Міжнародно-правові стандарти забезпечення законності та правопорядку у Збройних Силах України

     

      Подальша розбудова України як демократичної, правової, соціальної держави неможлива без участі країни у світових і європейських інтеграційних процесах. Офіційно, Українська держава прагне отримати у перспективі членство в Європейському Союзі (ЄС) — одному з найбільш впливових у світі міждержавних утворень, котре об’єднує 27 розвинених держав європейського континенту.

      Курс на європейську інтеграцію є природним наслідком здобуття Україною незалежності. Його витоки — в історії нашого народу й усвідомленні права жити в демократичній, економічно розвинутій, соціально орієнтованій країні. Його мета — створення шляхом масштабних внутрішніх перетворень умов для входження до спільноти європейських розвинутих країн. Сьогодні цей курс є домінантою внутрішньої та зовнішньої державної політики. Підписання Україною у Люксембурзі 14 червня 1994 року Угоди про партнерство і співробітництво між ЄС та Україною (набула чинності 01.03.1998 року) офіційно проголосило прагнення нашої держави стати повноцінним учасником інтеграційних процесів народів Європи [313, Ст. 1794]. Зазначена угода стала базовим документом, який визначає правовий механізм двостороннього співробітництва між Україною та Об’єднаною Європою [207, с. 16-17]. Зазначимо, що реформування системи Збройних Сил є складним і тривалим процесом, який включає в себе комплекс взаємопов’язаних організаційно-господарських, технічних, правових, соціально-економічних й інших заходів [220, с. 282]. Складність комплексу проблем, які слід вирішувати, полягає у їх надзвичайній багатоплановості. Передусім, це переплетіння внутрішніх та зовнішніх факторів, економічних та соціальних проблем, технологічних та людських чинників, відсутність перспективного законодавчого «коридору» для створення надійного воєнного та безпекового середовища в Україні, яке повністю відповідало б викликам ХХІ століття, національним інтересам України, її міжнародним домовленостям і міжнародним зусиллям в ім'я безпечного майбутнього. Враховуючи те, що процес реформування Української армії як такий триває на протязі всього періоду державної незалежності, слід відзначити що значна кількість перетворень була обумовлена Європейськими політичними прагненнями України.

      Забезпечення законності і правопорядку в лавах армії в цілому є загальною запорукою ефективності перетворень у секторі функціонування Збройних Сил України. Це положення повною мірою відповідає зобов’язанням, які взяла Україна перед ЄС у частині внутрішніх перетворень Сектору безпеки і оборони. В цьому контексті доцільно зазначити, що спеціалізованого нормативного документу, який має значення міждержавного договору і предмет правового регулювання якого стосується безпосередньо перетворень у сегменті законності і правопорядку в Збройних Силах Україна з Європейським Союзом не підписувала. Разом із тим, деякі правові зобов’язання у межах військово-політичного діалогу між ЄС та Україною держава все ж має виконувати. На рівні доктринального дослідження ми систематизуємо та проаналізуємо їх зміст і значення.

      Загальним нормативним документом міжнародно-правового змісту, на основі якого здійснюється реформування Збройних Сил України стала вже згадувана Угода про партнерство і співробітництво між ЄС та Україною [313, Ст. 1794]. У статті 6 Угоди визначено, що запорукою зміцнення зв’язків між сторонами угоди є досягнення на основі тісного регулярного політичного діалогу ефективного співробітництва у питаннях, що стосуються зміцнення стабільності і безпеки в Європі, додержання принципів демократії та сприяння правам людини. Ця обставина зумовлює необхідність поступової реалізації цілої низки реформ у багатьох сферах державного управління з метою оптимізації організаційно-штатної структури владних систем, підвищення ефективності функціонування всіх її ланок з метою приведення відповідних показників до загальноприйнятого європейського рівня. Збройні Сили України як найбільш мілітаризована система адміністративного управління в державі також безпосередньо підлягає змінам і покращенням. У продовження зазначеного, військове співробітництво між Україною та ЄС здійснюється відповідно до пріоритетів, визначених особливим документом – «Порядком денним асоціації Україна — ЄС» [225] у частині, що стосується Міністерства оборони України, а також Робочого плану співробітництва Збройних Сил України та Секретаріату Ради ЄС (у сфері Спільної політики безпеки та оборони). Зокрема, розділ 2.3 документу має назву «Зовнішня політика і політика безпеки». У ньому зазначені базові засади співробітництва України і ЄС у сфері зовнішньої політики та політики безпеки, нерозповсюдження зброї та роззброєння, запобігання конфліктам та врегулювання кризових ситуацій. Зокрема це:

