Визначення системи організаційно-економічних методів підвищення конкурентоспроможності підприємств туристичної галузі
Сьогодні туристичний бізнес стає одним із перспективних напрямів розвитку української економіки. Зважаючи на туристичний потенціал України, пріоритетне значення має належати розвитку в’їзного та внутрішнього туризму. Це дозволить говорити про її здатність конкурувати на міжнародному ринку. Тому основні зусилля нашої держави мають бути спрямовані на підвищення конкурентоспроможності українських підприємств на світовому ринку туристичних послуг. Цього, на нашу думку, можна досягти за допомогою визначення організаційно-економічних форм розвитку національного туристичного бізнесу. Тут вирішальне значення має виділення перспективних напрямів просування туристичного продукту, вибір найбільш вдалих та рентабельних форм організації підприємств галузі туризму.
Однією з проблем, яка негативно впливає на конкурентоспроможність підприємств туристичної галузі України є невідповідність туристичної інфраструктури міжнародним стандартам і недостатня розвиненість супутньої інфраструктури: недостатня кількість засобів розміщення та їх низький рівень обслуговування, низький рівень розвитку та якості сфери громадського харчування, нерозвинута транспортна інфраструктура, відсутність облаштованих автостоянок, відсутність електронного зв’язку, недостатня кількість місць загального користування, недостатній рівень розвитку сфери туристичного дозвілля та ін. Існуюча туристична інфраструктура не об’єднана в єдиний комплекс та не націлена на розробку туристичного продукту, а неефективність використання матеріально-технічної бази готельного господарства, санаторно-курортних та оздоровчих закладів зумовлює значне підвищення цін на готельні та санаторні послуги і їх неконкурентоспроможність з іншими країнами.
Проблемою є відсутність системи інвентаризації туристичних продуктів та усіх потенційних туристичних об’єктів. Наявність такої інформації дасть можливість розробляти туристичні продукти і просувати їх на ринку.
Важливим елементом розвитку туристичної галузі є формування маркетингової стратегії, яка передбачає набір заходів щодо просування як туристичних продуктів, так і загалом відповідної території як туристично привабливої. Запорукою ефективного впровадження такої стратегії є потужне рекламне та інформаційне забезпечення діяльності туристичних підприємств. Наразі існує багато недоліків в туристичній галузі, саме що стосуються маркетингу, які перешкоджають успішному просуванню туристичних продуктів на вітчизняному і, особливо,світовому ринку туристичних послуг. До цих недоліків відносяться: недостатнє використання прийомів і методів у рекламно-інформаційній діяльності щодо просування туристичних продуктів (в каталогах туристичних фірм, ресурсах Інтернету тощо), брак візуальної інформації про місцезнаходження туристичних об’єктів, путівників; неналагодженість системи поширення рекламної та сувенірної продукції, особливо в центрах туристичної активності; не працює система обміну інформацією між міськими та регіональними туристичними організаціями; відсутня система залучення туристів через проведення подієвих заходів, в тому числі в «низький» сезон; недостатній виділений час на державних каналах радіо і телебачення для презентації туристичних можливостей малих історичних міст; недостатнє фінансування з місцевих бюджетів презентаційних матеріалів, буклетів та путівників, малий обсяг високоякісної рекламно-інформаційної друкованої продукції про туристично-рекреаційні можливості малих історичних міст; низька інформованість міжнародного ринку про туристично-рекреаційні можливості окремих територій та міст України та про позитивні тенденції у розвитку галузі; високий рівень ризику туристичного бізнесу. Вказані недоліки потребують суттєвого вдосконалення організаційно-економічного механізму з метою створення необхідних стимулів розвитку туризму.
Важливою складовою удосконалення організаційно-економічного механізму державного регулювання має стати зменшення перешкод економічному розвитку у галузі туризму. Цьому сприятимуть: пов’язаність стратегій туризму та планів з більш широким набором ініціатив, з діяльністю суспільства та економічними планами розвитку територій; більша координація політики і дій між різними агентствами та рівнями влади; співробітництво, що є умовою отримання додаткових вигод, між бізнесом і владою в рамках ефективних моделей партнерства у сферах планування, управління, маркетингу та фінансування; співпраця фінансових інституцій з місцевими громадами та підприємцями для допомоги у формуванні фондів інвестицій; впевненість усіх учасників галузі, що співробітництво є найбільш важливим для забезпечення подальшого розвитку вітчизняного туризму; заснування освіти та програм навчання для отримання навичок і знань, необхідних для ефективної участі у туристичній діяльності, тощо.
Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16886.html " target="_blank">Ссылке
