Оцінка ефективності управління інноваційним потенціалом підприємства

     

      В ринкових умовах функціонування промислового підприємства особливо важливе значення набуває оцінка ефективності системи управління підприємством вцілому та системи управління інноваційним потенціалом зокрема.

      Варто зазначити, що серед показників, які використовуються в Україні для оцінки ефективності менеджменту інноваційного потенціалу підприємства, відсутні такі, що в повній мірі характеризують ефективність (результативність) управління зазначеного потенціалу, що визначається складністю.

      Оцінка ефективності управління інноваційним потенціалом підприємства набуває особливо важливого значення, оскільки дає змогу встановити на скільки управління зазначеним потенціалом відповідає рівню досягнення встановленої мети.

      Система управління демонструє високу ефективність не лише тоді, коли менеджери підприємств, які приймають управлінські рішення та встановлюють форми контролю, і працівники, які беруть на себе відповідальність за виконання рішень, діють злагоджено, але й тоді, коли між рівнями управління

      (інституційним, управлінським та операційним) налагоджений зрозумілий і чіткий алгоритм взаємовідносин. Відсутність такого механізму між рівнями управління знижує управлінську ефективність інноваційного потенціалу.

      В умовах глобалізації та підвищення конкурентоздатності, значна частка створюваної підприємством вартості генерується інноваційним потенціалом, а отже варто усвідомити, що неефективність системи управління призводить до автоматичного зниження зазначеного потенціалу підприємства генерувати додану вартість. Тобто підвищення ефективності системи управління інноваційним потенціалом підприємства є важливим інструментом зростання капіталізації підприємства.

      На теперішній час серед економістів, менеджерів відсутня єдина точка зору щодо методики проведення оцінки ефективності системи управління інноваційним потенціалом підприємства. Відсутність на підприємствах зазначеної оцінки, яка б відзначалась доступністю в застосуванні і всеохоплюваністю процесів управління, не сприяє виявленню резервів інноваційного потенціалу та передбаченню заздалегідь змін впливу зовнішнього середовища на їх функціонування. Тому обрання певних критеріїв оцінки інноваційного потенціалу управління є однією з найважливіших проблем щодо досягнення ефективного функціонування машинобудівних підприємств. Автором [109] для оцінювання результатів управління наявним інноваційним потенціалом запропоновано наступний перелік показників: частка нової продукції, або такої, що зазнала суттєвих технологічних змін у загальному обсязі продажів; частка нової експортної продукції в загальному обсязі продажів; частка продукції, вдосконаленої протягом трьох останніх років в загальному обсязі продажів; частка інноваційної продукції, виробленої на основі діючих ліцензійних договорів в загальному обсязі продажів; питома вага сертифікованої продукції в загальному обсязі продажів; частка впроваджених нових та суттєво вдосконалених технологічних процесів в загальній їх кількості. Спираючись на викладені теоретико-методологічні аспекти сутності, вважаємо, що вищезазначені показники надають можливість оцінити не результати управління інноваційним потенціалом, а інноваційним процесом. Багато вітчизняних вчених висувають думку, що оцінити економічну ефективність взагалі управління на підприємстві можна тільки на основі якого-небудь критерію або економічного показника. Так, одні науковці вважають прибуток узагальнюючим показником результатів діяльності суб’єктів господарювання та системи управління в цілому. Прихильники такого напрямку наголошують на тому, що якщо головною метою діяльності промислового комерційного підприємства є прибуток, то за рівнем цього показника, по тенденції збільшення або зниження прибутку можна дати оцінку ефективності менеджменту підприємства. Для багатьох промислових підприємств забезпечення прибутковості це основне завдання, що ставить перед собою вище керівництво підприємства. Іноді як цільовий показник вибирають абсолютний показник прибутку, але найчастіше використовують відносні показники, такі як доход на одну акцію, прибуток на інвестований капітал чи прибуток на акціонерний капітал. Цільові показники розраховують, зазвичай, на основі результатів попередньої діяльності й у зіставленні з показниками інших подібних промислових підприємств. Дійсно, важко переоцінити значення прибутку в загальній системі вартісних інструментів управління підприємством, однак такий підхід містить деякі негативні моменти, які доводять недосконалість його застосування, а саме: по-перше, прибуток, виражаючись у грошовому еквіваленті, не завжди відображає сутність досягнутих результатів і якість роботи менеджменту, особливо це суттєво помітно в період інфляції;

