Кримінологічне дослідження стану злочинності та заходів протидії їй методом експертного опитування працівників правоохоронних органів

     

      При проведенні кримінологічних досліджень опитування працівників правоохоронних органів застосовується не менш часто, ніж опитування населення, а в останні роки, можливо й частіше, оскільки опитування осіб цієї категорії у сучасних умовах легше організувати.

      Нижче ми розглянемо пізнавальні можливості вибіркових експертних опитувань працівників правоохоронних органів на основі аналізу результатів проведених під керівництвом автора опитувань двох основних видів — загального, тобто спрямованого на встановлення загальної оцінки працівниками міліції стану злочинності, адекватності офіційної статистичної інформації щодо неї, діяльності ОВС щодо протидії злочинності, готовності населення до співпраці з працівниками міліції, та спеціального або проблемного, спрямованого на визначення ставлення правників міліції до певної проблеми та шляхів її вирішення.

      Загальне опитування проводилось серед працівників міліції різних регіонів, які заочно навчаються в НАВС, в режимі моніторингу протягом 2003–2011 рр. Середньорічний обсяг вибірки складав 309 осіб, загальна кількість опитаних — 2780.

      Основні результати опитування є такими (додаток Б).

      Протягом аналізованого періоду більшість опитаних (у середньому 51,5%) вважали, що злочинність в Україні у році, коли проводилось опитування, зросла. В окремі роки частка респондентів, які дотримувалися такої думки перевищувала 60%, зокрема у 2011 р. вона становила 63,7%. Середній відсоток працівників міліції, які вважали, що злочинність в країні залишилась на рівні попереднього року, дорівнював 32,6%. Думку щодо зменшення рівня злочинності в країні підтримували протягом аналізованого періоду у середньому 9,8% респондентів, а у 2008–2011 рр., цей показник коливався в межах 5–6%.

      Поширення серед опитаних працівників міліції уявлення щодо зростання злочинності, яке суперечить даним офіційної статистики за 2004–2008 рр., пояснюється їх оцінкою повноти відображення в офіційних статистичних даних реального рівня злочинності. Протягом років, у які проводилось опитування, 63,1% респондентів погоджувались з твердженням, що офіційні статистичні дані занижують реальний рівень злочинності. При цьому слід відмітити, що відсоток осіб, які дотримувалися такої думки помітно зменшився в останні роки аналізованого періоду (2003 р. — 77,3%, 2010 р. — 49,3%, 2011р. — 55,4%).

      Середня частка осіб, які вважали, що офіційні статистичні дані відображають реальний рівень злочинності, становила 15,7%, але вона помітно коливалась в окремі роки (2008 р. — 7,6%, 2005 р. — 21,3%, 2011 р. — 16,7%).

      Звертає на себе увагу зростання відсотку респондентів, які підтримали твердження, що офіційні статистичні дані завищують реальний рівень злочинності. Якщо у 2003 р. їх частка дорівнювала 0,3%, то у 2005 р. — 8,2%, у 2010 р. — 20,1% і у 2011 р. — 16,7%.

      Ці дані підтверджують той факт, що у сфері обліку та реєстрації злочинів відбуваються складні та суперечливі процеси, які проявляються як в не потраплянні до обліку значної частини злочинів, так і у включенні до обліку в якості злочинів певної частини діянь, які є адміністративними правопорушеннями.

      Серед оцінок опитаними діяльності ОВС по боротьбі зі злочинністю в цьому році порівняно з попереднім переважала нейтральна — залишилась без змін (у середньому 47,9% респондентів). Відсоток респондентів, які вважали, що така діяльність покращилась, дорівнював у середньому 24,0%, тих, хто стверджував, що вона погіршилась — 20,9%. Отже, в цілому переважають позитивні оцінки працівниками міліції своєї діяльності по боротьбі зі злочинністю. Учасники опитування адекватно оцінили ставлення населення до міліції. У середньому 49,3% респондентів підтримували твердження про негативне ставлення населення до міліції, 37,6% вважали, що воно байдуже і лише 8,4% оцінювали його як позитивне. З 2008 р. спостерігається тенденція зростання відсотку респондентів, які розділяють точку зору щодо негативного ставлення населення до міліції (у 2003–2007 рр. їх середня частка дорівнює 43,8%, у 2008–2011р. — 56,2%), і зменшення відсотку учасників анкетування, які стверджували, що таке ставлення є позитивним (2003 р. — 12,3%, 2011 р. — 5,9%).

      Респондентам було також запропоновано оцінити ймовірність співпраці населення з міліцією у певних формах. Результати опитування свідчать про те, що працівники міліції не вірять у готовність населення співпрацювати з ними у більшості форм. Більшість працівників міліції (у середньому 64,1%) вважали ймовірним для населення лише викликати міліцію в разі вчинення злочину в їх присутності. По решті форм співробітництва населення з міліцією оцінки щодо їх ймовірності були низькими. Зокрема, повідомлення міліції про підготовку до вчинення злочину визнавали ймовірним у середньому 35,4% респондентів; негласну співпрацю з працівниками міліції — 33,5%; роботу в якості позаштатного співробітника міліції — 29,3%; здійснення обов'язків понятого при здійсненні слідчої дії та під час судового розгляду кримінальної справи — 25,6%; участь в охороні громадського порядку в складі ДНД — 20,7%; допомогу працівникам міліції при припиненні злочину — 20,1%; здійснення обов'язків свідка під час розслідування та судового розгляду кримінальної справи — 18,4%; попередження або припинення злочину чи правопорушення власними силами — 13,1%; надання в розпорядження працівників міліції свого автомобіля, телефону, якщо це необхідно для переслідування та затримання злочинця — 9,5%. Зіставлення цих даних з відповідями на аналогічні запитання студентів м. Києва показало, що між ними є істотні розбіжності. Працівники міліції переоцінюють готовність громадян брати участь в охороні громадського порядку в складі ДНД (на це висловили згоду у середньому 3,5% студентів, і визнали ймовірним 20,7% працівників міліції), негласно співробітничати з працівниками міліції (8,6% та 33,5%), бути позаштатним співробітником міліції (8,8% та 29,3%). В той же час відсоток опитаних студентів м. Києва, які готові виступити в якості свідка під час розслідування та судового розгляду кримінальної справи, значно більший, ніж частка співробітників міліції, які вважають ймовірними такі дії громадян (30,6% та 18,4%).

      На запитання щодо ступеня задоволеності повнотою висвітлення діяльності міліції у ЗМІ більшість респондентів відповіли негативно. Протягом аналізованого періоду у середньому 47,4% опитаних були скоріше незадоволені, ніж задоволені повнотою висвітлення цих питань в ЗМІ. Середній відсоток скоріше задоволених дорівнював 13,7%, а цілком задоволених — 6,7%. Ще 21,5% респондентів не змогли визначитись з цього питання. Річні показники попри певні коливання були близькими до середніх значень.

      Як свідчать наведені дані, опитування працівників правоохоронних органів, зокрема міліції, із загальних питань стану злочинності та діяльності міліції щодо протидії їй дозволяє отримати важливу в кримінологічному відношенні інформацію щодо оцінки опитаними експертами реального стану злочинності і тенденцій її динаміки в цілому та злочинів окремих видів, взаємовідносин зазначених працівників з населенням тощо.

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/16748.html " target="_blank">Ссылке