Типові тактичні операції та проблеми їх застосування

     

      Останнім часом у криміналістичних дослідженнях особливої актуальності та значимості набувають проблеми, які пов’язані із типізацією тактичних операцій щодо окремих видів (чи категорій) злочинів [672] ). Серед обставин, що пояснюють зазначену тенденцію можна назвати такі. По-перше, окремі криміналістичні методики як типізовані моделі мають включати в себе систему рекомендацій лише типізованого характеру, в тому числі й типові тактичні операції [239] ), які розробляються у відповідності до певного різновиду методик, є їх невід’ємною складовою, максимально «прив’язані» до типових слідчих ситуацій і виходять з конкретних тактичних завдань, що стоять перед слідчим [242] ). По-друге, неможливо розробити усі без залишку тактичні операції до певного виду (категорії) злочинів, а тому може йтися лише про типові, тобто такі, що найбільш часто зустрічаються, виявляють загальне в окремому, індивідуальному [112] ), є прообразами, прототипами певного виду (класу) дій, речей, предметів [593] ). По-третє, типові тактичні операції є найбільш придатною формою адаптації наукових розробок до їх практичної реалізації в ході розслідування конкретного злочинного діяння. Саме типові тактичні операції являють собою доцільні програми дій слідчого, вони виконують важливу методичну функцію і дозволяють обирати правильний напрямок у розслідуванні [666, 680] ).

      Слід зазначити, що в криміналістичній літературі висловлені різні підходи до розуміння типових тактичних операцій, процедури їх типізації. Так, на думку В. Ю. Шепітька, типовою тактично операцією є алгоритм, програма дій слідчого, оперативного працівника, інших осіб щодо завдань, які виникають у слідчих ситуаціях [680, 672] ). У свою чергу І. М. Комаров вважає за доцільне розглядати типову тактичну операцію як своєрідну модель, яка є відображенням певних властивостей досліджуваних об’єктів, обумовлених специфікою події злочинів [315] ). Дещо схожу позицію займають й інші вчені-криміналісти [691, 275] ), які виходять з того, що завдання, засобом вирішення яких виступають тактичні операції, виникають в умовах, що повторюються (у типових слідчих ситуаціях), що надає підстави до типізації «набору» засобів їх розв’язання. У цьому сенсі тактичні операції виступають в якості свого роду модулів (типових моделей) вирішення конкретних завдань, які виникають на певному етапі розслідування.

      Науковцями висловлюються й різні судження щодо розуміння типових тактичних операцій. Зокрема, В. М. Карагодін зазначає, що наявність взаємозв’язку між слідчими ситуаціями і криміналістичними характеристиками, з одного боку, і тактичними операціями, з іншого, надає можливість розробляти типові тактичні операції, які по рівню загальності можна умовно розділити на дві групи. Типові тактичні операції першого, більш високого рівня узагальнення розробляються, щоб використовувати їх в ситуаціях, які являються типовими для злочинів різних видів. Розробка таких операцій можлива, не дивлячись на відмінності не тільки в кримінально-правових, але і криміналістичних характеристиках окремих видів злочинів. Типові тактичні операції другої групи розробляються з урахуванням криміналістичної характеристики окремих видів і груп злочинів і ситуацій, типових для їх розслідування. Названі тактичні операції більш конкретні, оскільки конкретизуються їх завдання і вони мають плануватися на основі більш загальних операцій першого рівня [276] ).

      Погоджуючись з В. М. Карагодіним щодо можливості розроблення типових тактичних операцій двох рівнів, вважаємо, що підходи до їх розподілу мають бути дещо іншими. Як здається, треба виходити з того, що типове відбиває специфіку певного виду, підвиду злочинів (за криміналістичною класифікацією) і тому не може бути характерним для злочинів різних видів. У зв’язку з цим типові тактичні операції повинні мати видову і підвидову спрямованість. Беручи до уваги висловлене, можна надати таку систему типових тактичних операцій. Перший рівень системи утворюють типові-видові тактичні операції, які відбивають специфіку саме певного виду злочинів (наприклад, вбивства). Другий рівень становлять типові-підвидові (предметні) тактичні операції, які створюються у відповідності до конкретного різновиду злочинів, наприклад, вбивства з розчленуванням, вбивства на замовлення. Як наголошує С. Ф. Здоровко, формування тактичних операцій має здійснюватися не тільки щодо такого виду злочинів, як убивства, але й різноманітних його різновидів (модифікацій)  убивств на замовлення, вбивств у «розборках», убивств, поєднаних із викраденням людей та ін. [248] ).

