Моделювання системи управління інтелектуальним капіталом в системі стратегічного управління підприємством

     

      Сьогодні управління ІК здійснюється у більшості випадків інтуїтивно та не пов’язується з економічними цілями, які переслідують підприємства. На це впливає недостатнє теоретичне вивчення даного питання та відсутність досвіду застосування аналітичних процедур у стратегічному менеджменті ІК в практиці вітчизняного господарювання. Тому проблема управління ІК підприємства є досить актуальною і потребує детального дослідження.

      Головною метою моделювання системи управління ІК є визначення прогнозу реакції ІК (об’єкту моделювання) на керуючі впливи, що робить можливим досягнення ІК та його структури свого оптимального стану для досягнення визначених економічних результатів. Для того, аби більш детально зрозуміти особливості моделювання системи управління ІК, необхідно визначитися з поняттям управління ІК, характеристиками процесу його формування та використання.

      Проблематика управління ІК в сучасних умовах дуже складна і різнобічна. Різні аспекти досліджуваного питання розглянуті у доробку: Е. Брукінг [17], О. Бутнік-Сіверський [18], А. Гапоненко [46], О. Грішнова [28], Л. Едвінсон [175], І. Журавльової [33], І. Іванюк [42], О. Кендюхова [50], Б. Леонтьєва [61], Л. Лукичової [64], О. Ляшенко [68], М. Мелоун [175], О. Морозова [85, 86], М. Семикіна [118, 119], А. Чухно [167] та ін. Однак, незважаючи на зростаючу кількість досліджень у даному напрямку, питання моделювання системи управління ІК не були достатньо опрацьовані.

      Як вже було визначено, управління ІК – це процес внесення змін у параметри формування та використання ІК для досягнення підприємством поставлених економічних цілей. Вище було визначено структурні елементи ІК, тому можемо дійти висновку, що система управління ІК включає підсистему управління ЛК, підсистему управління ОК, підсистему управління СК. Кожна з них містить підсистему управління його формуванням та використанням, а також система управління ІК передбачає оптимізацію структури ІК, яка сприятиме формуванню позитивного синергетичного ефекту.

      Класичний менеджерський підхід передбачає розгляд управління ІК як процесу, складовими частинами якого є планування, організація, реалізація та контроль процесів відтворення ІК [62]. Говорячи про економічні цілі, які прагне досягти підприємство при управлінні ІК, можна визначити основну мету управління ІК, яка полягає у досягненні максимального результату від використання ІА при мінімізації затрат на ці активи, які виникають на різних стадіях розробки та реалізації наукомісткої продукції [50, c. 68]. При вивченні управління ІК підприємства, необхідно визначитися із об’єктом управління. Об’єктами стратегічного управління ІК підприємства є власник капіталу, споживачі, об’єкти інфраструктури, стратегія та складові ІК.

      Обов’язковою умовою для досягнення конкурентних переваг підприємством у постіндустріальному суспільстві є ефективне використання інтелектуальних ресурсів, розробка якісно нової продукції, створення інновацій [3, 4, 23, 48, 65, 114, 147]. Тому особливо гостро перед українськими підприємствами постає необхідність формування та розвитку ІК. Питання формування ІК є недостатньо висвітленим в економічній літературі і вимагає уточнення та додаткових досліджень.

      Стрижак О. вважає, що [126, с.5-6]: формування ІК підприємства слід розглядати як один із пріоритетних напрямків при розробці стратегії розвитку будь-якого сучасного підприємства, оскільки роль цього капіталу для забезпечення досягнення конкурентних переваг в умовах постіндустріального суспільства постійно зростає (2004 р.). Сьогодні для власників вітчизняних підприємств залишається актуальним питання [168]: що являє собою система управління формуванням ІК і чи існують шляхи її оптимізації для підвищення коефіцієнту корисного використання цього виду капіталу?

      Як зазначає Лукичова Л. [64, с. 276], “формування ІК – складний багаторівневий процес, більша частина котрого протікає в надрах розуму співробітників, що обумовлює значні труднощі при плануванні, організації і контролі створення інтелектуального продукту”. Тому існують досить різні підходи до бачення процесу формування ІК.

      Василик А. В. [20] вважає, що “процеси формування та розвитку ІК великою мірою залежать від врахування основних тенденцій, що відбуваються за такими напрямами інтелектуалізації трудової діяльності: зміна змісту і принципів освіти, оптимізація структури професійної підготовки персоналу за видами економічної діяльності і професіями; інтеграція системи освіти з наукою та виробництвом; надання вирішального значення вихованню особистості, що спрямоване на розвиток моральності, ініціативності, творчого мислення; прогресивні зміни суспільного поділу праці; активізація інноваційної діяльності підприємств внаслідок прискорення процесів інтелектуалізації трудової діяльності та ін. ” (2009 р.).

      Формування ІК відбувається за рахунок створення самим суб’єктом господарювання та придбання у інших суб’єктів господарювання. Саме такий поділ за ознакою формування (мобілізації) ІК виділяє Бутнік Сіверський А.Б. [18] та з ним погоджується Білоус-Сергєєва С.А. [14].

      Приділимо увагу ІК, створеному самим суб’єктом господарювання. Формування ІК (ІА), як об’єкт управління на підприємстві, має певні особливості [64, с.50-54]: інтелектуальний, творчий характер процесів формування і розвитку ІА; поєднання виробництва і споживання в рамках процесів формування і розвитку ІА; унікальність, високий ступінь новизни результатів процесів формування і розвитку ІА; наявність синергетичного ефекту; потреба в інтелектуальному потенціалі; повна або часткова відсутність матеріального втілення процесів формування і розвитку ІА; неперервність, динамічний характер процесів формування і розвитку ІА; значна потреба у інформаційному забезпеченні; охоплення усіх служб і підрозділів підприємства; залежність від інтелектуальної активності.

      Едвінсон Л. (2005 р.) вважає, що створення ІК проходить через 4 фази. З ним погодується і Пушкар М. С. (2007 р.) [107, с.85]: візуалізація; вкладення в ЛК; систематична трансформація ЛК в ОК, що забезпечує набагато більший і стійкий потенціал прибутку для організації; вливання ОК із зовнішніх джерел, що забезпечує турбо-ефект у максимізації ІК. За Едвінсоном, важливе значення при створенні ІК належить інвестиціям у ЛК та трансформації ЛК в ОК та СК.

      На думку Лукичової Л.І. [64], в основі формування ІК підприємства лежить інтелектуальна активність, під котрою розуміється “зміна величини ефективності творчої роботи, направленої на вирішення визначеної задачі в рамках встановленої мети і часових обмежень. Вона може бути направлена на отримання споживчої вартості чи на задоволення інтересів самого індивідуума. Розумова праця залишається інтелектуальною, коли має творчий інноваційний характер, тобто звільнена від рутинних, повторюваних елементів” (2008 р.) [64, с. 278].

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16892.html " target="_blank">Ссылке