Застосування норм кримінального права як форма індивідуального кримінально-правового регулювання
Досягнення мети правового регулювання суспільних відносин здійснюється тоді, коли встановлені нормами права правила поведінки втілюються в життя відповідними суб’єктами — адресатами цих норм. У цьому випадку йдеться про те, що правило поведінки, загальним чином визначене в нормі права для певної ситуації, з площини потенційного («як має бути») переходить у площину реального («як є»), інакше кажучи — реалізується. Не можна не погодитися з А. В. Наумовим у тому, що «оскільки основною функцією правової норми є правове регулювання суспільних відносин, остільки виконання її завдань полягає у фактичному врегулюванні нею конкретних суспільних відносин. Якщо норма права виконала своє соціальне призначення, тобто підкорила собі вольову поведінку людей у процесі їх спільної діяльності або спілкування, можна сказати, що реалізація цієї правової норми є наявною» . Саме реалізація норми права завершує процес правового регулювання суспільних відносин і залежно від того, якою вона (реалізація) є, можна судити і про якість самого правового регулювання в цілому, і про стан правопорядку (законності) в суспільстві, і про ефективність окремих державних та соціальних інституцій, і про деякі інші явища, що пов’язані з правовим регулюванням. У зв’язку з цим теоретичні питання реалізації норм права традиційно мають вагоме значення не тільки у вченні про правове регулювання суспільних відносин, а й в усій правознавчій науці (як загальній теорії, так і в окремих галузях) загалом.
Дослідження окремих питань реалізації норм права в поведінці учасників правовідносин почалося у вітчизняному правознавстві ще наприкінці ХІХ століття, проте особливого розвитку набуло у другій половині ХХ століття з появою концепції механізму правового регулювання. Ґрунтовні дослідження цих питань з позицій загальної теорії права здійснювали С. С. Алексєєв, С. Н. Братусь, А. Б. Венгеров, І. Я. Дюрягін, В. М. Карташов, В. В. Лазарєв, П. О. Недбайло, А. С. Піголкін, Ю. С. Решетов та деякі інші автори. У результаті проведених ними досліджень було вироблено та досліджено як загальне поняття реалізації норм права, так і виділено та описано його форми. І слід відзначити, що в цілому ці питання були розв’язані достатньо повно і послідовно, у зв’язку з чим протягом певного часу задовольняли потреби юридичної науки.
Проте переосмислення багатьох юридичних концепцій, кардинальні зміни в методологічних підходах до дослідження проблем держави та права привели до того, що в уже здавалося б давно вирішених питаннях правознавці знаходять нові аспекти, нові залежності, відкривають раніше не відомі грані досліджуваних явищ. Загальновідомо, що тільки послідовне проведення поділу права на публічне та приватне і постановлення висновків у залежність від тієї чи іншої природи досліджуваної галузі права вже привело правознавців до нових висновків щодо певних властивостей окремих, раніше вже неодноразово досліджуваних явищ . Цілком імовірно, що критичний аналіз вчення про реалізацію норм права з урахуванням його природної дихотомії дасть змогу розглянути особливості її прояву в приватному та публічному праві, що, у свою чергу, стане підвалинами для подальших наукових досліджень реалізації норм кримінального права як права публічного.
У загальній теорії права питання про поняття реалізації норм права вирішується без конкретизації того, про реалізацію приватного чи публічного права йдеться. Тим не менше, окремі дослідники вкладають у нього дещо різний зміст, залежно від того, як ними розуміється регулятивна функція права. Ті, хто дотримуються вузько юридичного розуміння правового регулювання, тобто як впливу права на поведінку суб’єктів виключно через юридичні засоби, пов’язують регулятивну функцію права тільки з правовідносинами. Зокрема, ці автори вважають, що будь-яка правова норма може бути реалізована тільки у правовідносинах, а поза ними жодна правореалізація неможлива . Інші ж вчені, розуміючи регулятивну функцію права більш широко, тобто включаючи до неї не тільки власне юридичний вплив на суб’єктів, а й ціннісно-орієнтаційний, виховний, ідеологічний тощо, цілком логічно більш широко розуміють і реалізацію права. Зокрема, вони вважають, що реалізація правової норми відбувається не тільки через правовідносини, що існують й інші форми цього процесу .
Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16746.html " target="_blank">Ссылке