      — посилення конвергенції з регіональних та міжнародних питань, запобіганні конфліктам та врегулювання кризових ситуацій; співробітництво щодо покращення ефективності багатосторонніх установ та конвенцій, з метою посилення глобального управління, координації у боротьбі із загрозами безпеці та зосередженні зусиль на питаннях, пов’язаних із розвитком; — інтенсифікація консультацій та координації через наявні дипломатичні та військові канали з метою зосередження зусиль на міжнародних питаннях загального значення, включаючи передусім виклики загальноприйнятим принципам міжнародного миру та безпеки, які встановлено Хартією ООН, Гельсінським заключним актом ОБСЄ та іншими відповідними багатосторонніми документами, а також з огляду на практику України щодо приєднання до заяв і спільних позицій ЄС у сфері СЗБП;

      — продовження діалогу щодо імплементації Європейської стратегії безпеки;

      — пожвавлення консультацій між Україною та ЄС щодо врегулювання кризових ситуацій;

      — продовження практики спільного визначення можливостей для України щодо участі у майбутніх операціях ЄПБО, використовуючи позитивний досвід участі України в операціях ЄС на Балканах, а також з огляду на поточні дискусії стосовно можливої участі України у військово-морській операції ЄС «Аталанта» ;

      — поглиблення співробітництва між Україною та ЄС в операціях із врегулювання криз під проводом ЄС, включаючи постійну участь України у відповідних навчаннях щодо врегулювання криз та навчальних заходах, пов’язаних з ЄПБО;

      — збільшення взаємосумісності між українськими миротворчими підрозділами та військовими силами ЄС шляхом використання досвіду, здобутого у відповідних операціях із врегулювання криз ЄС, у яких брала участь Україна. Україна висловила зацікавленість вивчити на двосторонньому рівні можливість залучення підрозділів Збройних Сил України до формування багатонаціональних бойових тактичних груп ЄС;

      — Україна та ЄС посилять спільні зусилля у рамках військового співробітництва з метою дієвого врегулювання Придністровського конфлікту у Республіці Молдова;

      — Україна та ЄС продовжать співробітництво з Республікою Молдова з прикордонних питань;

      — визначення подальших конкретних шляхів досягнення конвергенції у сфері зовнішньої політики та політики безпеки;

      — вжиття заходів з метою стимулювання військового та технологічного співробітництва між Україною та ЄС;

      — заохочення та сприяння безпосередньому співробітництву щодо конкретних заходів, спільно визначених сторонами, між відповідними установами України та агентствами СЗБП/ЄПБО і такими органами, як Європейське оборонне агентство, Інститут ЄС досліджень безпеки, Супутниковий центр ЄС та Європейський безпековий та оборонний коледж.

      Також важливим кроком на шляху військово-політичної інтеграції України до ЄС є налагодження тісного співробітництва щодо протидії спільним загрозам безпеці, включаючи боротьбу з тероризмом, нерозповсюдженням зброї масового знищення та незаконного експорту зброї. На реалізацію цього пріоритету Україна і ЄС спільними зусиллями зобов’язуються:

      — продовжувати співробітництво у сфері нерозповсюдження зброї масового знищення, включаючи аспекти, пов’язані з приєднанням та імплементацією на національному рівні відповідних міжнародних інструментів, таких як КХЗ, КБТЗ та ДНЯЗ, та режимів експортного контролю;

      — удосконалювати систему національного експортного контролю, контролю експорту та транзиту товарів, пов’язаних із ЗМЗ, включаючи контроль за кінцевим використанням товарів та технологій подвійного використання ЗМЗ, відповідно до Регламенту ЄС щодо експортного контролю товарів подвійного використання, прийнятого у 2000 році та відповідно до його оновленої версії, подальше співробітництво у розробленні національних переліків товарів подвійного використання, контроль над нематеріальними передачами технологій, посиленні системи експортного контролю, включаючи запобігання та санкції за порушення, та взаємодію з промисловістю;

      — продовжувати співробітництво щодо боротьби проти незаконної торгівлі ядерними матеріалами;

      — розвивати співробітництво з метою покращення стандартів біобезпеки та біозахисту в лабораторіях, інших приміщеннях та під час транспортування небезпечних біоагентів, зокрема відповідно до поточного діалогу щодо можливого співробітництва у сфері біобезпеки та біозахисту в Українській санепідеміологічної станції (АР Крим, м. Сімферополь);

      — співробітничати щодо посилення безпеки діяльності у космічному просторі, шляхом вироблення заходів міждержавної довіри;

      — розвивати співробітництво у сфері контролю за експортом військових технологій та обладнання, а також у спільній підтримці процесу щодо обговорення Угоди про торгівлю зброєю; — розвивати співробітництво у сфері боротьби з незаконною торгівлею легким озброєнням та стрілецькою зброєю і їх боєприпасами;

      — спільне протистояння загрозам безпеці, що можуть бути спричинені українськими запасами звичайних видів зброї та застарілих боєприпасів, включаючи легке озброєння і стрілецьку зброю та їх боєприпаси, а також протипіхотні міни, відповідно до положень Оттавської конвенції про заборону використання, накопичення, виробництва та передачі протипіхотних мін.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16744.html " target="_blank">Ссылке