      по-друге, на практиці показниками прибутку менеджери можуть досить легко і просто маніпулювати з метою одержання фальсифікованих результатів. Найрізноманітніші, до того ж абсолютно законні, методи амортизаційного обліку, оцінки запасів, обліку витрат на дослідження і розробки, переоцінка необоротних активів підприємства й особливо безліч варіантів реєстрації нових придбань можуть перетворити збитки за окремими статтями витрат у бухгалтерському обліку у великий звітний прибуток і навпаки. Таким чином зазначені цифри з прибутку можуть характеризувати дуже сумнівні результати діяльності;

      по-третє, складно порівнювати між собою за показником прибутку різні промислові підприємства, адже кількісна величина прибутку їх може значно відрізнятися при однаково ефективній роботі.

      Власне кажучи показник прибутку органічно не може використовуватися як об’єктивний критерій ефективності діяльності та розвитку в частині оцінки менеджменту інноваційного потенціалу підприємства.

      Враховуючи вищезазначені слабкі місця прибутку, часто показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства вцілому, прибутковість різних напрямків діяльності, окупність витрат та досконалість менеджменту. Вони найбільш повно, ніж прибуток характеризують кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами. Показники рентабельності використовуються не тільки для оцінки діяльності підприємства, але й як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворення [165]. Однак зазначенні показники «в чистому вигляді» не здатні відображати якість керування, тому що вони не відповідають вимозі системності. На наш погляд, при формування критеріїв оцінювання системи управління інноваційним потенціалом необхідно ґрунтуватися на положеннях, що витікають з особливостей функціонування системи менеджменту вивчаємого потенціалу:

      - система управління інноваційним потенціалом підприємства є складною динамічною системою, яка функціонує в умовах зовнішнього середовища;

      - будь-яке підприємство повинно бути об’єктом зацікавленості інвесторів;

      - основним показником успішності функціонування підприємства у ринковій економіці є показник його ринкової вартості, який віддзеркалює цінність даного підприємства для потенційного інвестора.

      Отже, з погляду методологічних позицій визначення ефективності менеджменту інноваційним потенціалом як складної багатогранної категорії, на нашу думку, повинно зводиться до оцінки якості та ролі управління в забезпечені підтримки конкурентних переваг та сталого функціонування підприємства, яке повинно забезпечуватися підвищенням ефективності механізмів формування, реалізації та накопичення відповідного потенціалу. При цьому під якістю менеджменту інноваційного потенціалу підприємства важливо розуміти сукупність характеристик, які стосуються здатності системи управління визначати реальні цілі й ефективно досягати при найменших витратах.

      Якщо комерційне підприємство хоче не тільки вижити, але й досягти успіху за рахунок інноваційного вектору діяльності в ринкових умовах функціонування, то її системи оцінки управління інноваційним потенціалом підприємства повинні будуватися виходячи зі стратегічних завдань і можливостей. Вважаємо, що стратегію управління інноваційним потенціалом підприємства потрібно формувати на основі мети функціонування підприємства, оцінивши всі наявні можливості й ресурси, що є важливим складником ефективного функціонування промислових підприємств. Адже формування стратегії перспективного розвитку підприємства неможливе без достатнього забезпечення всіма видами ресурсів, а також прийняття правильних управлінських рішень.

      Для цього необхідно знайти такий показник, який, з одного боку, відображав би стабільність діяльності суб’єкта господарювання за рахунок інноваційності, а з іншого боку – були б слідством ефективності управління.

      Отже, на наш погляд, найбільш чутливим до механізму формування, реалізації та накопиченню інноваційного потенціалу промислового підприємства, що віддзеркалює менеджмент відповідного потенціалу, є ринкова вартість підприємства.

      Теоретичними основами доведено, що економічні вигоди власника та інвестора на різних етапах розвитку підприємства характеризуються величиною прибутку, власного капіталу та ринкової вартості підприємства. Етапи і форми трансформації та акумулювання прибутку підприємства можна виразити таким чином: прибуток підприємства є основою збільшення власного капіталу підприємства, який, в свою чергу, формує ринкову вартість підприємства. Всі ці категорії у системі покликані задовольняти економічні вигоди власника (власників) підприємства на різних етапах його розвитку. При цьому ключовим критерієм прийняття управлінських рішень є максимізація економічних вигод власника [166].

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16898.html " target="_blank">Ссылке