Запровадження механізму внутрішнього контролю за державними закупівлями

     

      Існуючий механізм застосування системи рамкових угод передбачає добровільне волевиявлення замовників щодо здійснення координованих закупівель.

      У такому разі є ризик того, що вказаний механізм не спрацьовуватиме, особливо на рівні вибору генерального замовника на «горизонтальному рівні», тобто серед рівних за статусом замовників (головних розпорядників державних коштів). Для реалізації такого наміру принаймні потрібно, щоб між певними розпорядниками коштів був узгоджений порядок взаємодії в частині узгодження єдиної політики матеріально-технічного забезпечення.

      Більш-менш реальною видається перспектива застосування рамкових угод на місцевому рівні, де потужнішим є вплив місцевих керівників, насамперед, на запровадження ефективних важелів управління фінансовими ресурсами. Тим більше, що механізм рамкових угод дає змогу певним чином централізувати закупівлі та встановити додатковий контроль за витрачанням державних коштів.

      Іншою проблемою є відсутність механізму фінансового стимулювання генерального замовника (чи принаймні відшкодування витрат) за організацію процедури укладання рамкової угоди. Адже в будь-якому разі, для організації цієї роботи розпоряднику державних коштів, який визначений генеральним замовником, необхідно буде виділяти додаткові фінансові ресурси для організаційної роботи (спеціальне навчання чи підвищення кваліфікації персоналу, розширення штату закупівельників, придбання оргтехніки, канцтоварів тощо).

      Як свідчить міжнародний досвід, спеціалізовані інституції, які створюються для організації координованих закупівель, отримують певний відсоток з учасників за результатами проведених процедур та з урахуванням обсягів укладених рамкових угод. В існуючому національному законодавстві це питання не врегульовано, унаслідок чого відсутня заінтересованість з боку потенційних закупівельних організацій у отриманні статусу генеральніго замовника.я Третя проблема, пов’язана з недостатньою врегульованістю певних технічних питань організації укладання та виконання рамкових угод (наприклад, відсутність критеріїв строків укладання угод (у яких випадках застосовується максимальний термін дії угоди 4 роки)).

      Варто нагадати, що в період з жовтня 2001 до серпеня 2009 р. були чинними нормативно-правові акти, які передбачали застосування механізму міжвідомчої координації (своєрідний аналог системи рамкових угод). Зазначений механізм передбачав здійснення взаємодії між замовниками з метою здійснення спільних закупівель певних груп товарів на добровільних засадах. Однак за вказаний період жодної закупівлі з використанням цього механізму здійснено не було.

      Таким чином, успішне запровадження та отримання економічного ефекту від закупівель на засадах рамкових угод можливе лише за умови подальшого вдосконалення законодавства в частині організації координованих закупівель та прийняття певних політичних рішень щодо запровадження «пілотних» проектів з організації рамкових закупівель (наприклад, у системі охорони здоров’я, освіти), у тому числі із залученням технічної допомоги міжнародних фінансових організацій.

      Механізм проведення в системі міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади внутрішньої контрольно-ревізійної роботи, яка є складовою внутрішнього контролю, визначений Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» від 28.09.2011 р. № 1001. Об'єктом внутрішнього аудиту є діяльність центрального органу виконавчої влади, його територіальних органів та бюджетних установ у повному обсязі або з окремих питань (на окремих етапах) та заходи, що здійснюються його керівником для забезпечення ефективного функціонування системи внутрішнього контролю (дотримання принципів законності та ефективного використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, виконання завдань, планів і дотримання вимог щодо діяльності центрального органу виконавчої влади, його територіальних органів і бюджетних установ, а також підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади).

      Тобто наявність системи внутрішнього контролю властива переважно головним розпорядникам коштів.

      У структурі більшості головних розпорядників наразі створені чи створюються підрозділи внутрішнього контролю та аудиту. Крім цього, на вимогу відповідних рішень Кабінету Міністрів України практично в усіх міністерствах є підрозділи, відповідальні за антикорупційну роботу. Одним з основних завдань вказаних підрозділами є запобігав фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів. Внутрішній аудит проводиться згідно з планами, що формуються підрозділом та затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи після погодження з відповідними органами Держфінінспекції.

      Керівник центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи для своєчасного реагування на проблеми, що виникають під час виконання покладених законодавством на такий орган завдань, може прийняти рішення про проведення позапланового внутрішнього аудиту.

      Додатково в силових міністерствах є служба внутрішньої безпеки, представники якої на правах дорадчого голосу беруть участь у роботі комітету з конкурсних торгів.

      Нижче наведено схему внутрішнього аудиту в частині організації закупівельного процесу на прикладі одного з міністерств.

      Контроль за закупівлями, що здійснюються розпорядниками нижчого рівня та одержувачами коштів, менш формалізований і здійснюється, як правило, у вигляді перевірок фінансово-господарської діяльності, які проводяться відповідними контролюючими підрозділами головних розпорядників коштів.

      В окремих випадках головні розпорядники коштів з метою оперативного контролю направляють для участі в засіданнях конкурсних комітетів нижчих організацій своїх представників. Іншим засобом підвищення ефективності закупівель, який часто використовується на регіональному рівні, а також у системі державних органів, які мають багато підпорядкованих структур чи підрозділів у регіонах (МОЗ, МВС, Мінпаливенерго, МОН молодь спорту) є встановлення типових, стандартизованих технічних вимог до предметів закупівлі.

      Крім цього, в окремих регіонах запроваджена система попереднього узгодження конкурсхої документації (Київська міська державна адміністрація) та спеціального моніторингу закупівель (Мінекономіки АР Крим).

      Водночас аналіз законодавства України дає змогу зробити висновок про відсутність належної відповідальності посадових осіб за порушення фінансової дисципліни, за втрату державних фінансів тощо. Крім того, не визначені ефективні механізми відшкодування шкоди, завданої державі такими порушеннями.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/17071.html " target="_blank">Ссылке