Сутність та особливості прояву банківської кризи
Світова економічна криза, що розпочалась у 2008 році, не оминула і Україну, яка опинилася серед п’яти країн світу, економіка яких постраждала від кризи найбільше. В силу специфіки діяльності вітчизняна банківська система одна з перших відчула на собі негативні наслідки світової фінансової кризи. Оскільки, банківська система є базовим елементом економічної системи держави, що здійснює розподіл та перерозподіл фінансових потоків, виконуючи таким чином важливу функцію мобілізації тимчасово вільних грошових коштів і перетворення їх у реальний капітал, здійснюючи різноманітні операції, забезпечуючи, таким чином, потреби економіки в додаткових коштах.
Вразливість банків до кризи зумовлена тим, що, по-перше, фінансування діяльності банку здійснюється за рахунок залучених ресурсів, що супроводжуються підвищеними ризиками у процесі управління банківськими інвестиціями; по-друге, позики зазвичай більш довгострокові, ніж депозити, що зумовлює виникнення ризику ліквідності; по-третє, банки мають справу з інформаційними проблемами, оскільки збирають інформацію про своїх клієнтів, перевіряючи їх здатність виконувати зобов’язання за кредитами; по-четверте, існує взаємозалежність між платоспроможністю банку і його ліквідністю, оскільки вони можуть переростати одна в одну.
Банківська система належить до категорії активних, цілеспрямованих систем із зворотним зв’язком, що обумовлено її стратегічним положенням, цілями і функціями, які вона виконує. До стратегічних цілей розвитку вітчизняної банківської системи, перш за все, можна віднести зміцнення стійкості елементів системи, що дозволяє виключити можливість виникнення системних банківських криз [65]. За цих обставин, забезпечення ефективного функціонування та стійкого розвитку банківських установ можливе лише в умовах загальної фінансової стабільності економіки країни. При цьому, стійкість є головною вимогою, що висувається суспільством до банківської системи: чим більш стабільна економічна система, тим більш стійка банківська система і навпаки. В умовах фінансової та економічної нестабільності банківські установи акумулюють у собі політичні, макроекономічні та інституційні ризики, що обумовлює виникнення банківської кризи як на мікрорівні (локальна банківська криза), так і на макрорівні (системна банківська криза).
Як показав огляд економічної літератури, дослідженню проблем виникнення та характеру прояву кризи на рівні підприємства присвячено наукові праці багатьох вітчизняних і закордонних вчених. В свою чергу вивчення криз на рівні банку не набуло широкого розповсюдження, однак привертає все більшу увагу наукового співтовариства. В сучасних умовах не достатнє дослідження банківських криз не дозволяє повною мірою описати все різноманіття і складність причин, які сприяють накопиченню кризового потенціалу в банках, що в свою чергу, спричиняє вибір неефективних заходів антикризового управління. Тому, перш ніж розглянути зміст та сутність категорії «банківська криза», необхідно дослідити існуючи підходи до трактування категорії «криза» загалом.
Визначення категорії «криза» в словниках в основному співпадають, хоча спільного єдиного терміну у науковій літературі до цього часу немає. Термін «криза» походить від грецького слова «crisis», яке означає «вирок з якого-небудь питання або рішення в сумнівній ситуації». Також може означати «вихід, рішення конфлікту». В тлумачному словнику російської мови [154] під кризою розуміють різкий, крутий перелом у розвитку подій, тяжкий перехідний стан або гострі труднощі в чому-небудь. Лише в кінці XIX століття поняття «криза» стало розглядатися стосовно економіки та її похідних, причому більшість вчених досліджували природу і механізм розвитку кризи саме як макроекономічний процес [26]. У класичному розумінні економічна категорія «криза» означає небажану і драматичну фазу в економічній системі. При цьому, каталізатором кризових процесів є коливання і негативні явища, що відбуваються в соціально-економічному житті суспільства [230].
Найбільш простою складовою кризи є кризове явище – перехід від стабільності функціонування до погіршення будь-якого з параметрів, що характеризують стан соціально-економічної системи. Кризове явище є одним із перших і найбільш важливих сигналів виникнення кризи [233].
