Становлення системи прямого оподаткування аграрного сектора в еволюційній динаміці

     

      Система прямого оподаткування в аграрному секторі спрямована на забезпечення відповідності податкового механізму стратегічними цілям державної аграрної політики. З моменту зародження і донині вона пройшла тривалий шлях розвитку. При цьому змінювались засади формування податкової системи, розширювався склад податків, запроваджувались відповідні економічній ситуації принципи оподаткування, вдосконалювались методичні підходи до формування окремих елементів податкового механізму.

      Перші згадування про існування прямих податків щодо сільського господарства історики пов’язують з ім’ям Володимира Великого, який започаткував податкову повинність у вигляді сплати десятини. Десятина являла собою специфічний різновид особистого прибуткового оподаткування, оскільки розмір податку визначався величиною отриманого доходу, а ставка становила 10% його розміру.

      Наступний етап розвитку системи прямого оподаткування відзначається зміною підходу до справляння податків ‒ з прибуткового на реальний. В ХІ–ХVІІ ст. селяни сплачували данину, різновидами якої було подимне, що сплачувалось з кожного селянського двору в натуральній або грошовій формі, і поплужне (прототип земельного податку, об’єктом оподаткування якого був плуг). Вони ґрунтувались на оподаткуванні засобів виробництва (фактично капіталу) і справлялись двома способами ‒ повозом і полюддям [65, с. 18–20]. При цьому розміри податків встановлювались безсистемно, адже чітких критеріїв їх визначення не існувало. Таким чином, пряме оподаткування базувалось на реальних засадах, податки встановлювались у фіксованих сумах і не залежали від наявності чи відсутності доходів.

      Докорінна зміна системи оподаткування відбулась наприкінці XVII ст. – було відмінено посошне (1678 р.) і запроваджене подвірне оподаткування, яке базувалось на розрахунку доходів від праці та земельної ренти. Подвірний податок мав ознаки як прибуткового, так і земельного оподаткування.

      Податковою реформою Петра І, подвірний податок був замінений на подушний, що значно розширило базу оподаткування і сприяло збільшенню суми податкових надходжень в державну казну Російської імперії (близько 50% всіх надходжень до бюджету).

      Відміна кріпосного ладу і формування власності на землю стали першопричиною становлення земельного податку, який був запроваджений у 1875 році. Податок вилучався за розкладним принципом, оподатковувались всі землі, окрім державних. Окрім земельного податку, селяни сплачували подушну подать, земські збори і натуральні повинності.

      В подальшому система прямого оподаткування аграрного сектору зазнала значних змін у 1887 році у зв’язку з заміною подушної податі на оброчну та державний земельний податок (поземельна подать). Податкове навантаження на селян у цей історичний період було надмірним і складало біля 70% їх доходу [69, с. 85].

      Вся работа доступна по " http://mydisser.com/ru/catalog/view/17072.html " target="_blank">Ссылке