Економічні проблеми цілеорієнтованого розвитку єврорегіонів

     

      Результати проведеного аналізу основних показників соціально-економічного розвитку України протягом 2009-2011 років свідчить про те, що, незважаючи на стале економічне зростання, наявними є міжрегіональні диспропорціі та продовжується поглиблення диференціації соціально-економічного розвитку. Усунення зазначених проблем є головним завданням державної регіональної політики, відповідно, прийнято ряд законодавчих актів, затверджені Концепція державної регіональної політики та Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015р, але проблеми міжрегіональної диференціації соціально-економічного розвитку регіонів України й досі не вирішені. Звернемо увагу, що офіційно задекларований курс України на євроінтеграцію знайшов своє відображення у чинній Концепції державної регіональної політики [176] і полягає у наближенні національного законодавства з цього питання до норм і стандартів Європейського Союзу.

      Зазначимо, що підґрунтя для цілеорієнтованого розвитку єврорегіонів складають ратифікована Україною «Європейська хартія місцевого самоврядування» [56] та «Декларація про єврорегіональне співробітництво в Європі» [196], які в концептуальному плані мають позитивний вплив на розвиток ЄРС, а також сприяють удосконаленню механізмів співпраці між органами самоврядування прикордонних міст і районів. Україна також приєдналася до «Європейської рамкової конвенції про прикордонне співробітництво територіальних співтовариств та областей» [55], що відкриває додаткові можливості для реалізації конкретних програм.

      Позитивну роль в розвитку ЄРС, на думку дисертанта, обґрунтовану у попередній науковій праці 152, відіграли Укази Президента України «Про заходи щодо розвитку економічного співробітництва областей України з суміжними прикордонними областями Російської Федерації» [178], «Про заходи щодо розвитку економічного співробітництва областей України з суміжними областями Республіки Білорусь і адміністративно-територіальними одиницями Республіки Молдова» [179], «Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу» [177] затверджена Указом Президента України від 11.06.1998 р., а також «Програма інтеграції України до Європейського Союзу» [180], схвалена у 2000 р. Крім зазначених документів, слід відзначити сформовану базу двосторонніх угод із сусідніми країнами, зокрема:

       Угода про добросусідські відносини та співробітництво між Республікою Польща та Україною від 18.05.1992 р.;

       Договір про основи добросусідства та співробітництва між Україною та Угорською Республікою від 6.12.1991 р.;

       Договір про сусідство, дружні відносини та співробітництво між Україною та Словацькою Республікою від 29.06.1993 р.;

       Договір про відносини добросусідства та співробітництва між Україною та Румунією від 2.06.1997 р.;

       Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 вересня 1997 р.;

       Угода між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про співробітництво між прикордонними областями України та адміністративно-територіальними одиницями Республіки Молдова від 11 березня 1997 р.

      Зазначені документи спрямовані на розвиток всього спектру взаємодії співробітництва на міжнаціональному, національному, регіональному та місцевому рівні. Доцільним є зазначити, що у межах транскордонного співробітництва Західного регіону України із прикордонними регіонами країн Центральної та Східної Європи цілеорієнтований розвиток єврорегіонів апробований на різних напрямках:

       розвиток міжнародних транспортних коридорів (МТК), що проходять через вказані території;

       розвиток інфраструктури прикордонних територій;

       вирішення проблеми взаєморозрахунків між суб’єктами міжрегіонального співробітництва;

       природокористування і охорони довкілля;

       оптимізація використання трудових ресурсів;

       проведення науково-дослідних робіт.

      Автор дисертації підтримує думку вітчизняних дослідників, викладену у працях [7; 15; 18; 95; 161, с.19] про те, що реалізація спільних проектів та програм транскордонного співробітництва забезпечує розвиток зовнішньої торгівлі, усунення перешкод у просуванні товарів, капіталів та робочої сили, надходження інвестицій, обміну новими технологіями і паралельно вирішують наявні соціальні проблеми.

      Загальновизнаним є факт того, що із запровадженням ЄС ЄПСП, розглянутої у розділі 1 дисертації, сприяння сусіднім регіонам у фінансовому відношенні помітно зросло, хоча і не представляє достатні суми до вирішення наявних проблем. Для України бюджет ЄПСП на 2007–2013 рр. становив 494 млн. євро. Зокрема, для програми «Польща – Білорусь – Україна» фінансовий ресурс на період 2007-2013 рр. передбачено в сумі 186,2 млн. євро; програми «Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна» – 68,6 млн. євро; програми «Румунія – Молдова – Україна» – 126,7 млн. євро; програми «Чорне море» – 17 млн. євро. На підвищення конкурентоспроможності прикордонних територій України на 2007-2013 рр. виділяється понад 40% всіх асигнувань. Однак за даними національного інституту стратегічних досліджень України [103], програма «Польща – Білорусь – Україна 2004-2006» була профінансована лише на 58,7%. Дослідники вважають, що причини полягають у недостатній поінформованості українських суб’єктів про можливості залучення таких фінансових ресурсів та якості заявок на фінансування єврорегіональних проектів.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16883.html " target="_blank">Ссылке