Інтелектуальний капітал та його структура як об’єкт оптимізації

     

      Досвід розвинених країн демонструє перехід з кінця ХХ ст. до інноваційних та науковоорієнтованих моделей розвитку економіки. Це здійснюється на основі інтенсивного використання інтелектуального капіталу (ІК). ІК стає основним предметом конкуренції та одним з основних факторів створення нової вартості. Володіння ним, уміле використання та ефективне управління ІК є гарантією успіху діяльності підприємства та функціонування економіки в цілому. ІК допомагає підприємствам збільшувати їх рентабельність та досягати поставлених економічних цілей. Саме тому така економічна категорія як “інтелектуальний капітал” займає передову позицію серед інших видів капіталу, є особливим об’єктом управління на підприємстві і вимагає дослідження і розуміння її сутнісної характеристики, а також структури.

      У нашому дослідженні структура ІК виступає об’єктом оптимізації. Необхідно визначити роль оптимізації структури ІК на основі використання економіко-математичного моделювання в системі управління ІК підприємства. Саме тому необхідно дослідити сутність ІК.

      Дослідженням сутності та структури ІК займалися та вивчали у своїх працях вітчизняні і зарубіжні учені. Зокрема, Е. Брукінг [17, 172], О. Бутнік Сіверський [18], Л. Едвінсон [175], І. Журавльова [34, 35], О. Кендюхов [50], Б. Леонтьєв [61], Н. Маркова [75], М. Мелоун [175], А. Чухно [167] та інші. Вчені демонструють неоднозначність поглядів стосовно визначення ІК як економічної категорії. Тому існують різні трактування ІК. Також досить неоднозначним є питання визначення складових елементів категорії ІК у роботах вчених. Перед дослідженням поставлених питань визначимо місце ІК у структурі капіталу підприємства.

      Пугачов В.П. [106] дотримується думки, що капітал будь-якого господарюючого суб’єкта можна поділити на такі види: фінансовий капітал (грошові кошти), фізичний капітал (споруди, машини, обладнання), людський та соціальний капітал (1999 р.). Проте дану думку спростовують у своїй роботі Гавкалова Н., Маркова Н. [24, c. 46]: “В.П. Пугачов окремо не виділяє в структурі капіталу підприємства ІК, з чим не можна погодитись з урахуванням сучасних тенденцій інтелектуалізації та автоматизації праці” (2006 р.). Відсутність ІК у структурі капіталу підприємства пояснюється розвитком теорії капіталу, який пройшов декілька етапів: грошова теорія меркантилістів; натуралістична теорія класичної школи політекономії; теорія К. Маркса; теорія всеосяжного капіталу І. Фішера; теорія фінансового капіталу монетаристів; теорія людського капіталу; теорія ІК. Інколи науковці поділяють капітал підприємства на фінансовий, матеріальний та нематеріальний. Тобто схиляються до думки про існування трьох видів капіталу, проте чітко вираженого ІК у структурі капіталу ще не названо.

      У роботі Б.Б. Леонтьєва 2002 р. [61, c.120] зазначається: “Будь-яке підприємство…реально володіє трьома видами капіталу: фінансовим, фізичним і інтелектуальним… До того ж кожен з трьох капіталів поділяється на власний і залучений… Така структура капіталу повинна корінним чином змінити менеджмент в бік його психологізації, соціологізації і фізіологізації. В першу чергу міняються пріоритети в системі управління на користь роботи з персоналом, з пошуку нових ідей і нарощенню унікальних інтелектуальних переваг фірми перед конкурентами”.

      Даний погляд чітко демонструє виділення трьох видів капіталу: фінансовий, фізичний та інтелектуальний. Проте деякі науковці, такі як Іванюк І.А. на цьому не зупиняються, а й вважають, що “ІК притаманний більш високий щабель розвитку в порівняні з уже відомими функціональними формами капіталу, критерієм чого є більш стійкий рівень економічного росту суспільства, ефективності його структур” (2003 р.) [42].

      Аналогічну точку зору знаходимо і у інших науковців, які вважають, що ІК є провідним капіталом і складає підгрунтя будь-якого підприємства на сучасному етапі розвитку [130]. Тому Армстронг М. (2004 р. [6]) в упорядкуванні капіталів ставив на вищий рівень ієрархії саме ІК, якому притаманна більш висока ступінь розвитку у порівнянні з іншими формами капіталу (цитовано з [35, с.58] 2010 р.).

      Отже, капітал підприємства поділяється на такі види: фінансовий, матеріальний, інтелектуальний. І в системі управління відбуваються зміни на користь ІК, використання якого надає конкурентні переваги підприємству.

      Настання постіндустріальної (або інформаційної) стадії розвитку суспільства, що знаменувалось другою хвилею науково-технічної революції, появою інформаційних технологій, комп’ютеризацією багатьох сфер економіки, та низка інших факторів зумовили появу теорії ІК, до складу якого входить і людський капітал (ЛК) (адже людина - носій інтелекту) [124, 133].

      З попередніми точками зору погоджуються і Н. Абдикеєв та А. Кисельов у своїй роботі 2011 р. [1, с.56] вони зазначають, що з появою нового виду капіталу можна вводити в наукову теорію і практику нові формули, а однією з них є взаємодія ІК, матеріального та фінансового капіталу.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16892.html " target="_blank">Ссылке