      Все частіше вчені-криміналісти звертаються до формування типових тактичних операцій. Можна стверджувати, що практично кожний науковець, який здійснює побудову окремої криміналістичної методики розслідування, серед результатів свої праці пропонує типові тактичні операції. Так, В. О. Коновалова при розслідуванні вбивств вважає за доцільне провадження таких тактичних операцій як: «Особа вбивці», «Склад і рольові функції злочинної групи», «Знаряддя злочину», «Свідоцька база», «Місце перебування злочинця» [335] ). На її переконання, при розслідувані вбивств, прихованих інсценуваннями, найбільш ефективними є провадження таких тактичних операцій: «Встановлення злочинця», «Виявлення доказів готування інсценування», «Встановлення мотивів вчинення злочинів», «Встановлення способу вчинення і приховування злочину» [342] ). У свою чергу Е. Ю. Березуцький та В. Н. Ісаєнко до типових тактичних операцій при розслідуванні вбивств відносять: «Реконструкцію обставин розслідуваного вбивства», «Атрибуцію трупа» [68, 262] ).

      Заслуговують позитивної оцінки спроби окремих науковців розробити тактичні операції при розслідувані вбивств, пов’язаних із виявленням частин розчленованого трупа, вбивств за відсутності трупа, вбивств осіб, зайнятих у сфері бізнесу, серійних вбивств на сексуальному ґрунті, вбивств, що вчиняються організованими групами [343, 249, 248] ), побудова й реалізація яких має певну специфіку. Так, І. В. Борисенко при розслідуванні вбивств, пов’язаних із виявленням частин розчленованого трупа вирізняє такі тактичні операції: «Встановлення особи невпізнаного трупа», «Пошук відсутніх частин трупа», «Встановлення місця вчинення вбивства і розчленування трупа», «Встановлення особи вбитого», «Перевірка зв’язків потерпілого»,

      «Викриття злочинця», «Докази поведінки», «Пошук злочинця», «Затримання злочинця» [88, 459] ). О. Ю. Булулуков та І. В. Кубарєв при розслідуванні вбивств за відсутності трупа називають такі тактичні операції «Особа злочинця», «Розшук зниклої особи», «Збирання відомостей на місці виявлення трупа» [94, 93, 390] ). В.А. Гриньків при розслідуванні вбивств осіб, зайнятих у сфері бізнесу пропонує вирізняти такі тактичні операції: «Встановлення особи невідомого злочинця, що вчинив вбивство особи, зайнятої в сфері бізнесу», «Встановлення співучасників», «Перевірка алібі підозрюваного» [178, 177] ).

      Досліджуючи методику розслідувані серійних убивств, Г. С. Фоміна вирізняє тактичні операції «Розшук і затримання підозрюваного (обвинуваченого)», «Перевірка показань особи, що визнала себе винною», «Захист доказів», «Ототожнення особистості невпізнаного трупа», «Захист доказів» [601] ). І. В. Усанов при розслідуванні серійних сексуальних убивств пропонує застосовувати такі тактичні операції: «Виявлення особи, яка вчинила серійні вбивства на сексуальному підґрунті», «Вивчення обстановки місця події з метою розпізнавання сексуального характеру вбивства», «Встановлення факту вчинення декількох нерозкритих сексуальних убивств однією і тією же особою», «Збирання і фіксація криміналістично значущої інформації про події, що мали місце», «Встановлення особи жертви», «Взаємозв'язок жертви зі злочинцем та її пізнання при розслідуванні злочину», «Пошук і затримання особи, яка вчинила серійні вбивства на сексуальному ґрунті»,«Перевірка підозри щодо декількох осіб», «Викриття неправдивого алібі», «Вивчення особи підозрюваного», «Пізнання просторово-часових зв'язків та відносин у процесі розслідування серійних сексуальних убивств», «Перевірка правдивості показань», «Спонукання до дачі правдивих показань», «Нейтралізація негативного впливу сторонніх осіб на хід розслідування», «Викриття особи, яка вчинила серійні вбивства на сексуальному ґрунті», «Профілактика причин та умов, що сприяли вчиненню серійних убивств на сексуальному підґрунті» [588] ).

      Науковцями при розробленні методики розслідування викрадення людини виокремлюються типові тактичні (проміжні) завдання і відповідно до них такі тактичні операції: 1) встановлення особи злочинця, визначення кола осіб, які вчинили викрадення людини, визначення ролі кожного з учасників викрадення людини: а) «Особа викрадача»; б) «Зв’язок викрадача з організованими формуваннями»; в) «Склад і рольові функції злочинної групи»; г) «Розшук і затримання викрадача»; ґ) «Груповий обшук»; 2) встановлення особи викраденого, розшук викраденої людини, встановлення місця утримання викраденого, зв’язку між викрадачем і жертвою: а) «Соціальний статус жертви»; б) «Розшук викраденої особи»; в) «Зв’язки жертви»; 3) встановлення місця захоплення (викрадення) і часу вчинення викрадення людини, обставин, що сприяли вчиненню викрадення людини: а) «Обставини (умови) викрадення людини»; 4) встановлення способу і технічних засобів, що використовувалися при вчиненні викрадення людини; а) «Механізм вчинення (організації) викрадення людини»; б) «Знаряддя злочину»; 5) встановлення мотивів вчинення викрадення людини і зв’язків викраденого та його родичів з підприємницькими структурами: а) «Віктимність жертви» [559] ).

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16743.html " target="_blank">Ссылке