Передумови становлення судової влади у правовій державі

     

      Судова влада, яка здатна неупереджено і справедливо забезпечувати суспільство правосуддям, залежить від багатьох факторів. Насамперед ― це зовнішні чинники, які є первинною основою будь-яких соціально-політичних перетворень та реформ. Зазвичай коли говорять про судову владу, то передусім торкаються нормативного регулювання організаційних та процесуальних питань побудови судової системи, і, як правило, поза увагою залишаються головні передумови становлення судової влади, а це ― політичний режим країни, її економічний, соціальний та культурний рівень розвитку.

      Всі сегменти суспільного розвитку є тісно взаємопов’язаними: незавершеність і недосконалість політичних інститутів створює перешкоди для правової реформи та реформи економічної сфери, а ті, у свою чергу, гальмують поступ до реформування політичної й адміністративної систем України. Як наслідок системного дисбалансу ― рівень суспільної довіри до судово-правової системи залишається надзвичайно низьким [557, с.46-47]. Послуги таких інституцій, як міліція, суд, прокуратура та адвокатура є хронічно мало затребуваними — понад 90 % респондентів, опитаних Інститутом соціології НАН України в 2005 і 2006 рр., взагалі не зверталися до них у пошуках справедливості. Як відомо, 4060 % судових рішень не виконуються [539, с.7].

      Тому одним із вагомим чинників, який впливає на організацію і функціонування судової влади, є економіка країни як основа стабільної публічної влади. Перехідні стани економіки або її різкі коливання справляють, як правило, негативний вплив на організацію та діяльність публічної влади, і тоді судова влада зазнає негативних впливів цих процесів, стає вразливою та послаблюється.

      На фоні слабкої державної економіки перешкодою у формуванні відповідальної публічної влади в Україні є незначний прошарок чи практично відсутній середній клас, стан заможності якого у розвинутих країнах дає можливість активно та незалежно впливати на політичні процеси, запобігати узурпації влади та зловживанням нею.

      Тому, як слушно зазначає С. І. Максимов, сучасна економічна криза не обійшла й питання життєдіяльності громадянського суспільства в Україні. Здійснюється звуження громадянського суспільства на основі зменшення доходів і, як наслідок, звуження середнього класу. Відбуваються зміни в свідомості людей: збільшується кількість тих, хто втомився від свободи і орієнтується на «сильну руку». Для багатьох громадських організацій ускладнюються умови їх існування внаслідок зменшення фінансування з-за кордону. Водночас відтворення повноцінного функціонування інститутів громадянського суспільства є тим завданням, яке сприятиме пробудженню творчої ініціативи громадян, без чого неможливо зробити рішучі зміни в розбудові правової держави. Це є шлях від патерналістської до масової правової та цивілізованої політичної свідомості [337, с.68].

      Перехід до ринкової економіки та розпочата у 90-х роках приватизація державного капіталу не виконали головного завдання ― зародження та поступового формування середнього класу як основи громадянського суспільства. Некерованість процесу, політичні та корупційні зловживання призвели до зриву програми приватизації, що мала виступити головною економічною опорою у формуванні новітнього українського суспільства.

      З цього приводу слушним є висновок І. Р. Юхновського про те, що середній клас є основним генератором та носієм демократії й інноваційного процесу в суспільстві. Одна з найголовніших соціальних проблем ― розвиток середнього класу, що має стати кількісно переважаючим. Рівень життя середнього класу має бути таким же, як і в ЄС. Лише завдяки цьому українське суспільство може стати інноваційним. Панівний середній клас є основою стійкої, справедливої держави [627]. Ще свого часу Аристотель зазначив: «З природного стану держави неминуче випливає, що вона матиме найкращий державний устрій, коли її складатимуть «середні» громадяни .... Середній стан найкращий для державного устрою, бо тільки завдяки йому відсутні групові чвари; там, де середнього прошарку багато, найрідше бувають громадянські чвари й незгоди. І великі держави саме з цієї причини найменше терплять від внутрішніх заколотів, бо в них присутні значна частина середнього прошарку. Та коли середній прошарок відсутній, злидарі придушують своєю чисельністю, і держава потрапляє в скруту, йдучи відтак до своєї загибелі»[4, с.115-116].

