Еволюція підходів щодо формування моделей управління інтелектуальним капіталом підприємств
На сьогоднішній час ІК та ефективне управління ним стають визначальним фактором конкурентоздатності підприємства. Саме тому моделювання процесів управління ІК є досить актуальною задачею, адже дає змогу управляти ІК більш обґрунтовано, а не інтуїтивно. Питання моделювання процесів управління ІК є досить проблемним, адже немає єдиної універсальної методики оцінки ІК та встановлених показників, які визначають рівень формування ІК підприємства. Механізм управління ІК відноситься до системи стратегічного управління підприємством, різні аспекти моделювання якого представлені у роботах [15, 26, 70, 74, 78, 90, 91, 131]. Науковці, такі як Т. Бауліна [9], А. Воловник [66], М. Дишкант [31], І. Журавльова [33, 34], В. Лось [63], В. Лялін [66], В. Порохня [99], Є. Селезньов [117], Х. Фасхієв [150] виділяють велику кількість підходів до моделювання окремих складових ІК, оцінки ІК залежно від поставлених завдань та свого бачення проблеми. Проте у деяких авторів вирішення даного питання має лише теоретичний характер без практичної реалізації. Саме практична реалізація є проблемним місцем у процесі управління ІК підприємства. Відсутність вирішення даного питання у доступних літературних джерелах пояснюється тим, що концепція ІК є досить актуальною на сьогоднішній день, є джерелом досягнення економічних результатів підприємством, тому моделювання процесів управління ІК та практична реалізація управління ІК є надбанням та власністю окремих підприємств та дана інформація не розголошується. Розглянемо та охарактеризуємо підходи, які є у доступних джерелах.
Завданням моделювання ІК підприємства є визначення економіко-математичної залежності ІК від найбільш впливових факторів його формування та зростання [44, c. 92]. Розглянемо деякі моделі управління ІК: моделі управління НА Дишканта М.; нечіткий та диференційний підхід до моделювання ІК Ляліна В. та Воловника А.; модель управління кругообігом ІК Селезньова Є.; графоаналітична модель процесу управління Бауліної Т.; моделювання впливу ІК на інноваційний розвиток підприємства Лось В.; ресурсно-процесний та нечіткий підхід до задач управління ІК Журавльової І.; імітаційна модель управління нематеріальними ресурсами Радигіна Ю.; модель управління ІК Фасхієва Х.
Дишкант М.В. [31] для моделювання управління НА на підприємстві пропонує використовувати наступні моделі: модель для вибору комбінації альтернативних методів інвестицій у НА з метою максимізації додаткового продукту від впровадження інновацій; модель для визначення максимального доходу від використання об’єктів НА з урахуванням динаміки розвитку підприємства та впливу джерел фінансового забезпечення: засновницького капіталу, реінвестування і залучених коштів; модель для формування нової виробничої системи реалізації інноваційного проекту, за допомогою якої реалізується виробнича програма, визначаються необхідні ресурси: фінансові, трудові, матеріальні, обладнання, новітні технології; модель для визначення пайової участі суб’єктів фінансування інноваційних проектів соціально-економічного спрямування, що дає змогу враховувати затрати і вигоди від вкладання капіталу.
Автор демонструє широкий підхід до моделювання процесів управління ІК із врахуванням економічних результатів підприємства. Проте у автора відсутній комплексний підхід для вироблення управлінських впливів в сфері ІК із зазначенням економічного ефекту.
Лялін В. та Воловник А. [66] розглядають ІК організації як деяку систему визначеної структури, яка містить декілька складових підсистем. Управління ІК вимагає створення моделей. Автори пропонують два підходи до вирішення даної задачі. Перший базується на поданні організації та її діяльності у вигляді причинно-наслідкової мережі або когнітивної карти. Другий в якості основи опирається на теорію виробничих функцій з використанням математичних моделей у вигляді деяких диференційних та алгебраїчних рівнянь. Ці два підходи повинні взаємно доповнювати один одного.
При описі складних систем, які характеризуються високим ступенем невизначеності, доцільно використовувати методи нечітких множин, які лежать в основі багатьох експертних систем. Автори наголошують, що для вирішення задач управління складною недетермінованою системою управлінський процес представляється у вигляді нечіткої мережі, а взаємодія між елементами системи - у вигляді нечітких правил. Побудована мережа може функціонувати в двох режимах: є достатня кількість даних, яка зв’язує вхідні і вихідні параметри системи. У цьому випадку кількісні параметри, які визначають функції приналежності, знаходяться в процесі навчання мережі; експертна система. При недостатній кількості даних експерти встановлюють міри умови та наслідку, а також формулюють правила у вигляді нечітких висловлень.
Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16892.html " target="_blank">Ссылке
