Застосування альтернативних диспозицій норм кримінального права
Якщо під альтернативною диспозицією норми кримінального права розуміти такий елемент її структури, який визначає повноваження держави як суб’єкта кримінальних правовідносин, покласти на особу, яка вчинила злочин, кримінальну відповідальність, або ж звільнити її від такої, а застосуванням норм кримінального права вважати імперативну владну діяльність тієї ж таки держави (в особі суду) з визнання конкретного скоєного особою діяння злочином та встановлення його кримінально-правових наслідків, то цілком слушним буде висновок про те, що застосування диспозиції норми кримінального права — це стадія застосування норми кримінального права, яка полягає у покладенні на особу, яка вчинила злочин, кримінальної відповідальності або звільненні її від такої.
Питання застосування диспозицій норм кримінального права (з урахуванням відомих розбіжностей у термінологічному означенні цього структурного елемента норми кримінального права) досліджувалися в нашій науці в рамках вчення про призначення покарання (М. І. Бажанов, С. А. Велієв, А. А. Мамедов, М. М. Становський, М. Д. Шаргородський та ін.), звільнення від кримінальної відповідальності (Х. Д. Алікперов, Ю. В. Баулін, Л. В. Головко, В. С. Єгоров, А. В. Єндольцев, С. Г. Келіна, Л. М. Кривоченко та ін.) та звільнення від покарання (Н. Д. Дурманов, Г. Д. Коробков, В. А. Ломако, І. С. Ретюнських, Ю. М. Ткачевський та ін.). Не заперечуючи теоретичного та практичного значення досліджень згаданих та інших авторів, особливо ж тих, які були проведені вже останнім часом, тим не менше вважаємо за потрібне спеціально звернутися до осмислення проблеми застосування диспозицій норм кримінального права з урахуванням відзначених вище особливостей розуміння її змісту. В такому розумінні питання застосування альтернативних диспозицій норм кримінального права в науці кримінального права ще не досліджувалися.
У зв’язку з цим ми ставимо собі за мету визначити зміст поняття «застосування альтернативної диспозиції норми кримінального права», його види та характеристики.
Визначаючи поняття «застосування альтернативної диспозиції норми кримінального права», вважаємо за необхідне перш за все звузити обсяг самого поняття «диспозиція норми кримінального права». Як вже відзначалося нами вище, особливим різновидом диспозицій норм кримінального права, існування якого зумовлене специфікою самого призначення даної галузі права, є традиційна диспозиція (санкція), яка фігурує в традиційних кримінально-правових нормах. Сутність такої диспозиції полягає в тому, що нею визначаються повноваження держави щодо покладення на особу, яка вчинила злочин, кримінальної відповідальності. Такі диспозиції (санкції) характерні для переважної більшості норм кримінального права, а їх застосування пов’язане з низкою особливостей, що стосуються загальних засад та спеціальних правил призначення покарання. У рамках цього підрозділу досліджуватимуться питання застосування лише таких диспозицій норм кримінального права, які не є санкціями, тобто нетипових, альтернативних диспозицій норм кримінального права.
Нетиповими (альтернативними) нормами кримінального права ми називаємо ті норми, диспозиція яких передбачає повноваження держави, що не пов’язані з покладенням на особу кримінальної відповідальності, а, навпаки, пов’язані зі звільненням її від такої відповідальності. Норми кримінального права, що містять таку диспозицію (диспозицію, яка не є санкцією), посідають значно меншу питому вагу в системі кримінального права, порівняно з традиційними нормами, що передбачають покладення кримінальної відповідальності. Проте їх особливість, нетиповість, важливість для кримінально-правового регулювання суспільних відносин, а також відносно незначний рівень наукової розробленості проблем їх застосування вимагають спеціальної уваги. Отже, повноваження держави, що передбачене альтернативними диспозиціями норм кримінального права, є протилежним до того, яке передбачене традиційними диспозиціями (санкціями) таких норм: якщо традиційні диспозиції (санкції) передбачають покладення кримінальної відповідальності, то альтернативні диспозиції передбачають звільнення від неї.
Поняття звільнення від кримінальної відповідальності, хоч і неодноразово вживається в КК України, проте легального визначення не має. Нами під звільненням від кримінальної відповідальності розуміється засіб кримінально-правового реагування держави на вчинений злочин, що не пов’язаний із реалізацією потенційної кримінальної відповідальності, але розрахований на інші шляхи впливу на особу, що вчинила злочин, а також на інших осіб, у рамках державної політики протидії злочинності. Звільнення від кримінальної відповідальності так само, як і сама кримінальна відповідальність, є за своєю природою ретроспективними кримінально-правовими явищами. Воно хоч і реалізується на майбутнє, але звернене в минуле — є реакцією держави на поведінку особи в минулому. Звідси логічним є висновок, що при звільненні від кримінальної відповідальності важливу роль відіграє відмова держави від повної або часткової реалізації своїх повноважень із застосування до особи, що вчинила злочин, кримінальної відповідальності . Ю. В. Баулін, піддавши аналізу і критиці різноманітні підходи до визначення поняття звільнення від кримінальної відповідальності, визначив його як «передбачену законом відмову держави від застосування до особи, яка вчинила злочин, обмежень її певних прав і свобод, визначених КК України» . Слід відзначити, що подібне розуміння звільнення від кримінальної відповідальності знайшло не тільки широку підтримку в науці кримінального права, а й визнання з боку правозастосовчих органів. Зокрема, в узагальненні практики застосування судами законодавства, що регулює закриття кримінальних справ, здійсненому Судовою палатою у кримінальних справах Верховного Суду України, відзначалося, що: «Звільнення від кримінальної відповідальності — це відмова держави (її компетентних органів) від засудження особи, яка вчинила злочин, та застосування до неї кримінально-правових засобів примусового характеру. Закриття справ щодо таких осіб є проявом загальної тенденції розвитку кримінального законодавства у напрямі пом’якшення відповідальності за злочини невеликої та середньої тяжкості, вчинені вперше, законодавчим втіленням державного гуманізму, наданням державою людині, яка оступилася, можливості виправитися. Водночас звільнення від кримінальної відповідальності не є виправданням особи» .
Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16746.html " target="_blank">Ссылке