C. Іванюта вважає, що генезис кризових явищ може здійснюватись в результаті суперечностей між зовнішнім і внутрішнім середовищем, внаслідок чого виникає загострена неконтрольована ситуація. Суперечності виникають тоді, коли в тому чи іншому середовищі, в тих чи інших відносинах з’являється неоднорідність, неізотропність, яка характеризується градієнтом (перепадом) у тому чи іншому напрямі. Суперечності – це джерело прогресу, але рух, який вони викликають може сприяти економічному прогресу, або призводити до економічної кризи. Вони можуть виникати в результаті перевиробництва або недовиробництва, але у всіх випадках кризові явища взаємопов’язані між собою і нагадують хвилю, яка розповсюджується по воді під час якогось поштовху. Тобто, криза має здатність спричиняти інші кризові явища, що призводить до ланцюгової реакції [99].
О. Скібіцький наголошує, що природа кризи дотепер є однією з самих суперечливих теоретичних проблем. З одного боку, це пов’язано з її руйнівним характером, з іншого з процесом оздоровлення економіки. Вчений виділяє такі основні ознаки кризи: криза є переломним моментом в зміні подій і дій, що розвивається; криза створює ситуацію, при якій величезне значення грає своєчасність і невідкладність вживання відповідних заходів; загрозі схильна мета і цінності суб`єкта; наслідки носять важкий характер для майбутнього задіяних в ньому учасників; криза вносить невизначеність в оцінку ситуації і вимагає розробки необхідних альтернатив з їх подолання; знижується контроль над подіями і їх впливом на господарський процес; до мінімуму скорочується час для ухвалення рішення, що викликає стрес і, часто, розгубленість у керівників підприємства; змінюються внутрішні і зовнішні економічні відносини, підвищується соціальна напруга серед персоналу; є у розпорядженні менеджменту певна інформація, але цього недостатньо [230].
Так, в умовах нерозвиненої ринкової економіки будь-які потрясіння в банківській сфері призводять до серйозних диспропорцій валютної та платіжної систем, а також викликають загострення політичних протиріч тощо. У свою чергу банки можуть виступати причиною погіршення стану економіки в країні. Так, поточна фінансова криза, що розпочалась у грошово-кредитній сфері, перекинулась на будівництво, виробництво будівельних матеріалів, машинобудування, хімічну промисловість, металургію, поступово охопила торгівлю, інвестиційну галузь, транспорт, сферу послуг та туризм і, як наслідок, призвела до стрімкого зниження рівня зайнятості та зростання безробіття в країні. Запобігти банківській кризі досить важко з економічних, фінансових, а іноді й політичних причин. За цих обставин, визначенню необхідних антикризових заходів і розробці антикризової програми має передувати дослідження сутності та особливостей прояву банківської кризи та причин, що обумовлюють її виникнення.
У роботі російського дослідника А. Чернявського під кризою розуміється переломний етап в функціонуванні будь-якої системи, коли вона піддається впливу ззовні або зсередини, що потребує від неї якісно нового реагування. Основна особливість кризи полягає в загрозі руйнування системи частково або повністю. Найбільше кризових явищ і ситуацій спостерігається на мікрорівні [262]. Ю. Розенталь та Б. Піджненбург визначають поняття «криза» дещо ширше: «Кризовими називають ситуації, позначені високою небезпекою, станом непевності, відчуттям невідкладності» [18].
Кризи суб`єктів господарювання (підприємств, банків тощо) дуже часто пов’язують зі стадіями життєвого циклу. Так, на думку С. Іванюти, теоретичне обґрунтування криз свідчить про їхню циклічність та взаємозв’язок. Цикли – це постійно повторювані процеси. Виходячи з теорії циклічної динаміки природи й суспільства, можна спостерігати за механізмом виникнення, розвитку та взаємозв’язку як циклічних, так і кризових явищ. Згідно з концепцією життєвого циклу підприємства вся його діяльність проходить низку стадій, починаючи з народження, розквіту й закінчуючи припиненням існування або докорінної модернізації [99]. Кризовий стан підприємства являє собою переломний момент у послідовності процесів, подій і дій. Як зазначає О. Проскура, типовими для кризового стану є два варіанти виходу з нього: або ліквідація підприємства як екстремальна форма, або успішне подолання кризи.
Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16864.html " target="_blank">Ссылке
