Оцінка антикризових заходів Національного банку України щодо забезпечення фінансової стійкості банківської системи

     

      Світова фінансово-економічна криза викрила всі наявні дисбаланси та диспропорції у вітчизняній економіці внаслідок її значної відкритості. Негативні наслідки погіршення загальної макроекономічної ситуації в Україні першою на собі відчула банківська система. Внаслідок розгортання кризи у світі рейтинги всіх країн, що розвиваються, почали стрімко падати, що, в свою чергу, зумовило звуження доступу до зовнішніх ресурсів. Високий рівень енергозалежності, зростання споживчого попиту та відсутність достатньої пропозиції товарів зумовили формування неоптимальної структури імпорту і від’ємного сальдо платіжного балансу. За таких умов Національний банк України залишився основним джерелом підтримання ліквідності банків. До того ж у часі це збіглося зі зниженням як цін, так і попиту на вітчизняний експорт, що призвело до девальвації національної грошової одиниці. Саме в цей час було здійснено рейдерську атаку на Промінвестбанк, що у загальному підсумку позначилося на падінні довіри населення до банківської системи – вкладники почали масово вилучати депозити, і, як наслідок, призвело до скорочення ресурсної бази банків.

      Фінансово-економічна криза продемонструвала, що антикризові заходи з боку Національного банку України не завжди мали високий рівень ефективності, а також дала змогу виявити слабкі місця в системі антикризового управління банківською системою та обґрунтувати напрями його вдосконалення. Ці та інші обставини зумовили необхідність проведення критичного аналізу антикризових заходів Національного банку України, їх ефективності та впливу на забезпечення фінансової стійкості банківської системи. В докризовий період підтримка фінансової стійкості банківської системи здійснювалась за допомогою реалізації положень задекларованих в Господарському кодексі України [62]; Законах України: «Про банки та банківську діяльність» [193], «Про банкрутство» [194], «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [196], «Про господарські товариства» [201], «Про Національний банк України» [212], «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» [218]; Постановах Правління Національного банку України: «Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні» [101], «Методичні вказівки з інспектування банків система оцінки ризиків» [138], «Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства» [181], «Положення про Комісію Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків» [182], «Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок» [183], «Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» [184], «Положення про порядок визначення рейтингових оцінок за рейтинговою системою CAMELS» [185], «Положення про порядок регулювання діяльності банків в Україні» [186], «Положення про порядок створення і державної реєстрації банківських об’єднань» [187], «Положення про структуру системи банківського нагляду Національного банку України та його повноваження щодо адекватного реагування на порушення в діяльності комерційних банків» [189] тощо. Заходи антикризового управління зводились здебільшого до поточного регулювання фінансової стійкості та нагляду за банківською діяльністю.

      Кризовий період ІV кв. 2008 – І кв. 2010 рр. в історії розвитку банківської системи України був найскладнішим, оскільки, характеризувався початком глобальних трансформаційних процесів на фінансовому ринку в умовах розгортання фінансово-економічної кризи, що виникла внаслідок погіршення економічної ситуації у світі та високого рівня уразливості економіки України. Внаслідок високої залежності від кон’юнктури світових фінансових ринків вітчизняні банки зазнали найбільших збитків – 38,4 млрд. грн. За офіційними даними Національного банку України [164], розгортання фінансово-економічної кризи в Україні у 2008–2009 рр. характеризувалось: девальвацією національної валюти, зменшенням обсягів банківського кредитування, суттєвим підвищенням відсоткових ставок, зниженням довіри до банківської системи, погіршенням стану і скороченням ресурсної бази банків зростання зовнішнього боргу України, зниженням реального ВВП, високою інфляцією.

      Прояв кризових явищ в вітчизняній банківській системі виявив необхідність в розробці та реалізації комплексу заходів щодо стабілізації роботи банківської системи Національним банком України та органами державного управління. Національний банк України першим відреагував на виникнення кризових явищ, першочергові заходи нормативно-правового регулювання якого були зосереджені на вдосконаленні правового поля з метою поліпшення регуляторних норм та підвищення ефективності банківського нагляду. Упродовж кризового періоду, який характеризувався підвищеним попитом на іноземну валюту (сформованим під впливом девальваційних очікувань населення, зростання обсягів платежів за імпортними контрактами, відпливу валютних ресурсів з України), Національний банк України реалізував низку антикризових заходів з нормалізації ситуації на валютному ринку [195, 199, 205, 211, 214, 219, 249] та оздоровлення банківської системи [67, 137, 140, 188, 197, 198, 203, 204, 206–210, 213, 215, 216, 217, 236, 245, 248] (табл. В.2 додатку В). Реалізація антикризових заходів Національного банку України була спрямована на: стабілізацію валютного курсу, оздоровлення банківської системи, зниження інфляційного тиску та відновлення фінансової стійкості, підтримання банківської ліквідності та збереження платоспроможності, рекапіталізації проблемних банків, стримування кредитної активності та збереження ресурсної бази банків тощо. Як зазначено в аналітичній доповіді Національного інституту стратегічних досліджень, заходи антикризового спрямування, які здійснювалися в Україні з вересня 2008 року, можна поділити на: заходи макроекономічного регулювання (вплив на реальний сектор економіки, захист та стимулювання національного виробника, підтримка внутрішнього попиту); заходи з фінансової стабілізації (регулювання фінансового сектору, підтримка банківського сектору, валютне регулювання, покращення структури платіжного балансу); заходи соціальної політики (соціальний захист населення, стримування безробіття) [92]. Одним з перших затверджених нормативно-правових актів була Постанова Правління Національного банку України «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» від 11.10.2008 р. № 319, згідно з якою: банки повинні були «проводити роз’яснювальну роботу зі своїми клієнтами», що банки зрозуміли як заборону на довгострокове повернення строкових вкладів; операції з купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту можна проводити виключно за умови, що обидві валюти є іноземними валютами однієї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів; встановлено граничне відхилення між курсом купівлі та продажу готівкової іноземної валюти (до 5 %) та обмеження на здійснення активних операцій. В частині заборони дострокового зняття депозитів, обмеження валютних курсів положення Постанови № 319 суперечать нормам Цивільного кодексу та Конституції України.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16864.html " target="_blank">Ссылке