Сутність та структура механізму регулювання ринку туристичних послуг

     

      Євроінтеграційні процеси, що відбуваються зараз в Україні, розбудова правової держави та громадського суспільства зумовлюють необхідність здійснення досліджень, пов`язаних з пошуком шляхів підвищення ефективності діяльності органів державної влади. Сьогодні Україна знаходиться на важливому етапі державотворення. У складних умовах відбувається вдосконалення демократичних механізмів урядування, в основі яких знаходиться можливість участі кожного громадянина у діяльності органів влади, одержанні достовірної інформації, відповідальність уряду за результати своєї роботи. Ринок туристичних послуг є специфічним і досить важливим об’єктом державного регулювання.

      Управління ринковою моделлю розвитку туризму може здійснюватися через два основні механізми: по-перше, через ринкове саморегулювання шляхом досягнення рівноваги попиту та пропозиції, по-друге, через введення певного механізму державного управління та координації. Причому в другому випадку мова йде як про державне регулювання, так і про самоорганізацію господарюючих суб'єктів через створення туристичних об'єднань і асоціацій.

      Механізм державного регулювання передбачає сукупність заходів, підходів та конкретних організаційно-економічних елементів, що мають організовувати регулювання й управління в інтересах держави і суспільства, а також забезпечувати ефективну діяльність державно-управлінської системи загалом. Основним призначенням організаційно-економічних елементів у структурі механізму державного регулювання є формування і посилення організаційного та економічного потенціалу його суб’єктів як складової частини системи цілого механізму. До цих елементів належать:

      - нормативно-правова база;

      - бюджетно-фінансове регулювання та селективна підтримка окремих регіонів;

      - державні та регіональні програми розвитку;

      - створення та розвиток спеціальних економічних зон у певних регіонах;

      - розвиток міжрегіонального та прикордонного співробітництва.

      У роботі механізму державного регулювання ринку туристичних послуг розглядаються у взаємозв’язку організаційні та економічні підходи, які представляють собою систему стимулів, що створені за допомогою визначеного набору організаційних та економічних інструментів задля досягнення певної мети, вирішення встановлених завдань чи належного виконання відповідних функцій економічними агентами, учасниками даних відносин.

      Стимули, що закладаються в основу механізму, і які обумовлюють задану поведінку туристичних агентів – учасників туристичної галузі, обираються у кожному з визначених напрямків впливу на основі певних рамкових умов їх реалізації.

      Мета формування та реалізація механізму регулювання ринку туристичних послуг полягає у забезпеченні підтримки національної туристичної політики у напрямі створення в країні тенденцій до зростання доходів від туристичної діяльності через збільшення з кожним роком чисельності туристичних відвідувань, витрат на одного туриста та середньої тривалості відвідувань. Постановка такої мети передбачає певні рамкові обмеження у виборі організаційних та економічних інструментів, які будуть покладені в основу створення стимулів діяльності учасників туристичної галузі.

      Стимули розділяються на дві групи: перша формує перешкоди діяльності, спрямовуючи її у певному напрямі; друга сприяє активізації діяльності, її започаткуванню, інтенсифікації або розширенню. В обох випадках важливе значення має, з одного боку, поставлена мета формування організаційно-економічного механізму та рамкові умови його реалізації, з іншого – зміст інтересів туристичних агентів – учасників відносин, що виражаються в їх довготривалих очікуваннях.

      До організаційно-економічних інструментів традиційно включаються: власність, ціна, рівень прибутковості, зайнятість, доступ до ресурсів (земля, праця, фізичний капітал) та джерел грошових коштів, бар’єри входу в галузь, інформація. Організаційно-економічні інструменти створюють стимули, переважно, через покращення умов соціально-економічної діяльності, наприклад, при полегшенні доступу до ресурсів, зменшенні бар’єрів входу у галузь, забезпеченні симетричності інформації тощо. Ці інструменти є стимулом тоді, коли зменшують витрати туристичних підприємств [134, с. 194].

      Діапазон економічних інструментів може включати: субвенції, наприклад, для підкріплення інвестицій, підтримки проектів, відновлення тощо, концесії (поступки), наприклад, за втрати від сплати податку, митних платежів, на підготовку персоналу тощо; податкові пільги як звільнення від частини податків, зменшення оподаткування на першому етапі освоєння бізнесу, надання податкових канікул, податковий кредит на процент по іноземних позиках, звільнення від податків сум реінвестованого прибутку та прибутку, спрямованого на підготовку персоналу тощо.

      Організаційні інструменти передбачають підготовку пропозицій щодо пріоритетних напрямів розвитку туристичної галузі, затвердження необхідних обсягів бюджетних коштів кредитування інвестиційних туристичних проектів та здійснення заходів щодо покращення інвестиційного клімату, організацію підвищення кваліфікації спеціалістів у туристичній галузі, впровадження галузевих технічних і екологічних стандартів, розробку проектів нормативно-правових актів забезпечення розвитку галузі, вивчення провідного світового досвіду тощо.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16886.html " target="_blank">Ссылке