Кримінологічне дослідження ступеня віктимізації населення, його оцінки стану злочинності та діяльності міліції по боротьбі з нею

     

      Опитування населення з метою визначення ступеня його віктимізації є в даний час є одним з найбільш значущих видів вибіркового кримінологічного дослідження, спрямованого на визначення реального стану злочинності в країні. В ряді країн його результати розглядаються на ряду з даними офіційної статистичної звітності щодо злочинності. З огляду на це доцільно стисло розглянути основні етапи розвитку даного виду кримінологічного дослідження у світовій та вітчизняній кримінології.

      Перше масштабне опитування жертв злочинів з метою визначення рівня кримінальної віктимізації було проведено американською окупаційною владою на Сицилії у 1943 р. Це опитування мало разовий характер. Пізніше, у середині 1960-х років, у США на замовлення президентської комісії «Правоохоронна діяльність та Міністерство юстиції» було реалізовано масштабне опитування населення на регіональному та національному рівнях [396, с. 77]. Починаючи з 1970-х років віктимологічні щорічні або періодичні (раз на 2 або 3 роки) опитування здійснювалися в ряді країн Європи (Велика Британія, ФРН, Шотландія, Північна Ірландія, Нідерланди, Швеція, Швейцарія тощо), Америки (США, Канада, Аргентина тощо), а також в Австралії.

      Найбільшого розвитку такі опитування набули в США та Великій Британії. У США національні опитування щодо віктимізації (National Crime Victimization Survey — NCVS) проводяться Бюро перепису населення США (United States Census Bureau) починаючи з 1973 р. двічі на рік. Так, у 2009 р. таким опитуванням було охоплено 38728 домогосподарств та 68665 їх членів віком від 12 років і старших [397], а у 2011 р. ці показники склали 78800 та 143120 відповідно [398]. Зазначені дані вважаються придатними для зіставлення з даними Єдиних звітів про злочинність (Uniform Crime Report — UCR [399]), які щорічно складаються Федеральним бюро розслідувань (ФБР). У Великій Британії аналогічні опитування (British Crime Survey — BCS) проводяться з 1982 р. через різні проміжки часу, здебільшого раз на два роки. У зв'язку з тим, що в Шотландії почали проводити власне опитування такого роду, в даний час таке опитування називається Опитування щодо злочинності в Англії та Уельсі (Crime Survey for England and Wales) [400]. В опитуванні 2010–2011 рр. взяли участь біля 51000 респондентів, з них 47000 віком 16 років і старше, а решта — діти у віці від 10 до 15 років, які опитувались окремо за спеціальним запитальником [401].

      З 2008 р. загальнонаціональні дослідження громадської думки із зазначених питань проводяться в Росії. Згідно з наказом МВС Російської Федерації від 30.12.2007 № 1246 «Про підвищення ефективності вивчення громадської думки про рівень безпеки особи та діяльності органів внутрішніх справ Російської Федерації на основі використання позавідомчих джерел соціологічної інформації» незалежною соціологічною компанією Фонд Громадська Думка (Фонд Общественное Мнение — ФОМ) на замовлення МВС Російської Федерації щороку проводяться репрезентативні опитування населення країни з широкого кола питань, які стосуються рівня віктимізації громадян, ставлення до працівників поліції, оцінки їх діяльності тощо [212, с. 3]. Так, у 2012 р. опитування проводилось у 83 регіонах Росії, в кожному з яких проанкетували не менше 400 осіб, а загальний обсяг вибірки склав 32200 респондентів [402, с. 18]. З 2012 р. координація всієї роботи по проведенню моніторингу громадської думки на основі позавідомчого збору соціологічної інформації наказом МВС Російської Федерації від 19.12.2012 № 1114 покладено на провідну науковому установу системи МВС — Федеральну державну казенну установу «ВНДІ МВС Росії» [403, с. 38].

