Інноваційна складова процесу антикризового управління як основа сталого розвитку

     

      У конкурентоздатних підприємств розвинутих зарубіжних країн антикризовий менеджмент з використанням інноваційного інструментарію є вагомим механізмом системи управління підприємством в цілому.

      Проблематика антикризового управління підприємствами містить декілька напрямків. Так, основними об’єктами впливу антикризового управління є: проблеми розпізнавання передкризових ситуацій, проблеми запобігання кризи, проблеми життєдіяльності організації в кризовому становищі, проблеми виходу з кризи, проблеми ліквідації наслідків кризи і т.д. [38, 41, 42]. Тобто стратегія антикризового управління підприємства покликана не тільки проводити управління в умовах кризових явищ та виводити підприємства з кризи, а й передбачати кризові явища і заходи щодо їх профілактики та попередження.

      І. Бланк процес антикризового фінансового управління підприємством базує за такими основними етапами [51]: здійснення постійної діагностики фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення симптомів фінансової кризи; розроблення системи профілактичних заходів щодо запобігання фінансовій кризі в ході здійснення діагностики фінансового стану підприємства; ідентифікація параметрів фінансової кризи в разі діагностування її настання; вибір механізмів фінансової стабілізації підприємства, адекватних масштабам його кризового фінансового стану; розроблення і реалізація комплексної програми виведення підприємства з фінансової кризи; контроль за реалізацією програми виведення підприємства з фінансової кризи; розроблення і реалізація заходів щодо усунення підприємством негативних наслідків фінансової кризи.

      Антикризове управління підприємством для ефективного проведення діагностики інноваційної неспроможності підприємства має базуватися на певних принципах, теоретичні основних яких, необхідно вичерпувати із класичних положень антикризового менеджменту [51], а саме:

      - принцип превентивності дій передбачає, що краще запобігати загрозі кризі, ніж здійснювати її локалізацію та забезпечувати нейтралізацію її негативних наслідків;

      - принцип постійної готовності до реагування. Згідно з цим принципом в умовах постійної мінливого середовища, підприємство повинно постійно реагувати на внутрішні та зовнішні симптоми та причини криз підприємства на будь-якому етапі його функціонування; - принцип терміновості реагування передбачає, що, чим раніше будуть застосовані антикризові механізми, починаючи з прогнозування та діагностування щодо всіх елементів виявлення симптомів криз, тим більші можливості відновлення рівноваги матиме у своєму розпорядженні підприємство;

      - принцип альтернативності дій. Відповідно до даної теорії антикризового управління, кожне підприємство повинно передбачати наявність і розгляд максимально можливої кількості альтернативних проектів щодо нейтралізації окремої кризи;

      - принцип адаптивності обумовлений необхідністю високого рівня гнучкості антикризового менеджменту, його швидкої адаптації до тієї чи іншої форми кризи, змінними умовами зовнішнього та внутрішнього фінансового середовища;

      - принцип адекватності реагування підприємства на міру реальної загрози його рівноваги. Застосування окремих інструментів нейтралізації загрози кризи та її ліквідації, має випливати з реального рівня такої загрози й бути адекватною рівню;

      - принцип комплексності рішень, що ухвалюються, стверджує, що практично кожна криза має комплексний характер, тобто стосується функціонування різних підсистем підприємства, а отже, потребує комплексного характеру від сформованої системи антикризових заходів, що розробляються і реалізовуються;

      - принцип пріоритетності використання внутрішніх. Тобто застосування даного принципу передбачає, що у процесі антикризового управління підприємство повинно розраховувати виключно на внутрішні можливості;

      - принцип оптимальності зовнішньої санації. Якщо у процесі вибору форм зовнішньої санації та складу зовнішніх санаторів на стадії глибокої кризи слід виходити із системи певних критеріїв, яка розробляється у процесі антикризового фінансового управління і має бути достатньою та необхідною для вчасного погашення кризи;

      - принцип ефективності визначає необхідність зіставлення ефекту від антикризового управління з витратами на реалізацію його заходів і з наявними фінансовими ресурсами. Антикризове управління (як і управління взагалі) розглядають з позиції виконуваних суб’єктом управління функцій: планування та прогнозування; мотивації та стимулювання; координації; організації; контролю [38, с. 7, 42]. Необхідно пам’ятати, що функції антикризового управління ефективно себе реалізовують лише у сукупності, створюючи певні послідовні етапи (систему) виходу з ситуації.

      Чернявський А. Д. відзначає, що для успішної організації управління на мікрорівні при виникненні кризових явищ та ситуацій необхідні [41, с. 105]: організація перспективного планування; постійне сканування внутрішнього та зовнішнього середовища, з’ясування факторів, які здатні викликати кризу, які погрожують діяльності підприємства; розробка попередніх заходів щодо зниження уразливості підприємства, в тому числі по запобіганню аварій, екологічних лих, природних катаклізмів (повені, грозових зливів і т.п.) створення резервів (фінансових, сировинних); скорочення поточних витрат на виробництво; створення дублюючих систем управління; диверсифікація; активна інноваційна політика як основний механізм виходу з кризи. В умовах масової стагнації вітчизняних підприємств, з урахуванням особливостей їх розвитку, а також залежно від стану об’єкта управління [38, с. 80-81] автори виділяють такі види антикризового менеджменту: попереджувальне, кризове, післякризове.

      Ґрунтуючись на вивчених традиційних етапах антикризового менеджменту [38, 40, 41, 42], розподіл яких залежить від стану об’єкта управління, нами адаптовано інноваційну складову в систему антикризового управління та виділено: етап попереджувального управління інноваційною складовою, етап управління інноваційною кризою, етап післякризового управління інноваційним інструментарієм, систематизація яких представлена на рисунку 1.8. Етапи управління інноваційною складовою в системі антикризового менеджменту повинні відбуватися комплексно і послідовно та гармонійно поєднуючись з іншими антикризовими рішенням. Між окремими елементами системи управління інноваційною складовою процесу антикризового менеджменту існує певна множина взаємозв’язків, які віддзеркалюються у відповідних управлінських рішеннях в межах системи і є реакцією на внутрішні або зовнішні сигнали.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16898.html " target="_blank">Ссылке