очікуваною), кількісною або якісною, або комбінованою. Кількісна оцінка з використанням статистичних даних може бути об’єктивнішою ніж якісна оцінка з використанням аналізу певних справ та припущень. Ретроспективна оцінка ризику використовує дані минулих подій для уникнення майбутніх проблем. Хоча минулі події не завжди є надійним показником майбутніх, певні характеристики можуть бути корисними для аналізу даних. Перспективна оцінка ризику не спирається на минулі дані і використовує більше якісних показників ніж кількісних. Найкраще поєднувати ці методи для оцінки національного ризику відмивання грошей, щоб використання всієї можливої інформації було найефективнішим. Існують методи відмивання грошей, які ще не були виявлені фінансовими установами та правоохоронними органами, тому вони відповідно не будуть відображені в інформації, що аналізується, в кримінальних розслідувань чи повідомленнях про підозрілі фінансові операції. Крім того, можуть існувати ймовірні методи відмивання грошей, які ще навіть злочинцям не відомі. При відсутності інформації, статистичних даних та типологічних справ, де будуть відображені ці методи, фінансові установи та компетентні органи повинні покладатись на інтуїцію та детальний аналіз потенційних слабких сторін [197].
Національна оцінка ризику відмивання грошей повинна бути джерелом розробки національної стратегії як частина загальнонаціонального процесу управління ризиками відмивання грошей та фінансування тероризму. Лише ризик-орієнтована система фінансового моніторингу може бути справді результативною та ефективною. Це твердження стосується як міжнародної системи ЗПВГ/ФТ, національної системи, а також окремих учасників цієї системи, зокрема банківських установ.
Банки зобов’язані управляти великою кількістю ризиків як фінансових (кредитний, ринковий, ризик ліквідності, валютний), нефінансових (правовий, стратегічний), так і зовнішніх ризиків (ризик країни, втрати репутації). Ризики прямо або опосередковано впливають на результативність та ефективність системи ФМ та, відповідно, боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму в цілому.
Базельський комітет з банківського нагляду у своїх «Основних принципах ефективного банківського нагляду», а саме в 12 Принципі, зазначає, що банк повинен мати відповідні засоби і процедури для ідентифікації, оцінки, моніторингу та контролю ризиків [70]. Хоча цей принцип використовується українськими банками, проте проблеми виникають щодо уніфікації всіх зазначених процедур, що відповідно ускладнює як оцінку так і контроль виконання зазначених вимог.
Згідно з методичними вказівками стосовно інспектування банків «Система оцінки ризиків», схваленими Постановою Правління НБУ від 15.03.2004, банківський ризик – це ймовірність того, що події, очікувані або неочікувані, можуть мати негативний вплив на капітал та/або надходження банку. НБУ виділив дев’ять категорій ризиків: кредитний ризик, ризик ліквідності, ризик зміни процентної ставки, ринковий ризик, валютний ризик, операційно-технологічний ризик, ризик репутації, юридичний ризик та стратегічний ризик [99]. Проте, на практиці в банківській діяльності виникає ланцюг ризиків – один провокує другий, і далі вони діють взаємопов’язано і взаємозалежно, спрацьовує принцип синергії тільки з від’ємним знаком. При аналізі ризиків та їх можливого впливу на банківські установи варто враховувати ступінь інформаційних технологій, на яких побудована вся сучасна система платежів. Звідси, ризики можуть бути пов’язані як з використанням інформаційних технологій самими банками – обладнання, програмне забезпечення, людський фактор, так і з зовнішнім впливом.
Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16859.html " target="_blank">Ссылке