      Окрім національних віктимологічних опитувань була реалізована також довгострокова програма періодичних міжнародних опитувань жертв злочинів (The International Crime Victim Survey — ICVS). Перше опитування було проведене у 1989 р. у 16 країнах Міністерством юстиції Нідерландів у співробітництві з Міністерством внутрішніх справ Великої Британії та Університетом м. Лозанна (Швейцарія). Наступні опитування були організовані Міжрегіональним Інститутом ООН з вивчення злочинності та правосуддя (UNICRI) у 1992–1994 рр. (30 країн), 1995–1998 рр. (47 країн) та 1999–2003 рр. (49 країн). Протягом 2004–2005 рр. відбувалося п'яте опитування, яке проводилось у 36 країнах [404, с. 12–13]. З проведенням шостого опитування, яке мало здійснюватись з 2009 р., виникли труднощі через брак коштів. В результаті було реалізовано пілотне віктимологічне опитування в 6 європейських країнах (ICVS 2010) [405, с. 15]. Україна брала участь у зазначеній програмі в 1997 та 2000 р. Опитування проводилися дослідницькою компанією «Українські опитування і дослідження ринку» (USM) та Інститутом соціології НАН України у 1997 р., Київським Міжнародним Інститутом соціології (КМІС) та Інститутом соціології НАН України — у 2000 р. і охоплювали мешканців м. Києва [406]. Як свідчить вивчення інструментарію та результатів вказаних опитувань як на національному, так і на міжнародному рівнях, акцент у них робився на визначення реального стану розповсюдження злочинів певних видів на території країни або групи країн.

      У 2005 р. було створено міжнародний консорціум Європейське анкетування щодо злочинності та безпеки (European Crime and Safety Survey — EUICS), який включав провідні європейські дослідницькі центри, акумулював дані віктимологічних опитувань з більшості європейських країн і здійснював дослідження в руслі, визначеному ISVS [407], але у наступні роки він не реалізував помітних дослідницьких проектів.

      В Україні власні опитування такого роду до цього часу проводилися окремими державними органами, науково-дослідними установами та навчальними закладами. Так, у 2001 р. у рамках міжнародного дослідницького проекту соціологами України і Росії було проведено віктимологічне опитування молоді віком 16 років і старше, що проживає у Харківській та Білгородській областях (вибірка – 5000 респондентів) [408, с. 149–169]. У 1994–1995 рр. колективом викладачів та студентів Юридичного інституту Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова (в подальшому — Одеської національної юридичної академії) було проведено віктимологічне опитування 4000 жителів Південного та Південно-Західного регіонів [409, с. 245–248].

      З 1996 р. понад 70 опитувань громадської думки жителів Луганська та Луганської області, у тому числі віктимологічних, проведено лабораторією кафедри кримінології, конфліктології та соціології Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Є.А. Дідоренка [410].

      У 2002–2004 рр. Держкомстатом України (нині — Державна служба статистики України) за підтримки Міжнародної організації праці та ПРООН було здійснено всеукраїнське вибіркове дослідження «Базова захищеність населення України» (обсяг вибірки — 9400 респондентів), у процесі якого з'ясовувалися питання віктимологічного характеру, зокрема стосовно відчуття безпеки у громадян, вчинення щодо них злочинів протягом останніх 12 місяців перед опитуванням, їх звернення чи не звернення з цього приводу до міліції, їхньої оцінки роботи правоохоронних органів та рівня довіри до їх працівників.

      Незважаючи на досить тривалу практику здійснення віктимологічних опитувань, вони не стали предметом серйозного теоретичного аналізу у вітчизняній кримінології. Так, у змістовній монографії В.О. Тулякова віктимологічні опитування розглядаються як важливий метод пізнання особливостей віктимної поведінки населення різних країн, яке сприяє вчиненню злочинів [409, с. 211–247]. Харківські вчені, зокрема I. П. Рущенко, розглядають віктимологічні опитування, перш за все, як засіб дослідження латентної злочинності [408, с. 133–170].

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16748.html " target="_blank">Ссылке