      Середній клас є не лише запорукою стабільності суспільства, а й суспільним суб’єктом, зацікавленим у підтримці інститутів, здатних цю стабільність забезпечувати та захищати, насамперед інститут права. Саме середній клас є основою громадянського суспільства, суть якого полягає у просуванні та захисті засад демократії, верховенства права та протистоянні будь-яким посяганням на права громадян, у тому числі з боку держави.

      Отже, без середнього класу неможливе громадянське суспільство, а без останнього ― правова держава (оскільки правова держава і громадянське суспільство є взаємозалежними і взаємозумовленими явищами). Тому розвиток демократії, становлення громадянського суспільства і правової держави ― це тісно пов’язані процеси.

      Демократизація держави передбачає створення відкритого суспільства [587, с10] як форми суспільної організації, яка забезпечує найвищий ступінь свободи особи відповідно до правил і норм, необхідних для функціонування суспільства. Це таке ефективне і «чисте» державне управління, на яке не тисне держава і яке забезпечує достатні можливості для функціонування громадянського суспільства і приватного сектора, незалежного від держави. Таке широке визначення відкритого суспільства збігається з визначенням демократії [510, с.38-49].

      Тому, як справедливо зазначив В. В. Цвєтков, справжня демократія — це такий політичний лад, де панує не тільки державна влада, а й громадянське суспільство, де суспільні відносини унормовані конституцією та законами [587, с.11].

      Разом з тим сьогодні наявний ризик руйнації основоположного зв’язку «громадянське суспільство ― правова держава» через те, що громадянське суспільство в Україні лише формується, а держава вже фактично набула стійких рис неправової. Інакше кажучи, середній клас як соціальна основа громадянського суспільства, яке поки що не відбулося, та влада неправової держави не можуть бути ні партнерами, ні опонентами, оскільки вони взаємно відчужені та не перетинаються, існують у «паралельних світах» [488, с.2-4].

      Сьогодні більшість вітчизняного суспільства стоїть на межі бідності. Низький рівень життя обмежує людину в її громадянській активності та є вагомою перешкодою у формуванні відповідальної публічної влади. Бідність українського суспільства ― одна з головних причин правового нігілізму, конфліктності та порушень законності. І за це несе відповідальність держава. Саме вона мала б створювати реальні умови для подолання бідності, зокрема, дієво сприяти становленню та розвитку дрібного та середнього підприємництва, здатного стати головною опорою вітчизняної економіки та основою середнього класу, відродженню аграрного сектору як провідної галузі вітчизняної економіки.

      Хоча висловлюються і більш оптимістичні погляди на цю проблему. Так, російський учений О. В. Смирнов, оцінюючи стан розвитку середнього класу в Росії та Україні, зазначає: «Саме середній клас сьогодні є тим локомотивом на Заході, який виступає рушійною силою суспільства. Напевне, склався він і на просторі, де існував Радянський Союз. Згідно з деякими оцінками кількість людей у Росії, що відносять себе до середнього класу, зросла з 1999 по 2002 р. майже удвічі. Це середні підприємці, менеджмент, кваліфіковані інженерні і науково-технічні кадри промисловості, професорсько-викладацький склад вузів, особи «вільних» професій (адвокати, артисти, журналісти та ін.), представники ряду політичних співтовариств, конструктивно налаштована частина еліти вітчизняних спецслужб і армії, а також цивільної бюрократії, що не втягнута в особисті відносини з олігархами, криміналітетом та тіньовим бізнесом. Подібні люди своїм життєвим пріоритетом зазвичай вважають освіту, творчу роботу, широку самореалізацію особистості, життєвий успіх і, що не менш важливо, законність і порядок, які створюють умови для досягнення означених цілей. Загалом, цей суспільний клас схильний до способу життя, що виробила західна цивілізація, при тому, що він не заперечує традиційного вітчизняного менталітету та істинного патріотизму.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16747.html " target="_blank">Ссылке